Іван Миколайчук – людина безмежного таланту, обличчя і душа українського поетичного кіно.
Іван Васильович Миколайчук – український кіноактор, кінорежисер, сценарист.
15.06.1941 – 03.08.1987.
Народився у селі Чортория Кіцманського району Чернівецької області. В 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, в 1961-му — театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської. У 1965 р. закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В. Івченка).
В кіно дебютував ще студентом, у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє».
Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли Миколайчуку загальне визнання. Особливо кінострічка «Тіні забутих предків», яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород, й була визнана однією з двадцяти найкращих картин світу.
Великий митець удостоєний багатьох премій, почесних відзнак, а в 1968 році – звання заслуженого артиста України. Державна премія Української РСР імені Т.Г. Шевченка в області кінематографії у 1988 року присуджена посмертно.
34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.
“Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко” — казав про Миколайчука великий Параджанов.
З сайту Спілки кінематографістів України.
15 червня до 71-ї річниці з дня народження Івана Миколайчука у селі Чортория відбувся другий етнофестиваль «На гостини до Івана». Фестивальне дійство зранку розпочалося в селах Кіцманщини, розташованих вздовж автомобільного шляху від Чернівців до села Чортория. Деякі господарі біля своєї садиби накрили столи, поставили портрети Івана Миколайчука. На фестиваль завітало багато буковинців, приїхало чимало гостей. Святкова автоколона із машин та автобусів проїхала селами, які ведуть до садиби актора, зупинялась у Мамаївцях, Лужанах, Шипинцях, Дубівцях, Глиниці, Зеленеві. Гостей зустрічали хлібом і сіллю, пригощали горілкою і самогоном, канапками, салом, пампушками.
Особливо зворушливо всі слухали Марію Миколайчук, народну артистку України, дружину Івана Васильовича. Вона ділилася своїми спогадами, пригадувала різні епізоди навчання у студії, роботи в театрі, кіно. Разом з нею приїхали відомі митці: актор та режисер Олександр Ігнатуша, кіносценарист, голова національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, співачка Валентина Ковальська (тріо “Золоті ключі”), кінооператор Юрій Гармаш та інші.
«Зараз складні часи для мистецтва кіно, бо саме гроші, нажаль, часто вирішують, що знімати. Разом з Іваном пішло у небуття і поетичне кіно. Звичайно, це прикро», – розказувала Марія Миколайчук, -«Я ніколи не говорю, що Іван помер. Він завжди живий в моєму серці і в моїх думках…»
Знамениті глинницькі музики, яких Миколайчук запрошував грати у фiльмах «Вавилон XX» i «Бiлий птах з чорною ознакою».
“…Заплакала молода дівчина,
Край дороги стоя.
Пригортайся, моя мила,
До серця другому,
Лиш не кажи тієї правди,
Що мені одному”.
Українська народна пісня
Фільмографія Івана Миколайчука
1964 Тіні забутих предків, актор
1964 Сон, актор
1965 Гадюка, актор
1966 Бур’ян, актор
1967 Дві смерті, актор
1967 Київські мелодії, актор
1968 Помилка Оноре де Бальзака, актор
1968 Анничка, актор
1968 Камінний хрест, актор
1968 Розвідники, актор
1970 Білий птах з чорною ознакою, сценарист, актор
1970 Комісари, актор
1971 Іду до тебе, актор
1971 Лада з країни Берендеїв, актор
1971 Захар Беркут, актор
1972 Наперекір усьому, актор
1972 Пропала грамота, актор
1973 Повість про жінку, актор
1973 Коли людина посміхнулась, актор
1974 Марина, актор
1974 Мріяти і жити, сценарист
1975 Канал, актор
1977 Відлюдько, сценарист
1978 Море, актор
1978 Під сузір’ям Близнюків, сценарист
1979 Вавилон ХХ, актор, композитор, режисер, сценарист
1980 Лісова пісня. Мавка, актор
1982 Повернення Батерфляй, актор
1983 Легенда про княгиню Ольгу, актор
1983 Миргород та його мешканці, актор
1986 І в звуках пам’ять відгукнеться… , сценарист
1989 Небилиці про Івана, сценарист
Вічна пам’ять славному сину України!
Продовження: «А дайте я вам щось збрешу, але то є правда»… – https://versii.cv.ua/pohlyad/a-dajte-ya-vam-shhos-zbreshu-ale-to-ye-pravda/17838.html
«На гостини до Івана – 2011» — вшанування пам’яті Івана Миколайчика – https://versii.cv.ua/pohlyad/na-hostyny-do-ivana-vshanuvannya-pamyati-ivana-mykolajchuka/13092.html
Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»,
фото автора,
15.06.2012, Чернівці – Чортория
3 коментарі “«На гостини до Івана» — вшанування пам’яті Івана Миколайчука”
Дуже дякую за можливість заочно відвідати цей фестиваль та милуватися такими прекрасними фото.А які вишиванки! На думку прийшли слова “Не все так погано у нашому домі”
Олександра Полупан, Севастополь
Яке чудове і величне дійство! Молодий Миколайчук, ніби з нами. Це наша історія і культура. Восени була на Гуцульщині в хаті-музеї, де знімали “Тіні забутих предків”. Там все дихає історією і ніхто нічого не забув. А як гарно і з якою любов”ю розповідають горяни про Івана та Параджанова. Шкода, що тепер таких фільмів не знімають. Дякую, тетяно за чудовий репортаж і фото. Ніби побувала на цій великій гостині. Приємно читати коментар із Севастополя! Таки не все так погано! Стрий, Львівська область
Тетяно,
Дякую, що не забули і нас запросити на фестиваль! Стільки вражень! Таке єднання поколінь!
Окрема подяка за фільмографію. Більшість фільмів захотіла переглянути знову.
З Вами завжди цікаво, шановна колего!