Радіо дехто вважає вчорашнім днем, а його нинішнє призначення – виключно розважати музикою та рекламою. Тетяна СМОЛДИРЄВА, директор радіо «Буковина», категорично не погоджується з поглядом скептиків і розповідає, як працює обласне радіо.
– Наше радіо складається з двох частин: проводового мовлення і радіостанції «Буковина». Ми не боїмося виглядати немодними, готуючи для слухачів переважно просвітницькі та публіцистичні програми, передачі соціального спрямування, а не «крутячи» зарубіжну музику та п’ятихвилинні новини. Звичайно, цей шлях – маловдячний, але перспективний. Ми віримо, що суспільно-свідомим слухачам рано чи пізно набриднуть одноманітні FM-станції. Крім того, ми пропагуємо саме українське радіо: більшість наших програм записана українською мовою, ми відроджуємо забуту історію у нових передачах «Пам’ять», «Імена» (про видатних українців і буковинців). З приймачів лунає переважно українська музика. Крім нових пісень, перезаписуємо старі з платівок і касет, користуємося архівними записами.
На радіо є програми-довгожителі. Перш за все, передача Неоніли Милашенко «Місто і люди», якій уже майже 35 років, та «Новини», які в народі за старою пам’яттю називають «Обласні вісті».
Записуємо передачі про тих, хто потребує нашої уваги і допомоги: пенсіонерів, інвалідів, дітей, безробітних. Часто наші журналісти так переймаються проблемами конкретної людини, що й після виходу передачі в ефір намагаються допомагати. Найчастіше так трапляється в Лариси Драюк. Вона переживає життєву колізію разом зі своїм героєм, вболіває за нього, співчуває…
Багато цікавих ідей у молоді. Тим, хто закидає, що наше радіо несучасне, завжди кажу: раз прийшла молодь, значить, тут цікаво і комфортно. Адже зарплата в них маленька, до того ж майже всі – студенти. Дмитро Бузинський і Павло Токар відродили жанр радіовистави, який нині мало де зустрінеш. Хлопці роблять і соціальні проекти, наприклад, нещодавно обговорювали проблеми проституції, «моди» на українську мову. Хіба вони працювали б тут, коли б не бачили перспектив?
– Що треба робити, аби передачу хотілося слухати? Важливо придумати влучну коротку назву і зручний час трансляції. Звичайно, краще працювати у прямому ефірі: «живе» спілкування героїв зі слухачами набагато цікавіше, люди починають більше довіряти голосу з приймача. Завжди кажу: треба дотримуватися чотирьох принципів: повага до слухача, до професії, до ЗМІ, в яких ти працюєш і повага до себе. Коли ти зробив так, що самому не соромно, слухачеві буде цікаво.
