На нещодавній зустрічі із представниками благодійних фондів та міської влади активісти
різних організацій людей з особливими потребами поставили питання руба: або влада
починає виконувати вимоги людей з особливими потребами, або останні розпочинають
збирати підписи за відставку міської ради. Кореспондент «Версій» зустрілася із Олегом
ШЕВЧЕНКОМ, одним з організаторів проекту «Ми такі як усі», успішним фахівцем з ІТ після
створення робочої групи, яка розробляє нові стандарти соціального захисту та
працевлаштування інвалідів.
Два роки тому Олег Шевченко отримав від міської ради грант у 9 тис. гривень на
реалізацію проекту. Це було його особистою перемогою, але й важливим моментом для
всієї спільноти людей з особливими потребами. Та з цих дев’яти тисяч шість він змушений
був віддати на податки:
– Нещодавно ми робили сайт кредитної спілки. Вони залучили туди кілька десятків
мільйонів, а платитимуть з цього 5% податку. Я працюю від ранку до вечора, встаю о
сьомій, лягаю о другій ночі – і я повинен платити 75-80% податку. Де справедливість? –
запитує пан Олег.
Про неприйнятну податкову політику та інші питання говорили на ініційованій керівником
проекту «Ми такі як усі» зустрічі 27 квітня. Такі збори людей з особливими потребами
проводяться час від часу, коли накопичується багато невирішених питань. Запитання ж
ставлять самі інваліди. На квітневу зустріч були запрошені представники влади, та мало
хто з них знайшов час для розмови з чернівчанами. І навіть ті депутати й посадовці, що
все-таки прийшли, не завжди, як упевнився пан Олег, розуміли, про що йдеться. Скажімо,
щодо субсидій – з’ясувалося, чиновники знають не всі нормативні акти з цього питання.
– Візьмемо постанову Кабміну №475 про порядок надання субсидій. Вона не виконується
у повному обсязі. Бо іншим документом до неї внесені зміни про те, що субсидія має
призначатися від фактично отриманого доходу, а не нарахованого (тобто за мінусом
податків та інших утримань). Але чиновники й далі користуються текстом постанови, де
цей пункт викладається по-старому. Чому вони не мали поняття про новий законодавчий
акт? – дивується Олег. – Чи, може, спеціально закрили на нього очі? – припускає чоловік.
Сумнівна ситуація із нарахуванням субсидій призводить до нерівномірного розподілу
виплат та пільг. Дві людини з особливими потребами, які проживають у однакових
житлових умовах і сплачують однакові суми за «комуналку», отримали різні відповіді про
нарахування субсидій: одній людині з цих двох відмовили. Чому – пояснень немає.
Пан Олег розмірковує як людина із здоровим глуздом: хоча субсидії нібито й мають
допомагати частині населення вижити, але загалом це інструмент величезної махінації:
– Україна задіяна у світовій афері з кредитами міжнародних фінансових інститутів. На що
вони йдуть? На субсидії. А в чому афера? А в тому, що майже всі енергокомпанії, за
рідкісним винятком, – це приватні підприємства. Тобто кредити перетікають до приватних
кишень, а віддаватимемо їх ми з вами – та ще й наші діти й онуки.
Олег Шевченко стверджує: Я тривалий час вивчав проблему й переконаний, що тарифи
на комунальні послуги у Чернівецькій області взагалі є необґрунтованими. Вартість газу
завищена більш ніж на 40%.
Попри байдужість представників влади, зустріч у міській раді не пройшла безрезультатно:
створена робоча група з помічників депутатів, економістів та фінансистів, Шевченку й
запропонували її очолити. Для робочої групи навіть виділили окремий кабінет у міськраді.
Її завдання – розробити законопроекти щодо збільшення соціальних стандартів на 30%,
щодо змін до бюджету і щодо поправок до податкового законодавства України – аби
зробити його більш зручним для людей з особливими потребами й вигідним для
роботодавців.
Уже на першому засіданні робочої групи 5 травня обговорене питання співпраці з
громадськими організаціями та визначено терміни розробки документів, необхідних для
звернення до Верховної Ради.
Олег Шевченко налаштований дуже серйозно: «Якщо розробка законопроектів
затягнеться більше ніж на два тижні і не буде виконано вимогу стосовно збільшення
соціальний стандартів, то ми разом з іншими активістами ініціюватиме збір підписів за
відставку чинного складу міської ради, – наголосив він. І додав: – Тільки спільна активність
і небайдужість можуть допомогти полегшити і покращити наше життя».
– Якщо розібратися, – розмірковує далі Шевченко, – то депутати не можуть існувати без
нас з вами, тобто без народу. Бо у 5 статті Конституції України записано: «Україна є
республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ
здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить
виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими
особами. Ніхто не може узурпувати державну владу». Тож з точки зору закону, шляхом
виборів ми з вами наймаємо працівників, які повинні виконувати те, що нам,
народу, потрібно. От поки ми цього не зрозуміємо, доти ми житимемо погано.
Мені часто співчутливо кажуть, що я нічого не доб’юсь. Але вже перемогою – не моєю, а
всіх людей, що беруть участь в моєму проекті, – є те, що від січня цього року інвалідам
першої групи підвищили допомогу на 20%. Цього влада не планувала, але так сталося.
Значить, якщо захочемо, ми можемо домогтися? Чиновники і владники бояться народу. Та
тільки тоді, коли ми перед ними не схиляємося. Чи ви іншої думки?
Тетяна ВЕРЕЩИНСЬКА, «Версії»
