Коли Георгій ПРОСКУРНЯК обійняв посаду начальника обласної міліції – а було це 1 лютого 2007-го – розкриття злочинів становило 48%. На кінець року цей показник сягнув 77,7%.Позитивна динаміка зберігається: І квартал буковинська міліція завершила з питомою вагою у 80% встановлених осіб, які вчинили злочини.
– Чи не занадто високо підняли планку? – цікавлюся у Георгія Васильовича Проскурняка, генерала, начальника УМВС у Чернівецькій області.
– Так, у державі ми посідаємо перше місце з розкриття злочинів – і особливо важких, і загальнокримінального характеру. Меж для вдосконалення тут бути не може. Хоча, коли відверто, рухатися далі неймовірно важко.
Ще хочу зауважити, що розкриття злочинності та її зменшення – це зовсім різні речі. Чим гірші соціально-економічні умови життя людей, тим гірша ситуація зі злочинністю. І чим більша нестабільність у державі, тим вищий її показник. А ще врахуйте правовий нігілізм, притаманний нашому суспільству. Тому, коли десь констатується значне зниження злочинності, то це просто фікція, брехня. Не може бути в нинішніх умовах зниження злочинності. Вона або не виявляється, або люди не довіряють міліції, а тому й не звертаються до органів внутрішніх справ, або ж ховається в інших чинниках.
– А як з політикою? Нині полюбляють знімати професіоналів з посад за політичну приналежність…
– Я – поза політикою і не хочу нею займатися. Бо злочинність не має політичного забарвлення, вона спільна для всіх часів і народів. Злочинність – загальнолюдська вада. Дещо знизити кількість важких злочинів може профілактика. Але загалом їхня кількість зростатиме. Хоча можу похвалитися, що в нас різко зросло розкриття латентних, тобто прихованих, злочинів. А це – результат активності міліції.
– Останнім часом, як на мене, побільшало резонансних злочинів – убивства, напад на банк…
– Згадайте час, коли кидали гранати у вікна та стріляли з автоматів. Зрозуміло, бувають злочинні спалахи. Але, скажімо, минулого року спостерігався якийсь неприродний спад. Як правило, в нас трапляється протягом року близько 40 вбивств. У цьому переконують дані статистики за останні 11 років. Попереджати ми можемо хіба що 1-2 важких злочини, не більше.
– Ви згадали 90-і роки. Та, попри стрілянину, все ж таки Чернівці залишилися ментовським містом? Принаймні, так люди кажуть… Коли це так, то чому?
– Через географічне розташування і традиції – міліцейські, прокурорські. Силові структури Буковини правильно і вчасно реагували на бажання злочинців правити у краї. Тому й немає у нас злодіїв у законі, авторитетів тощо. Бо, як ведеться, вони тут закінчують дуже погано: слідчий ізолятор – і далі етапом. Хоча намагання переселитися сюди, до Чернівців і впливати на ситуацію були. Але тиха оперативна робота дала свої результати: ми такого не допустили.
– Щодо оперативної роботи: Вас у ній вважають асом. А це, бува, не дитяча мрія? Бо, як відомо, ваша родина не міліцейська…
– Так, я народився у сім’ї колгоспників села Южинець Кіцманського району. Тож міг би швидше бути потомственним хліборобом. Але в ті далекі часи виховання відрізнялося від нинішнього. В моді були патріотизм, потрібність суспільству. І це, переконаний, правильно. Тож і мені запраглося героїчних буднів, хотілося чогось романтичного, незвичного. Наслухався пісень, надивився фільмів і начитався книжок про тих, хто не дозволяє жити нечесно. І вже у 7 класі написав у творі, що хочу бути слідчим. Планував піти до армії, а потім вступити до Горьківської школи міліції, яка єдина тоді в СРСР спеціалізувалася за напрямком БХСС. Але всі радили мені вступати до університету. Тож і став студентом, після чого викладав у СШ №37 хімію. Але не минуло й року, як мене від комсомолу направили на роботу до інспекції у справах неповнолітніх Ленінського райвідділу міліції. І от від 18 вересня 1981 року моє життя пов’язане з міліцією. Потім був карний розшук, ОБХСС. Пройшов усі сходинки службової кар’єри від інспектора до начальника управління боротьби з економічною злочинністю. Тут затримався майже на 6 років – найдовше за час її існування. Відтак три роки був першим заступником начальника УМВС – начальником управління боротьби з організованою злочинністю. У квітні 2005 призначили заступником начальника оперативних розробок – начальником західного спеціального міжрегіонального відділу департаменту боротьби з економічною злочинністю. Зізнаюсь, що це – найкращий період моєї роботи як опера. Та й сама ця ділянка – найскладніша в системі органів внутрішніх справ. А режим – на порядок вищий, ніж у територіальних органах. Бо можеш комбінувати, самостійно проводити заходи, необхідні для результату, і при цьому не оглядатися на те, що хтось накаже не робити цього. Крім того, не тисне «вал» показників.
– Зовсім інакша справа на теперішньому місці?
– На жаль, начальник МВС зв’язаний по руках і ногах. Ось такий приклад. З міністерства надходить вказівка ввести посади, а вони мені не потрібні. Бо нам треба підсилити зовсім інший напрямок. В даному випадку мені видніше, тож і повинен мати більшу свободу дій.
2788 працівників міліції краю носять погони, а весь персонал УМВС у Чернівецькій області становить 3878 осіб.
– Георгію Васильовичу, а що вам іще хотілося б змінити у міліцейській структурі?
– Найбільше – психологію працівника міліції. Але на його формування впливають стільки чинників – економічних, соціальних, політичних, сімейних, – що від дій одного начальника УМВС мало що зміниться. Та все одно, це треба робити постійно і поступово, щоби зростати до кращих зразків поліції західних країн. Коли не зробимо цього сьогодні, завтра вже буде пізно. Бо здобудемо негативний імідж, позбутися якого буде важко.
– Чому, на вашу думку, останнім часом все частіше з’являються у кінострічках привабливі образи бандитів чи злодіїв у законі?
– Мені це не видається дивним, бо хто платить, той і замовляє музику. От і творять фільми про себе. Зазвичай, негативний образ міліціонера теж не виняток, бо такі є і будуть. Міліція за самою своєю природою – конфліктна організація. Всім подобатися не може. А ми намагаємося стояти на боці закону. Все одно якась з двох сторін вважатиме себе ошуканою чи ображеною. Тож імідж міліції ніколи не буде стовідсотковим. Тим паче, що міліція завжди захищає інтереси держави, а фізичній особі це часто не подобається. Але, коли трапляється біда, громадяни швидше телефонують на 02, ніж на 03. І в 99% з гаком отримують нормальне позитивне реагування. При цьому наші працівники часто ризикують життям, здоров’ям. Але кінематограф цього не бачить. Бо це йому не потрібно. Долучаються і політики. Ті, хто в опозиції, намагаються очорнити тих, що при владі. Силові органи стають заручниками. Але вважаю, що загалом імідж у нас позитивний. І законослухняні люди ставляться з повагою до органів правопорядку. Бо саме вони захищають безпеку і життя громадян. До речі, всі західні соціологічні дослідження повідомляють, що власну безпеку громадяни заможних країн ставлять на перше місце.
Телефони «гарячої лінії»
52-42-24 – «телефон довіри» УМВС України в Чернівецькій області;
8 (044)–461-16-10 – ГУБОЗ МВС України;
8 (044)–256-16-75 – служба внутрішньої безпеки МВС України;
8 (044)–256-13-37 – департамент державної служби по боротьбі з економічною злочинністю МВС України.
– А наш громадянин може почуватися стовідсотково захищеним?
– На 100% ніхто не захищений, бо не всі злочини розкриваються. Але скажу вам, що на Заході розкриття злочинів на порядок нижче.
У нас щороку скоюється приблизно 5 тисяч злочинів, за 10 років – 50 тисяч. Як їхні «автори» ставитимуться до міліції? А їхні родичі, друзі? Навіть убивця для них – свій, хороший, а мент, який затримував його і зробив синця, – поганий. А злочинців, які самі приходили б та сідали в камеру, немає ! Тому закон і передбачає застосування сили, спецзасобів і зброї. Міліція має діяти адекватно. Натомість щотижня ми фіксуємо спротив і непокору, наших людей б’ють. Тож й діємо жорстко, але в рамках закону.
– Коли маєте вільний час, як проводите його?
– На жаль, такий практично відсутній. А коли випадає, то намагаюсь побути в сім’ї з дружиною, дітьми й онуками.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
