Якби це було не так, то в Інтернет-просторі не поширювалися б висмикнуті з контексту шматочки відео на користь рашистів про сутичку між православними київського та московського патріархатів. А саме на таке упереджене й висмикнуте з контексту висвітлення звернув увагу Преосвященний Єпископ Чернівецький і Буковинський Феогност (ПЦУ – Православна церква України) під час брифінгу, проведеного після подій, що відбулися довкола Святодухівського Собору Чернівців. При цьому він наголосив:
«Єдине, що мені дивно: чому немає повного відеозапису, а тільки уривки, які сьогодні вигідні пропаганді «руського міра».
Витоки конфлікту
Як розповів єпископ, ще в лютому нинішнього року відбувся перехід Святодухівського храму з-під юрисдикції УПЦ МП до ПЦУ. Як і годиться, громада провела збори, зареєструвала статут релігійної організації.
«Документи є, юридична виписка, засвідчений документ. Тому громада Свято-Духівського собору належить до ПЦУ. Якби цього не було, громада відстоювала би свої права інакше».
До слова, у такий спосіб під юрисдикцію Київського патріархату перейшли також громади вірян Миколаївської церкви та собору святих Петра і Павла. Та, на жаль, там і досі владарюють «окупанти» з московського патріархату. Наразі Святодухівський собор, за словами Феогноста, теж – силою – захопила Чернівецько-Буковинська єпархія УПЦ МП.
Події ж розгорталися так: на 17 червня, за проханням вірян, у Кафедральному соборі оголосили першу молитву українською мовою. «Наші панотці прийшли на молитву, куди надійшли й віряни, – розповів преосвященний Феогност. – Щойно ми це оголосили, то невідомі, а саме – представники УПЦ МП, – вже були готові й вони протистояли входженню вірних ПЦУ до храму».
Бійка сталася аж занадто серйозна, що видно з відео, знятих камерами спостереження. Настільки серйозна, що вона завадила навіть рухові транспорту вулицею Головною. Поліція вже відкрила справи за статтями «хуліганство» та «погроза поліцейським», що, чесно кажучи, дивує. Адже, на думку автора цих рядків, протистояння владі має дещо іншу назву і зовсім не є хуліганством. Отже, хотілося б почути оцінку цієї неординарної події від керівництва Нацполіції. Це ж не щодня представники московії дозволяють собі захоплювати приміщення в тилу держави, із якою воюють. Та й скажіть, що було би з українськими священиками та їхніми парафіянами, які в якомусь мухосранську захопили церкву? Натомість в Україні попам із УПЦ МП це обходиться безкарно. Незважаючи на те, що наразі за медичною допомогою звернулося 12 осіб, серед яких семеро – правоохоронці та медпрацівник. Загалом же до поліції Чернівецької області надійшло 25 звернень громадян: йдеться про спричинення тілесних ушкоджень, можливе захоплення храму невідомими особами, перешкоджання журналістській діяльності, а також пошкодження майна культової споруди.
Хто погрожує єпископу Феогносту?
Постає запитання: коли та як Буковина, разом із Одещиною та Закарпаттям, перетворилася на оплот московського православ’я? Це за офіційними висновками експертів. Адже на наших теренах, принаймні до 40-х років минулого століття, ніколи не було російської церкви!
Та попри це, єпископ Феогност дуже толерантно наголосив, що 17 червня стався конфлікт між УПЦ МП і правоохоронцями, а не між ПЦУ та УПЦ МП.
Як на мене, то це, загалом, не є конфлікт ні між УПЦ і правоохоронцями, ні між ПЦУ та УПЦ, бо це – конфлікт між Україною та рашкою. Та якщо громадяни цього не розуміють, у цьому винна тільки влада. Таким є моє оціночне судження. І в тому, що це, на жаль, саме так, переконує купа фактів. Ось тільки кілька з них. Навесні 2022 року до СБУ в Чернівецькій області надійшло повідомлення від інформаторів про те, що банченські священики відкрито (щоправда, напідпитку) кажуть, буквально, таке: «Все буде добре і невдовзі тут будуть наші». Сподіваюсь, що на таку заяву все ж була якась реакція з боку правоохоронців, але громадськість про це не знає…
Не може не дивувати і відсутність реакції на численні публікації у Фейсбуці доктора філософських наук, доцента кафедри філософії та культурології ЧНУ імені Юрія Федьковича Олександра Бродецького. Він, зокрема, пише: «Моє інформування про ідеологію русского міра у храмах “У”ПЦ має одну мету: спонукати людей бачити факти і думати. У жодному моєму дописі, у жодному спілкуванні на території чернівецьких храмів з мого боку ніколи не було жодної агресії, жодного заклику до неї. А от проти мене була і словесна, і фізична агресія від адептів “У”ПЦ. І не раз».
А 19 червня на подвір’ї Святодухівського собору науковця вчергове облаяли та вигнали з території храму, про що він знову розповів на своїй ФБ-сторінці: «… було десь пів на п’яту. А ось – герої дня… Священнослужитель із фразою, зверненою до мене: «Який ти дослідник?.. Іди звідси, мавпа». І дама з погрозою: «Виключіть свою камеру, бо візьмемо телефон і так само кинемо, як і кидали туто во…». До слова, 17 вересня на території храму в п. Бродецького вихопили-таки телефон і кинули об асфальт.
Та це, мабуть, ще не найстрашніше. Бо те, що спливло з сенсаційного розслідування буковинського активіста Едгара Каланчі про життя неповнолітніх у дитячому будинку при Банченському монастирі, опікуном яких є митрополит московського патріархату і – Герой України – Михайло Жар, більш відомий як Лонгин, породжує просто жах. Дякувати Богові, поліція відкрила кримінальне провадження стосовно ймовірної експлуатації дітей в дитячому притулку при монастирі в Молниці. Та, головне, щоби справа дійшла до суду… А шлях до цього в Україні доволі складний і тернистий.
Варто сказати також, що митрополит УПЦ МП Лонгин, який донедавна був настоятелем Банченського монастиря, тепер – підсудний. Наприкінці весни 2023 року Михайлу Жару оголосили підозру в розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. За інформацією СБУ, він ображав релігійні почуття вірян іншої конфесії та провокував загострення внутрішньої ситуації в регіоні. Зокрема під час літургій він зневажливо висловлювався щодо Православної церкви України, називаючи її «церквою антихриста» й «сатанинською», йшлося у повідомленні СБУ. Санкція статті передбачає штраф від понад 3 тисяч до майже 9 тисяч гривень, обмеження волі до п’яти років або позбавлення волі до трьох років.
Тож мушу сказати, – і це не є секретом, – що подібні думки та висловлювання звучать під час служб у багатьох церквах УПЦ МП. У чернівецьких – це точно, бо знаю про це від вірян, які туди ходять.
А серед парафіян УПЦ Лонгин відомий як колишній настоятель найбільшого в Чернівецькій області чоловічого монастиря, до якого 2011 року приїжджав московський патріарх Кіріл для освячення. Оскільки Михайло Жар є опікуном сотень дітей, то 2008 року він став ще й Героєм України. Але вже 2014-го він звинувачував США та Захід у кровопролитті в Україні, та вже під час повномасштабного вторгнення у складі архієреїв зустрічався з екснардепом від ОПЗЖ Новинським, який нині під санкціями.
Тож давайте відповімо, поклавши руку на серце: наша влада про все це не відає? Беруть великі сумніви. Адже нашим краянам добре відомо, що чимало церков УПЦ московського патріархату відмовлялися відспівувати полеглих воїнів, забороняючи заносити їхні тіла до сільського храму. І що? Хтось був за це покараний?
Тож авторка цих рядків, спостерігаючи стосунки державних і самоврядних органів з релігійними організаціями упродовж минулих тридцяти років, зауважила, що влада воліє на все закривати очі. Боїться чи поважає?.. Приміром, у далеких 90-х минулого століття я запитала під час пресконференції тодішнього мера Миколу Федорука, як він міг дозволити у центрі Чернівців, на території Святодухівського собору, знищити всі троянди у розарії та спиляти дерева й облаштувати натомість свічний заводик і автостоянку для так званих священнослужителів? У відповідь міський голова парирував: «А ви хочете, щоби мене прокляли?»
Чи не такою є реакція й нинішнього міського голови? Пан Клічук привітав Православну церкву України з першою молитвою українскою мовою, та на зрив цієї імпрези він поки що відреагував лише… мовчанням.
Доволі млявою й не зрозумілою є реакція як обласної військової адміністрації, так й обласної ради. Але ж, нагадаю, державні адміністрації недарма перейменовані на військові адміністрації! І справа не лише в назві, а й у зміні та розширенні функцій.
І, під завісу, ще один приклад. Про пильність, так би мовити. Десь півроку тому, а може трохи більше, в одній з чернівецьких шкіл звільнили з роботи вчительку фізкультури. Щоправда, пенсіонерку. Спричинила до цього її розмова з двома ученицями у роздягалці.
За словами вчительки, – не маю причин їй не вірити, – вона зайшла до роздягальні, де дівчатка 15-ти років залипали в телефоні. «Краще б ви щось почитали», – спересердя вирвалося в неї. Далі стався такий діалог:
– А ви в нашому віці хіба читали?
– Ще й як!
– А що саме?
– «Трі товаріща» Ремарка, «Лєзвіє брітви» та всі інші твори фантаста Єфремова. А ще отримувала купу журналів, таких як «Наука і жизнь», «Тєхніка молодьожи», «Хімія і жизнь», «Іностранная літєратура»,…– розпочала перелік.
– А можете нам принести?
– Можу.
– Принесіть!
Оскільки журнали треба було десь шукати, вона так і не принесла їх дівчатам, тим паче, що за кілька днів її викликали до кабінету директорки. Там на неї чекав працівник СБУ, який сказав, що до них надійшла скарга на те, мовляв, що вона займається… російською пропагандою. Тому вона або пише заяву на звільнення або виходить зі школи в кайданках.
Отак «розібралися» з вчителькою, яка мала практично півстолітній стаж педагогічної роботи. Натомість митрополит Мелетій – громадянин рф та, здається, герой росії. Але він має змогу повести своїх вірян на штурм собору, зібрати з сіл прихильників церкви московського патріархату і – що? Не розумію я такої толерантності до людей, які шкодять Україні, і підвищеної суворості до тих, чию провину ще варто було б довести. Бо, скажімо, не відомо, чи покарані ті, хто побив вікна у єпархії ПЦУ. І чому ми нічого не знаємо про тих, хто погрожує через телефони українським панотцям та й самому Феогносту, про що той розповів на зустрічі з журналістами.
Слово за владою та правоохоронцями
Та попри певну ідеологічну бездіяльність, Буковина все ж еволюційно рухається в напрямку справжньої власної державності. На цьому наголосив під час брифінгу єпископ Феогност, навівши приклади та радо повідавши, що релігійна громада Сторожинця на чолі зі священиком Іоаном Скіпором приєдналася до них, себто до ПЦУ. Офіційно вийшли з російської церкви старообрядці Білої Криниці.
Слово – за нашою владою та правоохоронцями. Бо, як підсумував на пресконференції преосвящений Феогност,
«Ми не рейдери і не захоплюємо. І не збираємося цього робити, бо ми не можемо захопити своє. Громада, яка вирішила розірвати всі зв’язки з російською церквою, буде відстоювати свою правду й закони. Ми віримо в те, що держава та правоохоронні органи мають забезпечити людям здійснення своїх прав».
Людмила Чередарик, заслужений журналіст України
