Саме такий подарунок зробив своїй дружині на день народження чернівчанин Максим ШЕЛУДЬКО. Чоловік розповідає, що тема білок переслідувала їх з дружиною повсюди, тож він вважає, що ця домашня білочка – дарунок долі.
– У наших зоомагазинах не став шукати, бо знаю, що їх не те що нереально знайти, а просто не придбати, – каже Максим. – У зоомагазині на вулиці Шевченка живе білочка, але вона не продається: це талісман, який мешкає тут від відкриття торговельного закладу. Відтак я звернувся за допомогою до Інтернету, де й знайшов спеціальні розплідники для білок у Києві. Білочка вартує там у середньому 800 грн. Я знайшов її на сайті й замовив. Приїхала вона до мене потягом із провідником у маленькій кліточці.
Сказав дружині, що маю першу пару, а сам побіг не на роботу, а на вокзал – по білочку. А потім на роботу до дружини – із сюрпризом. Вона була дуже здивована й задоволена, потім зізналася мені, що це було неймовірно гарно та несподівано…
– Та й хто б не зрадів такому, – сміється Максим. – За ці майже два роки, що звіреня живе у нас, ми звикли до нього, а він до нас. Чужих Клайд не любить. До речі, його так звуть, бо він хлопчик. Дружина ще часом називає його Бандит: характер у нього бандитський, та й, бува, кусається, а зубки в нього гострі, як голочки!
У природі такі білочки живуть 4 роки, а в домашніх умовах – майже 12. А все тому, що вони важко переносять зиму і від холоду, як правило, мерзнуть. А в оселі тепло й затишно.
– Узимку Клайд активний лише від 7-ої до 9-ої ранку, а інший час сидить у своєму гніздечку, скрутившись клубочком, накрившись хвостиком, – розповідає господар білочки. – Улітку, звісно, тваринка активніша. Часом грається з нами: наїсться і давай гасати: біжить до нас, а тоді тікає, і так – допоки не втомиться. Взимку він має характерний для білок сірий колір і хвіст у нього робиться дуже пухнастим, а от улітку стає рудуватим і хвіст трохи лисіє.
Догляд за білкою не завдає багато клопоту: купати її не треба, хоча кігті підстригати доводиться. У природі білки багато бігають, лазять по деревах – і кігті сточуються. А в домашніх умовах де їх стешеш? Тож обрізають.
–Для Клайда процедура, мабуть, неприємна, але терпима, – каже господар. – Робимо це раз на півроку. П’є він звичайну воду, а їсть, в основному, звичайно, горіхи – грецькі, фундук. Інколи любить поїсти сметани, намазаної на хліб. Твердий сир їсть, якщо він нарізаний тонесенькими скибочками. Може іноді понадкушувати дольку апельсинки, мандаринки, яблука чи шматочок цвітної капусти. Хоча, коли його тільки привезли, ми годували його зі шприца молочком.
Не до вподоби йому квіти, – веде далі Максим. – Коли ми з дружиною побралися – а це було вже після придбання білочки – принесли весільний букет додому. І з’ясувалося, що Клайд не любить троянди: він почав їх трощити. Дружина засмутилася, але те, що встигла врятувати, відвезла до мами.
Коли вибираємося з дружиною у відпустку, Клайда доглядає теща. А під час ремонту познаходили по кутках жмені горіхів, а ще надибали купку за пічкою. Природа в нього така: заховати їжу на чорний день. Дуже боїться Клайд пилососа: коли його чує, тікає далі, ніж бачить.
У нього розвинені якісь надзвичайні здібності з відчуття змін погоди, – дивується Максим. – Якщо зранку Клайд не реагує ні на що, сидить собі тихенько в гніздечку – це до дощу чи снігу. І, до речі, жодного разу він не помилявся. Тож коли білка саме так поводиться, вони обов’язково, виходячи з дому, беруть парасольку.
– На дівчаток-білочок, гадаю, більший попит, аніж на хлопчиків. Бо коли я його замовляв, мені сказали, що дівчаток вже розібрали і якщо я хочу дівчинку, то мушу зачекати ще півроку, – каже господар. – А назвали білку Клайдом завбачливо: можливо, колись у нас іще й Боні з’явиться…
Лідія КИРИЛЮК, «Версії»
А чи знали ви, що…
- Жолуді, горіхи, шапкові гриби білки вчувають через півтораметровий шар снігу.
- Ворогами білки є куниці та хижі птахи.
- У більшості видів білок цього роду немає китичок на вухах. Вони наявні тільки у звичайної та північноамериканської білки.
- Представники роду білок-крихіток – дуже дрібні звірятка. Їхній розмір сягає ледве 7–10 см завдовжки.
- Білки, що живуть на Філіппінських островах, за допомоги хвоста можуть стрибати на 70 метрів.
- Хвіст використовується для підтримування рівноваги при переміщенні гілками. Крім того, білка накривається ним під час сну. Рухи хвоста свідчать про настрій тварини.
