Хлопець помер би дорогою додому, коли б йому не надали допомогу в іншому медичному закладі. Хоча саме там і не зобов’язані були це робити.
9 лютого 22-річному хворому, який мешкає в одному з сіл області, стало погано від оковитої. Чи то «пальне» було фальсифіковане, чи вжив його надміру. Але налякані родичі привезли потерпілого до наркодиспансеру, де він уже лікувався раніше.
Лікар перегорнув медичну картку хворого і, навіть не глянувши на нього, відправив додому. А дорогою хлопцеві ще погіршало. Усіма правдами і неправдами рідним удалося госпіталізувати його до психлікарні. Там його поклали до реанімації, бо діагностували ускладнену «білу гарячку». В юного любителя оковитої починався набряк мозку. Коли б не вчасна допомога, до вечора він не дожив би.
«Біла гарячка» – це дуже сильна інтоксикація організму, яка викликає психічні розлади.
Прикметно, що нині функції психлікарні та наркодиспансеру розділені. Коли раніше у психлікарні було відділення, де лікували алкоголіків, то нині такого немає. Це завдання виконує наркодиспансер. І виконує, на жаль, не найкращим чином.
Медики розповіли мені випадок, коли бомж 3 дні пролежав під брамою наркодиспансеру, аж поки перехожі не почали обурюватися. Тоді санітари закладу облили бомжа зі шлангу, щоби змити бруд, бо через запах до нього неможливо було підійти, – і викликали швидку. Таким чином чоловік потрапив до лікарні швидкої допомоги. В бомжа виявився букет недуг, серед яких – двостороння пневмонія.
Як бачимо, в нинішніх умовах найвищим пілотажем у медичних працівників стало перекидання важкого хворого на колег, бажано, щоби з іншого підрозділу чи закладу.
Уявляєте, що сталося б із 22-річним хворим, якби до нього у психлікарні поставилися б так само, як у наркодиспансері?!. На щастя, хлопець, як то кажуть, народився у сорочці… А чи всім так поталанить?
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
