погляд

Як думаєш, так і живеш
Коли дивлюсь зарубіжні новини чи «Дискавері», або ж слухаю виступи європейських політиків, мені стає соромно за своїх.
Довкола чого зараз крутяться інтереси світового співтовариства? Енергетична та харчова кризи і вихід із них. Продовження якісного життя homo sapiens. Не пройде і десяти років, як, за прогнозами вчених, людство отримає штучні органи, ліки від раку, ресурсозберігаюче та безвідходне виробництво, саморуйнуючий пластик, а також індивідуальний захист житла як від техногенних, так і природних катастроф, і терористичних актів. З’являться технології альтернативних джерел енергії для житла, а ще – люди отримають штучну воду з повітря. Посеред океанів виникнуть пасовища та зони відпочинку.
І це тільки мала дещиця того, до чого рухається світова спільнота. Але, на жаль, не ми, українці. Бо думки наших керманичів зайняті зовсім іншим. На вершині піраміди їхніх інтересів – боротьба за крісла. Хто очолить Фонд держмайна України? Продаватиме припортовий завод? Хто керуватиме державою, якої вже практично немає, – Президент чи прем’єр? Інших проблем для України нібито і не існує. Вочевидь, пересічні громадяни живуть довго і щасливо, а відсутність ресурсозберіга­ючих технологій покривається нафтодоларами?..
Та оскільки цього ми не маємо, а думки, як відомо, – субстанція матеріальна, то чи не тому так ганебно живемо, що мрії наших чільників такі непристойні?..
…Під час Великодня зустрілася з родичкою-заробітчанкою, яка вже 11 років мешкає в Римі. Поцікавилася, чи не соромно їй казати, що вона з України? Натомість почула у відповідь: «Заробітчанки-українки самі створили свій імідж, їх поважають і дуже охоче беруть на роботу. Та прості італійці не ототожнюють нас з керівною верхівкою, бо усвідомлюють: простий люд її не обирає».