Бандеріана як Ленініана?..
І різниці практично немає. Принаймні, якщо втілити в життя ідею, запропоновану одним із депутатів обласної ради на нинішній сесії щодо створення плану заходів на відзначення 100-річчя від дня народження Степана Бандери
…Як відомо, попередня сесія облради, щоправда, не за першим разом, але прийняла-таки за наполягання Петра Кобевка рішення про відзначення роковин одного з найвідоміших українців світу. Це логічно і правильно. Бо живемо у державі, про яку мріяв палкий борець за національну ідею, для якого Україна була найсвятішим у житті. Та вже під час сесії, що відбулася нинішнього тижня, було запропоновано низку заходів, які б мали передувати святкуванню цієї дати. І вибачте, але в ніс ударило нафталіном. Пригадалися часи, коли журналісти шукали точкові оази комунізму в окремо взятому колгоспі чи трудовому колективі, а до 100-річчя з дня народження Леніна прокладали відповідні маршрути, пов’язані з життєдіяльністю великого вождя чи з життєдіяльністю його безсмертних ідей. Скрізь організовувалися зустрічі та лекції.
І ось раптом із сесійної трибуни чую, що потрібно скласти план заходів до 100-річчя з дня народження
С. Бандери, серед яких до болю знайомі виступи лекторських груп, туристичні маршрути та з десяток інших заяложених заходів. Одне слово, ідеологічні засади старі, тільки прізвища нові. Сумно. Бо це шлях створення ідола з живої і трепетної особистості Степана Бандери. Так, ми дуже мало, на жаль, знаємо про нього, про його сподвижницьку душу і навіть про сторінки з біографії. Але хто, скажіть, серйозно ставиться в нас до ідолів? Як відомо, фігури, вкриті бронзою, швидко набридають і стають героями анекдотів. Невже нам потрібен такий Бандера?