«До України йде шалена допомога, а не всі вояки на передовій мають бронежилети»
Зі Штатів чернівчанин Костянтин Лукинюк приїхав напередодні війни – 12 лютого. Нагадаю, він майже 4 роки після закінчення нашого музичного училища, яке нині називається Чернівецьким училищем мистецтв ім. Сидіра Воробкевича, та перемоги на Міжнародному конкурсі скрипалів Олега Криси (англ. Oleh Krysa International Violin Competition) – першого в Україні професійного конкурсу академічних скрипалів, започаткованого 2013 року у Львові, – на запрошення відомого маестро світового рівня п. Криси навчався в його Школі (консерваторії) у США.
Після перепочинку вдома Костя мав продовжити навчання далі – в магістратурі. Та війна внесла свої корективи до його планів.
До Чернівців дістався 3 березня. І вже відтоді чернівчани та гості міста бачать і чують Костю скрізь – на майданах, вулицях, майданчиках, у скверах, концертних залах та ресторанних сценах – і так часто, як ніколи раніше: щодня він дає по 2 концерти. Як правило, грає разом із братом Маркіяном, теж скрипалем, який навчається у Київській консерваторії. І скрізь із Костею кошик–гаманець із написом «Для ЗСУ». За цей час зібрав уже багато десятків тисяч доларів. Купує амуніцію для українських вояків самотужки і так само без участі будь-яких фондів переправляє їх із волонтерами на передову, або тут одягає хлопців перед відправкою на фронт.
– Я свідомий того, які шалені суми грошей уже пішло – зауважу, тільки зі Штатів! – на різні фонди. Натомість на передку наші солдати досі далеко не завжди мають броніки, берці, каски чи наколінники… Відтак я створив власний, альтернативний офіційним, благодійний фонд. Уже придбав 17 бронежилетів: 15 купив у Польщі, а два – тут. Відправили з братом фуру на Миколаїв з водою й таблетками для знезараження води. Бензин, машину – все оплачували з зібраних коштів. Купували ліки для перинатального центру тощо…
Бронежилети, як відомо, коштують від 6 до 36 тисяч гривень. Найдорожчі – це вироби 5-го класу захисту, які й розраховані саме на військові дії. Якщо порахувати, скільки зібрав Костя, то стане зрозумілим, що вуличні й жодні інші концерти не можуть дати до мільйона гривень.
Брати Лукинюки – Костянтин і Маркіян – щасливі, що можуть купувати такі бронежилети для воїнів ЗСУ
– Збирати кошти для ЗСУ я почав з подачі моїх американських друзів. Вони надсилали мені гроші, хвилюючись за мене й розуміючи, що я на території, де точиться повномасштабна війна, і що мені якось треба повертатися на навчання… Однак ця допомога якимсь чином – хоча закономірно – перетворилася на збирання коштів для Збройних Сил України. Зараз у мене ще кілька незакритих волонтерських проєктів. Коли розберуся з ними, тоді вже повертатимусь на навчання.
Інструмент для вулиці і для найбільш вишуканих концертних залів...
Як відомо з розповідей Кості, перший учитель скрипки не побачив у нього талантів і порадив мамі відвести малого на гімнастику – був дуже рухливим і вертлявим. Та мама не відмовилася від своєї мрії бачити синів скрипалями – мабуть, спрацювала материнська інтуїція – і вона віддала-таки братів до музичної школи…
…Із Костею Лукинюком дуже цікаво спілкуватися, надзвичайно захопливо слухати його гру на скрипці та навіть просто спостерігати за ним. Зазвичай, я не слухала наживо Якова Хейфеця, та мені пощастило бувати на концертах Давида Ойстраха, тож вирізнити справжній талант здатна. Думаю, і це не тільки моє враження, Костя Лукинюк – музикант і людина найвищої проби. Поруч із ним відчуваєш драйв, незважаючи на вік. Бо й сам він живе у піднесеному почутті, назва якому – Музика. Цей хлопець якимсь чином щасливо розчинився в її величності Гармонії. Ймовірно, саме тому він є музикантом нового покоління – мультиінструменалістом. І його кумиром є не стільки скрипаль Девід Ґарретт, як 27-річний Джейкоб Кольєр – «людина-оркестр», якого називають ще «групою з однієї людини».
Костя грає на багатьох інструментах – гітарі, сопілці, фортепіано тощо, та найулюбленіший – скрипка. Поспілкувавшись із Костянтином збагнула, чому її називають королевою музики.
Атакуючи кожну ноту, кожний звук, за словами музиканта, можна збуджувати найрізноманітніші почуття. Нота може вібрувати любов’ю чи ненавистю, меланхолією чи роздратуванням… Таке під силу ще хіба що саксофону.
А ще Костя Лукинюк має неймовірний хист до імпровізації. Йому нудно просто відтворювати написані ноти, й він завжди долучає до композицій щось своє. Ця його джазова складова яскраво проявилася в роботі зі власним джаз-бендом, який музикант зібрав у Штатах і з яким постійно гастролює країною.
Костянтинові джазбендівці…
Під час виступу, США.
Повірте на слово, а краще – послухайте його гру й переконайтеся, що Лукинюк належить до тих музикантів, яких варто раз почути – і ти назавжди стаєш прихильником скрипкової музики. До слова, тієї музики, яка упродовж усіх попередніх епох вважалася елітною і нібито незрозумілою для широких мас. Та коли Костя грає на вулиці чи в ресторані, переконуєшся, що це, мабуть, не так…
Драйв: на вул. Кобилянської.
Усі задоволені та щасливі – і виконавці, і слухачі
Брати Лукинюки, для яких скрипка і музика – це любов, яка понад усе…
Принаймні, концерт на літньому майданчику ресторану «Пікнік» минулої неділі зібрав усіх присутніх: люди залишали свої столики та йшли насолоджуватися музикою. Одні підспівували, інші підтанцьовували. Настрій в усіх був піднесений і якийсь… КРИЛАТИЙ.
Людмила Чередарик, «Верс
