На Буковині триває вивчення одного з найрідкісніших видів наземних тварин – зубрів, розпочате 2008-го року. Науковців ЧНУ запросили до участі в розробці та проведенні паспортизації популяцій тварин у межах Чернівецької області. Розробляються також конкретні заходи на їхнє збереження. Співвиконавці дослідження – співробітники Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. Розповідає керівник проекту з буковинської сторони, завідувач кафедрою зоології біофаку ЧНУ Володимир ЧЕРЕВАТОВ.
Звідки на Буковині бізон
Зубр – червонокнижна тварина, найбільша з усіх наземних в Україні. У Карпатах чернівецькі науковці зафіксували особин з тілом до 3 м завдовжки та в холці – до 2 м заввишки. Вага таких биків сягає тонни.
Колись у Карпатах жила значно численніша популяція зубрів, але вид цей у наших лісах був практично повністю винищений. Роботи з відновлення цього виду розпочалися після війни. Зубри завозилися у дику природу із зоопарків і, завдяки праці тогочасних спеціалістів, вони водяться і в Буковинських Карпатах.
На територію Північної Буковини зубрів завезли у 70-х роках. Усі вони – біловезько-кавказької генетичної лінії. Завозили їх двічі: перші 19 особин – 1970-го, ще 4-х привезли в 1977-го. У наших лісах зубри прижилися добре. І не дивно, бо якщо в Карпатах вони водилися до 1762 року, то на Буковині – до початку ХІХ століття. Це відобразилося навіть у топоніміці Буковинських Карпат та Передкарпаття, тут досі збереглися назви урочищ та потоків: «Зубровиця», «Зубринець», «Зубрівка».
Пік чисельності цих тварин на території Чернівецької області припав на початок 90-х років – біля 200 голів. Це була найбільша субпопуляція в Україні.
Характер спокійний, нордичний
За розповідями фахівця з популяційної біології, учасниці проекту Л. Хлус, зубри, попри їхні розміри та грізний вигляд, – миролюбні та лагідні тварини. Зазвичай улітку вони тримаються невеликими стадами до 10 голів. Взимку старі бики часто ходять поодинці. Тварин у холодну пору року підгодовують сіном. Ще вони люблять ходити на солонці. Не відмовляються від яблука чи морквини.
Дикий зубр – обережна тварина. Самка з телям або ж самець – ватажок стада часто кидаються на людей, проте завжди зупиняються за кілька кроків. Чернівецькі науковці, спостерігаючи за зубрами, з’ясували, що влітку, мандруючи гірськими схилами, зубри піднімаються на висоту до 1000 м над рівнем моря!
А лісів меншає…
Нинішні зубри на Буковині – це дев’яте-десяте покоління від завезених у 70-х роках. На жаль, в улюблених місцях перебування зубрів здійснюється інтенсивна господарська діяльність. Проводяться всі види рубок лісу: від «освітлення» до рубок головного користування. Рубки відлякують тварин. Але водночас вчені з’ясували, що деякі зубри настільки звикли до постійного шуму, що не звертають на нього уваги і можуть пастися неподалік від місця, де працюють люди. На жаль, такі тварини можуть стати легкою здобиччю для браконьєрів.
Наразі, після майже 2-х років спостереження, встановлено, що на території ДП «Берегометський ЛМГ» сьогодні мешкає 7 особин. Це найнижчий показник за всі роки від часу завезення тварин. Найбільше зубрів у цих угіддях проживало в 1994 та в 1996 роках – аж 135 тварин.
Куди мігрують червонокнижні
Державні служби, що повинні займатися охороною та відновленням популяцій червонокнижних тварин в нашій області, серед причин зменшення кількості зубрів у Буковинських Карпатах називають хвороби, кліматичні фактори і навіть міграцію зубрів на територію Румунії. За даними управління охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області, минулої зими аж 9 особин перейшли україно-румунський кордон, хоча наші колеги з-за кордону таких фактів не підтверджують. Чиновники кажуть, що відстрілів цього часу не проводилось, окрім «випадкового» вбивства зубра одним з місцевих мешканців на початку 2009 року.
У Сторожинецькому держлісгоспі вчені нарахували 21 особину. Така ж кількість проживала тут під час адаптації тварин до наших кліматичних та географічних умов майже одразу після завезення, у 1981 році.
Втрати Року зубра
Нині у гірській місцевості нашого краю живе 18 самок зубра, 6 крупних самців – і лише троє телят. Через те, що потомства дуже мало, про початок відновлення виду говорити не доводиться. Адже, попри троє новонароджених телят, втрати за минулий рік становлять аж 10 дорослих особин! І це при тому, що 2009-й був проголошений екологічними організаціями та управлінням охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області Роком зубра.
Якщо ж такі негативні тенденції збережуться, зубри можуть зникнути як вид з території Буковини взагалі.
Потрібна свіжа кров!
Проголошена Програма дослідження буковинських зубрів розрахована до 2011 року. За результатами спостережень науковці ЧНУ та Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України планують конкретні заходи на збереження зубрів у природних угіддях Чернівецької області.
Буковинські вчені схиляються до думки, що, окрім власне охоронних заходів, над розробкою яких працюють науковці та природоохоронці, знадобляться й радикальні та недешеві кроки: оновлення популяції зубра. Адже усі тварини, що нині живуть на Буковині, – нащадки двох десятків тварин, які в умовах ізольованого проживання неодноразово схрещувалися і тепер мають велику генетичну спорідненість. Як наслідок, такі тварини слабші і вразливіщі.
Проте питання відновлення популяції зубрів і оновлення їхнього генетичного фонду потрібно вирішувати на державному рівні.
Збереження гірських красенів-зубрів у нинішній «час екологічних криз» – наша з вами спільна важлива справа. Група науковців, які досліджують популяцію зубрів на Буковині, запрошує усіх охочих долучитися до такої роботи.
Зокрема, звертаємося до жителів гірських районів краю: у разі зустрічі з тваринами в їхньому природному середовищі повідомляйте за телефоном (0372) 584-841 або надсилайте повідомлення на електронну скриньку kafedrabison@gmail.com. Зоологічна експедиція, яка працює над проектом, за вашої допомоги зможе оперативніше відстежувати пересування тварин гірською територією.
