Чим ближче вибори, тим частіше люди запитують: за кого голосувати? Кожний повинен дати відповідь сам, щоби відчути власну відповідальність за зроблений вибір. А для цього треба добре подумати і зважити, щоби не помилитися. Обиратимемо 225 депутатів за партійними списками, і стільки ж – індивідуально, у мажоритарних округах. Почнемо з тих, що вже обиралися, бо їхню діяльність можна проаналізувати й оцінити.
Але спочатку визначимося в головному питанні: якою ми хочемо бачити Верховну Раду? Вищим законодавчим органом, який приймає закони для покращення нашого життя чи парламентським цирком, що розважає загал вибриками клоунів? Утім, клоунада ця обходиться занадто дорого і користі не приносить жодної.
Якщо обиратимемо серйозних законодавців, то подивимося, які законопроекти вони пропонували раніше та за які закони голосували: ці матеріали є в Інтернеті. Навряд чи рядові виборці захочуть голосувати за холуїв олігархічних кланів, які протягають антинародне законодавство.
Це ж стосується і політичних партій, представлених у парламенті. Варто прочитати їхні попередні обіцянки і порівняти з тим, що вдалося цим партіям виконати. Побачили повне невиконання – більше не голосуймо за брехунів.
Чимало депутатів минулого скликання Верховної Ради, які проходили за партійними списками, нині йдуть у мажоритарних округах. Насамперед подивимося: за списками якої партії їх обрали і чи не «кинули» вони своїх виборців, перескочивши в іншу фракцію. За «тушок» голосувати не варто. Зрадивши раз, вони зраджуватимуть і надалі. Давайте не забувати, що до Верховної Ради лізуть за депутатською недоторканністю ті, хто збирається безкарно нас грабувати, давити своїми джипами, полювати на живих людей, як на дичину. Пускати їх туди не можна. Не місце у парламенті й хуліганам. Якщо людина не вміє працювати головою, а всі проблеми вирішує кулаками, хай навіть не пхається у законодавчий орган. Цими днями розпочалася остання сесія нинішнього складу Верховної Ради. Давайте уважно слідкувати за поведінкою депутатів і на жовтневих виборах підтримаємо лише тих, хто працював плідно та відповідально.
Що стосується кандидатів, які вперше вирішили балотуватися, то оцінювати їх варто за попереднім місцем діяльності та їхніми здібностями. Якщо людина користується повагою у суспільстві, засвідчила своє уміння плідно працювати, можна довірити їй депутатський мандат. Виборці конкретного округу мають прикинути, що кандидат може зробити для них, використовуючи свій досвід і напрацьовані зв’язки. Потрібно вже зараз добиватися від нього реальних обіцянок, виконання яких можна проконтролювати. Хай розповість, звідки візьме кошти на виконання обіцяного, кого залучить до роботи і якими будуть стимули добре виконаної праці.
Часи абстрактних гасел минули, пустодзвонам віри немає. Люди хочуть бачити у новому складі парламенту сумлінних і відповідальних фахівців. Тож давайте не питатимемо в інших, за кого голосувати, а самі це визначатимемо. Тоді й не будемо звинувачувати у своєму невірному виборі продажних політологів чи брехунів-журналістів, а згадаємо старе народне прислів’я: «Бачили очі, що купували…». Звикаймо до особистої відповідальності.
Ігор БУРКУТ
