Понад 80% людських хвороб, зокрема й пошкодження генофонду, спричинені неякісною питною водою – стверджує ВООЗ. Не є винятком, на жаль, і чернівчани, з чиїх кранів тече, по факту, … технічна вода. Лікарі не рекомендують її пити. Доводиться купувати воду, яку розвозять різні фірми. Але й це не вихід, бо то – «мертва» вода, позбавлена магнію, калію та інших потрібних людському організму йонів. І раптом зажевріла надія: місто повернулося до реконструкції «Чернівціводоканалу» на мільйони й мільйони гривень. Але, як з’ясувалося, ця реконструкція не відповідає вимогам сучасності: наша питна вода після вкладення у водогін мільйонів гривень не стане ні якісною, ні питною, бо так і залишиться поза стандартами ЄС (Європейського Союзу) і вимогами ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я). Тому й пропоную розібратися з проблемою, від якої напряму залежить здоров’я і життя чернівчан – як нинішніх, так і майбутніх, а також сотень тисяч потенційних туристів.
Без питної води – ні туди, ні сюди
Відень, Париж, Берлін, маленьке містечко у Хорватії Дубровник, рідні Хмельницький, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернігів належать до міст, де мешканці п’ють воду просто з-під крану. Скажімо, жителям Хмельницького, Чернігова, маленького Ізяслава просто поталанило: природна якість води в них пов’язана з тим, що джерелами водопостачання є артезіанські свердловини, глибина деяких із них сягає 750 метрів. А переважна більшість українців, на жаль, споживає шкідливу для здоров’я воду.
Натомість Європейський Союз дбає про те, що тече з кранів європейців. Чому? А все дуже просто. У другій половині ХХ століття виникло розуміння того, що людина не тільки складається переважно з води, а й, за свідченням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), 80% хвороб, які вражають її, спричинені неякісною питною водою. Хвороби Альцгеймера, Паркінсона, поширені онконедуги, ураження печінки та нирок – усе, що «дошкуляє» нині населенню України, є наслідком неякісної питної води.
Біду помітив навіть уряд
Отже, недарма уряд України цими днями затвердив законопроєкт «Про Загальнодержавну цільову соціальну програму «Питна вода України» на 2022-2026 роки. Як наголосив міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов, «уряд створює можливості для покращення якості питної води … будівництва, реконструкції, капітального ремонту водопровідних мереж, очисних споруд, мереж водовідведення тощо, – це надважливе завдання держави». Згідно із законопроєктом, на заходи із забезпечення населення питною водою у 2022-2026 роках планується виділити близько 28,5 млрд гривень. З них понад 16 млрд – кошти державного бюджету, ще 11 млрд грн – з інших джерел. На 2022 рік йдеться про фінансування у розмірі понад 3 млрд грн.
А чернівецька мерія стрибнула… назад
Отже, крок вперед? Ні, навіть стрибок! Тим паче, що в тему і повернення саме зараз до призабутої реконструкції Чернівецького водоканалу, розпочатої ще кілька років тому. Та рух уперед по-чернівецьки виявився, як не прикро, стрибком… назад.
Нагадаю: навесні 2019 року в рамках проєкту «Інтегрований розвиток міст в Україні», фінансованого урядами Німеччини та Швейцарії, до якого потрапили серед 6-ти міст України й Чернівці, тодішній чернівецький міський голова Олексій Каспрук та директор бюро Кредитної установи для відбудови (KfW) Лутц Хорн Хааке підписали фінансову угоду на суму 350 тисяч євро від уряду Федеративної Республіки Німеччина на модернізацію систем водопостачання нашого міста. Передбачалося виконання низки робіт з оптимізації системи водопостачання міста. Зокрема, реконструкція й модернізація окремих її об’єктів — водозаборів, насосних станцій, станції водоочищення та резервуарів чистої води. А також заміну аварійних ділянок магістрального водогону.
До слова, ще тоді звернула увагу на те, що левова частка коштів німецького банку розвитку KfW поверталася … німцям, тільки вже у вигляді зарплат їхніх консультантів, розробників документації тощо. Чимало виконавців певних проєктно-документальних робіт були також і з Київських науково-дослідних інститутів. Як відомо, цей спільний проєкт реконструкції чернівецького водоканалу застопорився і лише прихід нового керівництва до міської ради дав йому друге дихання.
Та, мабуть, уся влада однакова, бо й нова, як і попередня, відмовилася враховувати вимоги часу. Ба більше, міський голова Роман Клічук закрив очі на вельми неприємну правду: німецько-чернівецький проєкт вирішує проблеми водоканалу, та не вирішує проблеми чернівчан, бо його реалізація не забезпечує якості питної води з кранів містян, а лише зменшує шалені втрати, адже за офіційними даними 60% добутої з Дністра та Пруту води дорогою до кранів просто витікає в землю. Ну й, звісно, нові труби – це не старі, тож перевищення норми вмісту заліза у воді стане меншим.
Реконструкція, модернізація чи… хренізація?
А тепер про головне. Про те, що чернівчани нині мають у кранах смертельно небезпечну воду, яка навіть не підпадає під контроль за вимогами ВООЗ і стандартами ЄС. Бо в ній містяться речовини, суворо заборонені в Європі, США і Канаді. Про це – в розмові з кандидатом хімічних наук Аллою Чобан, яка у співдружності з колективною науково-виробничою фірмою «Нью Комеко» не тільки проаналізувала те, що ми п’ємо, а й запропонувала вихід з тупикової ситуації.
– Отже, пані Алло, чому наша питна вода є небезпечною для здоров’я?
– В Україні 80% джерел питної води є поверхневими. А протягом останніх 50-60 років значно збільшився так званий антропопресинг на довкілля. Іншими словами зріс вплив людини на навколишнє середовище.
– На власні очі бачила, як на Дністрі перуть порошками килими, білизну, миють машини…
– І я таке бачила, відпочиваючи у селі Василів. А це ж усе потім потрапляє до нас в організми через воду з кранів. Найнебезпечніше те, що у природі через діяльність людини з’явилися ксенобіотики – чужорідні для біосфери хімічні речовини, які в природі не синтезуються і не можуть асимілюватися живими організмами, і внаслідок цього вони не беруть участі у колообігу речовин у природі, а лише накопичуються у зовнішньому середовищі та біоакумулються в жирових тканинах людського організму. Це означає, що природна вода поверхневих джерел насичена гормонами, антибіотиками, синтетичними барвниками, пестицидами, ПАРами – поверхнево-активними речовинами. Прикметно, що все це може забрати з води активоване вугілля, яке є найкращим та найякіснішим фільтром. Але воду в нас чистити ним поки що не збираються…
– Давайте спробуємо узагальнити всі недоліки, притаманні чернівецькій питній воді.
– Ми це вже зробили. Найнебезпечніший чинник – наявність у нашій питній воді хлорорганічних сполук. Токсикологи стверджують, що зв’язок С–Сl – це єдиний зв’язок, який у природі не руйнується. Відтак ці сполуки в людському організмі накопичуються, з плином часу спричиняючи в ньому катастрофічні руйнування.
За даними аналізів австрійських фахівців, у нашій питній воді присутні дихлорметан, трихлорметан і тетрахлоретан, яких у жодних пробах води європейських країн, США та Канади вдень з вогнем не знайдеш, бо вода з ними вважається непитною.
– А звідки беруться ці хлоровмісні речовини в нашій воді?
– Воду в нас знезаражують додаванням хлору до води. Та коли хлор потрапляє у воду, він реагує з метаном чи іншими органічними сполуками, які в цій воді присутні. І виникають вбивчі для здоров’я людей сполуки. Саме тому в Європі хлорування вже давно замінили озонуванням. Бо озон є значно сильнішим дезінфікуючим агентом ніж хлор, і більш надійним, з огляду на ймовірність подальших атак мікросвіту, який стрімко адаптується до умов існування. А якщо після озонування провести ще й адсорбцію води активованим вугіллям, то матимемо чисту і придатну для пиття воду. Нагадаю: активоване вугілля вилучає навіть токсичні хлоро- та нітропохідні органічні сполуки. Та й колеги-хіміки не дадуть збрехати: хлор не знищує усієї органіки, що є у воді.
– Але ж у нас мають замінити хлор на натрій гіпохлорит…
– У випадку використання замість хлору натрію гіпохлориту проблеми зменшуються, та не усуваються. На жаль, події 2020-2021 рр. показують, що мікросвіт, зокрема, світ вірусів, не здається. Тож нам треба бути на крок попереду, як це зробили країни ЄС. Для знезараження питної води вони використовують значно сильніший знезаражувальний агент, ніж хлор або гіпохлорит. Йдеться про вже згаданий вище озон.
– Це єдиний недолік нашої води?
– Якби ж то! Їх у нас аж чотири. Наступний – присутність у воді йонів алюмінію, які є імунотоксинами (!).
– Як потрапляють у воду ці злоякісні йони алюмінію?
– Їх кидають туди шуфлями працівники водоканалу для коагулювання, який є першим етапом водопідготовки. Та оскільки лабораторію на водоочисній станції у Вікні закрили, все робиться «на око». «Одна шуфля алюмінію, коли дощу немає, і дві шуфлі, коли йде дощ», – принаймні так мені «пояснили» там працівники, серед яких немає жодного фахівця. Для прикладу, у канадському місті Торонто на очисних водозабірних спорудах працює наша колишня студентка хімфаку, яка закінчила університет з відзнакою. Вода у Торонто не просто проходить суворий контроль – суворого регламенту роботи дотримується наша фахівчиня, в руках якої здоров’я мільйонів. Відчуйте, як то мовиться, різницю! Отже, порушення процесу коагулювання, а саме – передозування активної речовини – і спричиняє утворення цих імунотоксинів. Ураженню алюмінієм піддаються кістковий мозок, кістки, легені, нирки, репродуктивні органи, особливо в жінок, молочні залози, центральна нервова система. Спостерігається ослаблення пам’яті, порушення орієнтації у просторі, енцефалопатія. З віком можуть розвинутися хвороби Альцгеймера та Паркінсона.
Третім, не менш небезпечним, недоліком нашої чернівецької водогінної води є наявність у ній фенолів, які, потрапляючи до людського організму, спричиняють отруєння. Ці токсини особливо небезпечні для головного мозку і нирок. До слова, під час війни у концтаборі Штутгоф, розташованому в околиці польського міста Гданська, табірні лікарі й санітари вбивали в’язнів у лікарняному відділенні, у тому числі жінок і дітей, роблячи ін’єкцію бензину і фенолу просто в серце, бо це було дешевше за кулю.
– А звідки феноли у чернівецькій воді?
– Феноли – це органічні сполуки ароматичного ряду. Їх застосовують у виробництві смол, антиоксидантів тощо. Більше нічого сказати не можу… Треба це питання серйозно вивчати.
– І, нарешті, четвертий недолік…
– …Це перевищення заліза у воді. Причина – старі труби. Водночас позбутися цієї небезпечної вади досить просто: достатньо ввести у воду вуглекислий газ та ортофосфорну кислоту. Саме їх використовують для зниження корозії в багатьох містах і, зокрема, Гельсінкі. Я спеціально згадала це місто, бо водопідготовка у Чернівцях і Гельсінкі дуже схожа. І якби ми взяли за зразок водопідготовку у столиці Фінляндії, то могли б пити воду з кранів і припинили б систематичне отруєння людей та підрив здоров’я буковинців. Адже Чернівці беруть воду з Дністра на станції «Вікно», а Гельсінкі – з озера Пяйянне. Там і там водопідготовка починається з коагулювання, себто обробки води реагентом (коагулянтом), що забезпечує укрупнення частинок забруднень та полегшує їхнє вилучення. Зникають каламутність та забарвлення води, її фізико-хімічні властивості поліпшуються. Як коагулянт, переважно використовують сульфати та хлориди алюмінію й заліза та більш сучасний «Полвак».
Однак повернімося до власне коагуляції. Після цієї стадії і на станції «Вікно», що на Буковині, і у Гельсінкі воду відстоюють, а далі фільтрують через піщані фільтри. А от подальші процеси розходяться. У Чернівцях воду хлорують і на цьому ставлять крапку. А у Гельсінкі воду озонують, а потім ще й адсорбують на активованому вугіллі, завершуючи процес із 6-ти стадій очистки ультрафіолетовим опроміненням.
Невтішні підсумки
Отже, підсумуємо. Якби нова влада виконувала те, що обіцяла, коли боролася за владні кабінети, чернівчани, зазвичай, уже давно мали б чисту питну воду. Втім, подумалося: а може, ми на неї і не заслуговуємо, бо малувато свідомості та самоповаги. Недарма ж у народі кажуть, що порятунок потопельника – справа рук самого потопельника. Хоча можливостей у чернівчан для того, щоби вибороти для себе чисту питну воду, безперечно чимало. Приміром, петиція до міської влади від громадян. Одне слово, варто лише подумати і почати.
Але ж, почекайте: ми, чернівчани, десятиліттями п’ємо хлоровану воду, то, може, через це ми й не здатні тверезо мислити та захищати себе?
І насамкінець про… туризм. Цими днями у синагозі на Барбюса хасиди з Нью-Йорка говорили про готовність щороку привозити до Чернівців до 100 000 американців. Утім, чернівецькій владі варто про цю казкову можливість забути. Бо на сайті міністерства закордонних справ США є попередження для американців. Їм не радять їхати до країн, де хлорують водопровідну воду. Уряд Штатів не ворог своїм громадянам. А наш?
Людмила ЧЕРЕДАРИК
