Погляд Людмили ЧЕРЕДАРИК
Історія України – сумна річ. Нашій державі практично ніколи ще не вдавалося зберегти самостійність. І найприкріше, що події відбувалися, як правило, за однаковим сценарієм, хоча й на відстані десятків, а то і сотень років одна від одної. Верхівка брала владу, а потім доводила країну та її мешканців до такого зубожіння, що люди раді були, аби прийшов хтось здатний порятувати їх від безладу, голоду, розбою…
Нині відбувається подібне. За жовтень, приміром, на облік у центрі зайнятості стало удвічі більше людей, ніж за попередній місяць. І це лише перший легкий подих світової кризи!
Експерти обіцяють, що комунальні платежі, тобто ціни на газ, світло і воду подорожчають для підприємців найближчим часом у 5-10 разів. Чи не час уже подумати про карткову систему для пересічних громадян, щоби не вимерли бува, як мамонти? Бо наше й без того дрантиве виробництво скорочується. Хоча у країні могли б працювати спільні підприємства, на яких українці комплектували б комп’ютери, пральні машини, телевізори.
Натомість наш уряд, нібито дбаючи за людей, зняв свого часу навіть мито на ввезення побутової техніки. А скажіть, хіба вона від того подешевшала? Просто уряд пролобіював інтереси вітчизняних олігархів-імпортерів. Т
аке ж сталося і з увезенням імпортного м’яса. Чим ця історія з географією закінчилася, відомо. Перерізали останнє поголів’я худоби. А тепер нема куди діти навіть фуражне зерно, яке зібрали нині замість хліба. Бо ж виростив сільський виробник, не маючи грошей на міндобрива, пшеницю 3-5 класу.
Одне слово, катастрофа. Весь світ рятується від кризи. А парламентарі наші продовжують дбати виключно про власнії інтереси. Верховна Рада, мов ракова пухлина, роз’їдає державу зсередини, знищуючи її та народ…
