Франц ФЕДОРОВИЧ: «Є дві філософії приватизації – для людей і для олігархів. Першу практикує Польща, другу – Україна»,   або Чому приватизація державних підприємств робить поляків багатшими, а українців – біднішими 

«Грандіозний розпродаж державних активів усе більше нагадує новітню аферу колосальних масштабів, заради якої не лише жертвують національною валютою, опустивши її до 30 гривень за долар, але й саме коло учасників торгів зведеться до дуже обмеженої кількості відомих на всю країну гравців − олігархів, які за копійки учергове роздерибанять останнє, що має Україна», – так висловився Дмитро ЯРОШ про нещодавно оголошену «нову хвилю» приватизації. До слова, українці за щоденними клопотами на виживання зовсім не звернули на неї уваги. А дарма. Бо саме приватизація могла б забезпечити не короткочасний зиск, а довготривале процвітання. Так, зокрема, відбулося в сусідній Польщі. Як саме і чого варто вчитися у поляків? Про це – голова Асоціації виробників Буковини,  аналітик і експерт «Версій» з економічних питань Франц ФЕДОРОВИЧ.

Порівняємо дві компанії, що працюють у схожому бізнесі, – польску «Tauron Polska Energy» та енергетичну імперію Рината Ахметова «ДПЕК», яка уже викупила 88% потужностей з експорту електроенергії на 2016 рік. «ДПЕК», як відомо, – енергетичний підрозділ ахметівської «System Capital Management”, величезної бізнес-групи з вертикальною інтеграцією підприємств, які утворюють повний виробничий ланцюжок від видобування та збагачення вугілля до генерації й дистрибуції електроенергії.

Обсяг бізнесів теж подібний: продажі польського гіганта становлять за рік десь близько $5 млрд, а українського – понад $6 млрд.

Єдине, чого не порівняти, – це кількість людей, які отримують зиск від цих підприємств: «Tauron» має 230 тисяч приватних акціонерів, а у ДТЕК – тільки один… власник.

Інший польский гігант – страхова компанія PZU – має ще більше акціонерів, 250 тисяч. А що мають у цій сфері українці? Усі «наші-не наші» страхові компанії практично належать або фінансово-промисловим групам, або іноземцям. Це – ідеальний приклад того, як різняться філософії приватизації в Україні та Польщі.

Прямо скажемо, у нас державну ( читай: всенародну) власність намагаються роздерибанити, попередньо штучно роблячи її збитковою. Таким чином і з’явився «ДТЕК». Зрештою, і польський «Tauron» виник внаслідок приватизації, але дещо інакшої. Проводячи роздержавлення, наші сусіди ставили собі за мету залучити до економіки кошти населення. Здійснивши пенсійну реформу, громадян зобов’язали спрямувати частину коштів до приватних пенсійних фондів. Ті ж, у свою чергу, шукали можливості для купівлі активів. Ось тут держава і запропонувала полякам через Варшавську фондову біржу (ВФБ) придбати частки найбільших державних підприємств. Така стратегія залучила на біржу гроші, і там з’явилися великі приватні компанії.

Найбільш популярні на біржі аналоги українського Нафтогазу – PGNiG та Укрнафти – PKN Orlen, один з найбільших у Центральній та Східній Європі банк «Pekao», видавець щоденної «Gazeta Wyborcza» медіакомпанія «Agora», найбільший у Польщі продавець споживчих товарів (25% ринку) мережа «Eurocash» – в усіх держава зберігає за собою значні частки власності.

Саме від продажу держкомпаній на ВФБ від 2007 до 2014-го Польща отримала 42 млрд злотих (понад $11 млрд). Натомість, в Україні за цей час спромоглися виручити лише 25 млрд грн – за нинішнім курсом долара, – як кіт наплакав.

І потенціал залучення коштів населення у Польщі ще не до кінця використаний. Україна ж, за оцінками експертів, теж має достатній потенціал: на руках у населення – близько $60 млрд. Але виникає питання: куди можуть вкласти їх люди? У недержавний пенсійний фонд? Але той покладе їх до банку – що може зробити і сам вкладник! Тож і залишається: або в долари, або в нерухомість. А далі через панічні настрої  (так само штучно створювані) американська «зелень» і квартири дорожчають «на рівному місці» удвічі-тричі.

Що можна зробити? А взяти, до прикладу, на озброєння польський досвід. Але український уряд, демонструючи своє рівняння на олігархів, не шукає таких позитивів. При цьому за приклад наводить нібито успішний продаж «Криворіжсталі», який приніс державі понад $4 млрд. Але де ж ці гроші? Їх давно проїли – або, більш «науково» – вони пішли на покриття потреб бюджету. А хто багатішає з колишньої української власності? Правильно, індійський мільярдер Лакшмі Міттал.

І, на жаль, така ж безславна доля чекає на Одеський припортовий завод, на «Сумихімпром» та інші українські потужні виробництва. І вже зовсім не важливо, який саме олігарх їх купить, – Коломойський, чи Фірташ, або ще хтось. Головне, що в Україні так і не з’являться ні дрібні, ні середньої руки власники. А саме ці люди, яких у нас практично немає, і є підґрунтям демократії – на противагу пролетаріату, який, за словами одного дотепного блогера, «ностальгує за радянською вареною ковбасою».

З останніх повідомлень

СБУ повинна перевірити співробітництво «ДТЕК» Ріната Ахметова з бойовиками «ЛНР» – медіаексперт

Компанія ДТЕК Рината Ахметова співробітничає з бойовиками «ЛНР», що заборонено  законодавчо. Втім, достовірність цього твердження повинні перевірити спецслужби.

У мережі з’явився фрагмент відео відкритої наради так званої «Ради Міністрів ЛНР» від 26 лютого 2016 року, на якому ватажок «ЛНР» Ігор Плотницький погрожує розірвати договір з «ДТЕК». Відео з засідання оприлюднив медіаексперт Сергій Іванов у «Facebook», передає «Joinfo.ua».

На нараді йшлося про те, що «ДТЕК» нібито не визнає дипломи луганських ПТУ. А «Плотницького обурює факт зневажливого ставлення до «корочок» луганських бурс і бурсаків зокрема, і він віддає наказ розірвати якийсь договір з ДТЕК», – пише медіаексперт.