Думка політолога
Минулої суботи в Україні стартувала виборча кампанія. Розпочинається шалена боротьба за місця в обласних, міських, районних, селищних і сільських радах. А також за посади міських, селищних і сільських голів. Цьогоріч народні обранці зможуть розпоряджатися значно більшими фінансовими ресурсами, ніж раніше: це передбачено децентралізацією влади в країні. Відтак і запеклість боротьби зростає щонайменше на порядок.
Змагання лише починаються, а вже є ті, що програли. Вперше від 1991 року вибори у незалежній Україні відбуватимуться без комуністів. Їхня діяльність заборонена законом про декомунізацію, прийнятим нещодавно. У дуже непростій ситуації опинилося також Всеукраїнське об’єднання «Свобода»: воно зібрало 31 серпня 2015 року під стінами Верховної Ради фатальний мітинг, що завершився людськими жертвами. Лунають заклики заборонити цю політичну організацію й покарати її лідерів. Оприлюднюються діаметрально протилежні версії трагічних подій. Противники «Свободи» висувають звинувачення, що саме її керівники і активісти спровокували сутички, аби підняти свою підупалу популярність перед виборами і таким чином отримати голоси радикально налаштованої частини населення.
А прибічники ВО «Свобода» вважають, що стали жертвами міліцейської провокації й бойову гранату в національних гвардійців жбурнув міліцейський агент-провокатор. Вибухові пакети, начинені уламками металу, за їхньою версію, роздавали у натовпі мітингувальників також міліцейські агенти. Свою непричетність до силових дій «свободівці» аргументують тим, що прийшли на мітинг із власними дітьми, життям і здоров’ям яких ризикувати не стали, якби знали про майбутні провокації.
Натомість їхні опоненти демонструють телевізійні кадри подій на площі, де чітко видно: рядові і далеко не рядові члени «Свободи» завзято молотять національних гвардійців палицями, кидають у них різні предмети. Доки різні політичні сили намагаються по-своєму викласти трагічні події, громадські настрої помітно змінюються не на користь «Свободи». Тож нинішні вибори можуть виявитися для неї також сумними.
Не виключено, що старт перетвориться на фініш і для деяких інших політичних сил. Навіть тих, що нині перебувають при владі. Таке в Україні вже бувало: коли якась із проурядових партій вичерпувала довіру виборців, вона зливалася з більш успішними союзниками. Досить згадати, як «Трудова Україна» колись популярного політика Тігіпка злилася з Партією регіонів, безслідно розчинившись у ній.
Щось подібне бачимо і нині: 28 серпня українці дізналися про злиття президентського БПП і партії Кличка «УДАР». Об’єднання використовує спільну назву «Солідарність» і збирається висувати спільних кандидатів на місцевих виборах. Обіцяють формувати списки по всій країні з розрахунку 70% кандидатів від «порошенківців» і 30% – від «ударівців». А в Києві та Львові пропорція інша – 50 на 50, тому що популярність «Удару» там вища, ніж по країні в цілому.
Життя внесе корективи і в ці розрахунки. Адже Арсеній Яценюк вже оголосив, що його «Народний Фронт» окремо не йде на місцеві вибори, але готовий внести своїх кандидатів у списки «Солідарності». Сенс такого рішення полягає в тому, щоби сформувати спільну фракцію у законодавчому органі для переформатування уряду. Що ж, перед виборами головні гравці мають великі плани. Навіть Опозиційний
блок (залишки Партії регіонів) розраховує на переможні результати в деяких регіонах. Вибори покажуть, наскільки реальними будуть сподівання тих чи інших політичних сил на досягнення перемоги. А для деяких старт уже обернувся на фініш.
Ігор БУРКУТ
