або Подорож до країни любові й творчості
Її адреса – Чернівці, бульвар Героїв Сталінграду, 11. Повна назва – ОКУ (обласна комунальна установа) «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи».
Усього 80-100 років тому діти з дефектами зору вважалися інвалідами, а сьогодні вони повноцінні члени суспільства. Те саме стосується дітей і з вадами слуху. Тож нині нам усім треба усвідомити, що діти, які ходять, розмовляють не так як інші або ж не такі розумні, мають такі ж права, як усі інші діти, і повинні бути повністю адаптовані в суспільство.
Сніжанна, мама Богданчика Мамедова , якому невдовзі виповниться два рочки, живе не просто надією, а впевненістю, що її синочок обов’язково ходитиме.
Коли була вагітною, розповідає, їй сказали, що дитинка народиться з синдромом Дауном. А коли поїхала до Італії, то там жінці повідомили інший діагноз. І зразу ж не тільки запитали чи народжуватиме, а й запропонували після пологів забрати дитинку. Та буковинка відповіла, що нікому своє дитя не віддасть…
– Народжувала у Мілані, – розповіла Сніжанна. – І вже через 20 хвилин після пологів Богданчика забрали на операцію. Чула, як він дуже сильно бив ніжками… Я впевнена, що мій хлопчик обов’язково ходитиме. Разом з лікарями ми все робимо для цього. Тим паче, на наше з Богданчиком щастя, часу ми не втратили…
До історії питання: дітей-інвалідів тримали у закритих інтернатах
Як відомо, в СРСР проблеми дитячої інвалідності не було – її просто замовчували. Діти перебували у закритих інтернатах і про них ніхто нічого не знав. І тільки 9 вересня 1996 р. розпочав свою роботу Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи МОЗ України, очолюваний Володимиром Мартинюком. Його відкриттю сприяла підготовка українських спеціалістів на базі відповідного Баварського міністерства.
На жаль, нині ж в Україні, як і в усьому світі, спостерігається невпинне зростання кількості дітей-інвалідів. Отож проблема набуває загальнодержавного значення. За статистичними даними, серед причин інвалідності дітей віком 0-17 років вроджені вади розвитку становлять 55,2%, хвороби нервової системи – майже 38% і майже 30% – це розлади психіки та поведінки.
Соціальна ізоляція, в якій перебуває більшість сімей, що виховують дітей-інвалідів, посилює психічну травму, викликану інвалідністю дитини. Це в свою чергу призводить до створення нездорової емоційно-психологічної обстановки в родині та розвитку різноманітних психічних порушень як у дитини, так і у батьків.
– Незважаючи на те, що число реабілітаційних клінік, спеціалізованих інтернатів, дитячих садків, санаторіїв, денних стаціонарів тощо зростає, проблеми дітей-інвалідів в нашій країні не втрачають своєї актуальності, – констатує директор чернівецької комунальної установи Антон КАЗАНСЬКИЙ. – Тому для подолання цієї проблеми Вчена рада Мінздоров’я схвалила концепцію вдосконалення неврологічної допомоги дітям України та затвердила модель медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи «Тандем – партнерство», «Дитина – сім’я – фахівець». І дана модель медико-соціальної реабілітації впроваджена сьогодні в усіх регіонах України.
До розмови приєднується завідуюча поліклінічним відділенням центром Олена ГОДОВАНЮК: «У світовому співтоваристві вже відбувся перехід до культури, в якій людина з обмеженими можливостями розглядається як об’єкт психолого- педагогічної, соціальної, а також медичної допомоги. Мета – створити умови для самореалізації інваліда як особистості. Тому соціальна адаптація дітей-інвалідів і включає в себе комплекс медичних, педагогічних, психологічних, технічних та професійних заходів, спрямованих на відновлення порушених функцій організму. Як наслідок, дитина-інвалід повинна залучитися до суспільно-трудового життя. Іншими словами, ми робимо все для того, щоби дітки з обмеженими можливостями могли виконувати властиві здоровим дітям соціальні функції, тобто вчитися, працювати, спілкуватися тощо. Тому поруч із лікуванням займаємося і медичною, психологічною та соціальною корекціями».
Офіційно. Як повідомила прес-служба обласної ради, цими днями шляхи вирішення проблемних питань у функціонуванні ОКУ «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи» та Буковинського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Особлива дитина» обговорювалися на нараді, в якій узяв участь голова Чернівецької облради Іван Мунтян.
Зокрема директор ОКУ Антон Казанський розповів учасникам наради про перспективи покращення умов лікування та реабілітації дітей з ураженнями нервової системи. Зокрема, посадовець повідомив, що після завершення ремонту запрацює бальнеологічний центр з басейном, будуть облаштовані додаткові кабінети реабілітації та створені додаткові ліжко-місця для амбулаторного лікування. «Наразі ми також звернулися до посольства Японії в Україні задля отримання гранту на придбання новітнього обладнання, якого так потребують наші пацієнти», – сказав він.
А керівник представницької влади краю повідомив, що нині розглядається питання про передачу Центру дитячого санаторію «Щербинці» в Новоселицькому районі, що дозволить влітку краще оздоровлювати юних пацієнтів установи, а також дітей учасників АТО. «Рівень надання послуг з реабілітації маленьких буковинців повинен відповідати наявним потребам. Адже головне – це збереження та відновлення здоров’я буковинських діток», – наголосив голова Чернівецької обласної ради.
«За 8 років роботи Центру оформлено 8831 амбулаторну карточки» – Олена ГОДОВАНЮК
Саме стільки дітей – 8831 хлопчиків і дівчаток – пройшли через цей заклад . Амбулаторно пролікувалось 5042 дитини та стаціонарно 6026 дітей. Всього 11068 дітей з початку створення центру.Олена Годованюк працює тут із самого початку, тож як ніхто інший знає всі нюанси та особливості його функціонування. Тому вона і стала своєрідним гідом, познайомивши з усією роботою закладу.
За словами. Годованюк, до Центру звертаються з такими хворобами, як: органічні пре- і перинатальні ураження нервової системи; ДЦП (дитячий церебральний параліч); наслідки перенесених менінгітів, енцефалітів, інших запальних захворювань нервової системи, а також вроджених інфекцій;наслідки гострих порушень мозкового кровообігу і травматичних ушкоджень нервової системи; епілепсія й епілептичні синдроми; спадково-дегенеративні захворювання нервової системи; захворювання і вади нервової системи та опорно-рухового апарату; затримка розвитку психіки і мови, мінімальна мозкова дисфункція.
Зрозуміло, що перший крок – це діагностування недуги. І для цього Центр має доволі широкі можливості. Скажімо, енцефалограми та інші обстеження мозку тут робляться від народження і це єдиний такий заклад на Буковині. Немовлят обстежують навіть під час сну.
Кандидат меднаук Ірина ЗОРІЙ досліджує ураження нервів нижніх кінцівок. Вона бачить їх ще до того, як ці ураження проявляються, тобто до того, як дитина почне ходити/неходити. Це дуже важливо для того, щоби якомога раніше розпочати лікування, бо саме це забезпечує одужання.
«Терапевтичне вікно» дозволяє запобігти інвалідності
Мандруючи поверхами і кабінетами Центру, вкотре пересвідчилася, що людський організм, а особливо дитячий – річ унікальна. І, чомусь думається мені, не до кінця вивчена.
Мій гід Олена Олександрівна розповіла, що запобігати інвалідності вони починають від самого народження немовляти – йдеться про недоношених і глибоко недоношених дітей. Адже тепер в Україні, відповідно до європейських стандартів, дитиною вважається плід від 500 грамів. І саме в цьому сенсі Буковині так бракує перинатального центру, де спеціалісти займалися б допологовою реабілітацією. Бо після народження дитини у розпорядженні медиків тільки один рік, а подекуди і півроку – йдеться про так зване терапевтичне вікно. Тільки у цей період дитячий мозок якнайкраще відгукується на всі види лікування. «Втрачений для лікування час повернути вже немає жодної можливості», – наголошує спеціаліст.
У роботі Центру використовують модель реабілітації під назвою «Тандем-партнерство», в основі якої гармонічне поєднання медичного і соціально-педагогічного аспектів. Кожний маленький пацієнт має свій план, який передбачає не тільки діагностичні дослідження, індивідуальну реабілітацію та програма роботи вдома, а й навчання батьків
Прикметно, що ДЦП – це не одне захворювання, а ціла їхня група. Та спільним для них є те, що внаслідок перинатального пошкодження багато м’зів є спазмованими і дитина не може навчитися нормально сидіти і ходити. У певної частини діток через ураження коркових структур страждає інтелект.
Церебральний параліч вимагає комплексного лікування , щоби мозок, навчившись тому, як повинні рухатися і відчувати себя м’язи кінцівок і тулуба, включив «нормальну» їхню регуляцію. А для цього 80 співробітників Центру використовують найсучасніші терапевтичні досягнення: Войта- і Бобат-терапії, сенсорно-інтегративну терапію, ерготерапію, метод динамічної пропріоцептивної корекції Семенової, комплексний метод голкорефлексотерапії та кінезіотерапії. Опанувавши основні прийоми окремих методик, батьки вдома вже самостійно допомагають дитині долати недугу.
У пригоді стає також кондуктивна педагогіка, так званий, метод Петьо, який базується на ідеї, що нервова система, незважаючи на своє пошкодження, все ж таки має можливості до формування нових нервових зв’язків. Цю здатність нервової системи можна мобілізувати, відповідним чином спрямувавши активний процес навчання.
Все лікування відбувається тільки у формі гри
У народі недарма кажуть: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Тож завітаємо до відділення фізичної реабілітації, яким завідує Наталія БАБИН. Тут працюють справжні чарівники, які вміють за допомоги різних технік викликати у діток рефлекси правильного переміщення тіла у просторі, щоби воно могло зберігати рівновагу. Їм під силу також змусити мозок «згадати» вроджені, закладені в генетичну пам’ять зразки рухів, скоординувати їх з рухами кінцівок і тулуба. Та щоби ця терапія дала ефект, потрібно займатися з дитинкою щоденно по 20-30 хвилин протягом щонайменше року. Тому цьому навчають і батьків .
А методика Бобат (нейрофізіотерапія) – це специфічний вид лікування, який об’єднує в собі елементи масажу та лікувальної фізкультури. До вправ входять розтягування розробка суглобів, активні рухи дитини.
Фото зліва: Розпочинається нейрофізіотерапія з тренувань на великих м’ячах…
Фото справа: Це не тренувальний блок для космонавтів, а лише кабінет, де інструктор Віктор ЛИТВИНЮК корегує ходу дітей переважно із ДЦП за методом проф. Семенової, який базується на формуванні (відновленні) або нав’язуванні нового моторного стереотипу шляхом впливу на функціональну систему антигравітації з використанням лікувального костюму космонавтів.
Кінезотерапія включає в себе методи лікування, які використовують активні і пасивні рухи: фізичну терапію, працетерапію та власне кінетотерапію – застосування гімнастичних вправ для збільшення сили, витривалості та рухливості пацієнтів. У практичній роботі фахівці з кінезотерапії використовують методики мануальної терапії і біомеханічної корекції, релаксаційні прийоми, лікувальну фізкультуру, масаж, мобілізаціїсуглобів. Гарні результати дає гідрокінезотерапія – гідромасаж та розробка у водному середовищі.
Лікар Стамелос Лутсос, до речі, грек за національністю, навчає дітей за методикою NDT ходити і повзати. У перекладі NDT означає метод неруйнівного контролю, Оскільки 90% успіху лікування на думку, спеціаліста залежить від наполегливості батьків, п. Лутсос навчає цьому методу також і батьків.
Фото: У кабінеті релакстерапії на спеціальних ліжках, які гріють та роблять масаж тим, хто на них лежить, відбувається розслаблення маленького пацієнта.
Зцілюйся через діяльність
Зрештою, будь-яка хвороба не тільки послаблює здоров’я людини, але й гнітюче діє на психіку. А що говорити про пацієнтів, особливо маленьких, які частково або повністю знерухомлені? Наявні фізичні обмеження тиснуть на психіку, особистість замикається в собі і намагається ізолюватися від оточуючих, тоді як потрібно активно займатися власною реабілітацією. Ось тут і приходить на допомогу ерготерапія, що у перекладі означає зцілення через діяльність. У кабінет сенсорної інтеграції стимулюють усі органи чуття – зір, слух, дотик. Тут дітки вчаться, сприйнявши інформацію за допомогою всіх органів чуттів, поєднувати її з іншими відомостями, що зберігаються в пам’яті та фізично діяти відповідно до отриманої інформації. До слова, лише 30 років тому автор методики сенсорної інтеграції доктор Д.Айрес висловила думку, що основними та базовими системами відчуття є дотикові, пропріоцептивні, тобто відчуття, які дають інформацію, та вестибулярні, які й відіграють головну роль у зростанні й розвитку дитини. Ці системи відчуттів готові до функціонування ще до народження.
Сьогодні ерготерапія – це вже галузь медицини, мета якої допомогти людині у повсякденному житті, розвитку, відновленні та підтримці навичок, необхідних для виконання дій, важливих для здоров’я й благополуччя. Її мета також у тому, щоби покрашити якісну складову життя пацієнта.
У систему ерготерапії входить складний реабілітаційний комплекс заходів, спрямований на відновлення природної, повсякденної діяльності людини із суворим урахуванням наявних патологічних змін і фізичних обмежень. Саме лікар-ерготерапевт допомагає хворому навчитися працювати, доглядати за собою в побутовому плані, спілкуватися і розважатися.
Цей молодий розділ медичної реабілітації вивчає засоби і методи відновлення рухової функції верхніх кінцівок за допомогою різноманітних ігрових завдань і тренажерів.
А поруч з кабінетом ерготерапії розташований кабінет музики та арт-терапії. Арт-терапія – це лікування за допомогою залучення дитини до мистецтв. При цьому дітлахи вчаться спілкуватися з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові та звукові засоби. Вона має змогу самостійно висловлювати свої почуття, потреби та мотивацію своєї поведінки, діяльності і спілкування, необхідні для її повноцінного розвитку та пристосування до навколишнього середовища
Фото: Роботи вихованців Центру.
А насамкінець про таку корисну співпрацю ортопеда Юлії БАЛИЦЬКОЇ (ФОТО№ 1 або 2) з майстернею Романа Залевського (ЧППІ «Опора»). Роман – візочник (редакція розповідала про його унікальний оптимізм і таку ж унікальну сім’ю), та попри це він людина напрочуд сильна й реалізована. Так ось його підприємство забезпечує безкоштовно діткам, які цього потребують, ортопедичне взуття та інші додаткові засоби. Серед останніх – коректор постави, який коштує 400 грн, корсети,а також тутори на ноги, які розправляють стопу. До слова, тутор на одну ногу коштує 1700 грн, а при ДЦП він є порятунком.
Вражає, що у Центрі немає характерного запаху лікарні, палати швидше нагадують готельні кімнати. Та й загалом тут панує дивовижна атмосфера любові та творчості, хоча довкола самі хворі діти. І, мабуть, саме ця енергетика дарує надію та віру на одужання й переконує, що у нашому суспільстві – нехай поступово і повільно – але все ж таки відбувається зміна у ставленні до людей з обмеженими можливостями. Однак, як на мене, цей унікальний заклад повинен отримувати від суспільства і держави максимум для того, щоби якомога більше діток з ураженнями нервової системи виростали самодостатніми людьми.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото автора.
