«Футбол» довкола кабелю або Хто рятуватиме потопельників
Відфутболювання – найулюбленіша чиновницька гра. Хоча пересічні громадяни також добре знають її правила, але інколи вони потрапляють у просто неймовірні ситуації…
Уявіть собі, що ви узяли квитка на футбольний матч – навіть не якоїсь суперліги, а місцевої «Буковини». Прийшли, знайшли своє місце, сіли, а тут вам оголошують, що гравцям сьогодні грати ніколи, бо в них більш важливі ігри, а глядачі повинні сформувати – негайно! – команду, аби матч відбувся…
Щось подібне сталося з мешканцями третього під’їзду будинку 32 по вулиці Комарова, який належить до ЖБК-34. Вони й звернулися до редакції, аби розповісти про безглузду багатомісячну тяганину, яка не зрозуміло чи закінчилася…
Небезпечно, але… робіть самі
Ще у травні минулого року вийшов з ладу кабель, який живить електрикою третій під’їзд. Мешканці звернулися до Обленерго. Ремонтна бригада з РЕМ навісила їм обхідний кабель, так звану «тимчасівку». Та немає нічого сталішого за тимчасове. Усвідомлюючи небезпеку повітряної проводки, працівники РЕМ почали з’ясовувати, хто відповідає за той кабель. Місце пошкодження виявилося метрів за 50 від будинку.
За договором ЖБК-34 з Обленерго від 2002 року, зона відповідальності кооперативу починалася просто від повороту кабелю на будинок (енергетики вживають спецтерміни, але суть не міняється). 2005-го ж Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) внесла зміни до Правил користування електроенергією, згідно з якими зона відповідальності власника будинка починається від «першого комутативного пристрою», тобто від щитової.
У тих же Правилах зазначено, що нові договори мають укладатися, а старі – бути пролонговані вже за новими стандартами. Зрозуміло, інтереси Обленерго і мешканців – протилежні. У такому випадку єдиний порятунок – чинити за законом. Але не все так просто.
Листування як спосіб ремонту
Коли РЕМ відповів, що має багато «своєї» роботи і такою дрібницею, як кооперативний кабель, цікавитися йому ніколи, мешканці спробували знайти допомогу у високих кабінетах.
У конфлікт втягувалися все нові й нові структури: Шевченківська районна, Чернівецька міська ради, відділення Антимонопольного комітету і територіальне представництво НКРЕ…
Наївні люди! Вони не знають, що по суті у вищому органі ніхто не розбирається, вони запитують нижчий – саме той, на який скаржаться – і чи треба говорити, що відповіді вищих дослівно повторюють відписки нижчих?
Зауважимо, що на першому етапі представники райради робили вигляд, що вони на боці мешканців, але пропонували їм самим викопати траншею, щоби замінити пошкоджений шмат кабелю. Згодом і вони перейшли на бік «сильніших», мовляв, мешканці самі відмовилися від допомоги! ТП НКРЕ погодилося, що правила змінилися…
Але наслідків для справи це не дало. Відділення АМКУ взагалі відписалося, що це не їхня справа. Хоча Обленерго – єдиний в області постачальник електрики і там, де воно диктує свої умови гри, відмінні від законних, саме і втрутитися б АМКУ.
За цей час кілька разів від енергопостачання вимикався або один третій, або всі підїзди «в шаховому порядку» (цей культурний вислів означає, що у вас світло є, а в сусіда немає, або навпаки) разом з ліфтами. У сучасному ж світі залишитися без електрики означає випасти з цивілізації!
«М’яч» переходить до ЖБК
Коли береш до рук документи цієї справи (а їх набралася чималенька тека), починаєш розуміти, як фатально не пощастило мешканцям третього під’їзду Комарова, 32! Папери ці датовані липнем-жовтнем нинішнього року, коли всі місцеві владники готувалися до великого свята – 600-річчя Чернівців! Хіба на цьому тлі помітні 36 квартир без світла і мікрорайон з небезпекою враження електрострумом! Утім, і тепер не до дрібниць: міська влада захопилася новими планами реконструкцій.
Спробувавши рятуватися лиш власними силами, мешканці остаточно розчарувалися у своєму голові, О.О. Тарановичі: його методи керування кооперативом викликали в кого подив, в кого обурення. Усі питання вирішував так би мовити, келійно і заднім числом, а про папірці, що їх називають звітами про використання коштів, можна писати окрему поему. Достатньо сказати, що в них додаються одна до одної суми доходів та видатків!
За довгі місяці тяганини довкола кабелю голова кооперативу кілька разів наголошував на тому, що йому ніколи цим займатися, бо він завантажений на основній роботі…
Та нарешті п.Таранович знайшов підрядника з довгою назвою «Рембудгазелектромонтаж», який нібито зголосився дати раду з тим кабелем за три тисячі гривень. Півтори тисячі вже були у так званій «поточній касі» третього під’їзду, а решту дозбирали пізно ввечері 1 жовтня. За пару днів кабель замінили, тимчасівку зняли і можна було б радіти…
Але у кожній справі, мабуть, є своє «але». Довга назва ремконтори потребувала й «довгих» грошей: до остаточного розрахунку вимагали вже 13 тисяч, тобто ще 10 тисяч треба було десь діставати, для кожної квартири це означало ще біля 300 гривень… Голова ЖБК-34 провів з ремонтниками якісь перемовини і ті погодилися на 7700 грн! Жодної калькуляції чи інших обрахунків мешканці, зрозуміло, на очі не бачили.
Прокуратура захищає… демократію
Така відверта можливість торгу і різниця в сумах наштовхнула мешканців на думку звернутися до прокуратури, адже йдеться про хоч і не надто великі суми, але дарма вони нікому не даються!
І тут мешканцям усе пояснили! Про те, що кооперативний рух, до якого належить їхній ЖБК-34, є високим проявом демократії і громадського самоуправління.
Тому мешканці повинні виховувати своїх членів, вимагати звіту від правління, керуючись виключно Статутом ЖБК, а для втручання прокуратури приводу немає. Демократія в ЖБК – тема надзвичайно цікава, бо, наприклад, вийти з нього можна лише без квартири! Доводи про те, що Статуту мешканці ніколи й не бачили, що зборів не збирають і навіть представники райради зустрічалися лише з групкою мешканців, а не з усіма, до уваги так само не беруться.
Останні новини з кабельного фронту: «Рембудгазелектромонтаж» нібито погодився задовольнитися вже отриманими 3 тисячами. Хоча не факт, що не позиватимуться до мешканців третього підїзду!
Чиновне панство відбивається: «Ви самі обрали форму проживання в кооперативі!». Де володарям кабінетів пам’ятати, з якої біди люди стягувалися на кооперативи! Мої батьки, наприклад, не маючи на кооператив, законним способом чекали житла аж 24 роки!
А тепер влада саме пропонує створювати об’єднання власників – по суті ті ж кооперативи, лише під іншою назвою, «аби не розпорошувати муніципальну допомогу на утримання будинків!».
Хто ж нарешті допоможе мешканцям кооперативу, коли логіка чиновника… алогічна? Якби нею керувалися, рятувальники не гасили би пожежі, бо не вони ж їх запалюють, міліціонери не шукали б злодіїв, бо не вони ж обікрали вашу квартиру, а «швидка» не підбирала б на вулиці хворого, бо не вона довела людину до інфаркту!
Утім, у владних кабінетах навіть цим не перейматимуться. Бо до них за потреби як раз і приїдуть і МНС-ники, і міліція, і «швидка»!
Лариса ДМИТРЕНКО,«Версії»
