Цими пам’ятними днями згадуємо Анатолія Миколайовича Добрянського – відомого українського оратора, літературознавця, мистецтвознавця і педагога. Його іменем названо відому книгозбірню – чернівецьку Муніципальну бібліотеку, фонди якої утворені з книг і періодичних видань його власної бібліотеки. Добра бібліотека, як її часто іменують чернівчани, протягом років популяризує творчу діяльність і постійно публікує матеріали про життя, творчість і багатогранну діяльність Анатолія Добрянського. Виявляється, що й дотепер відкривається чимало відомостей, пов’язаних з його іменем.
Ця розвідка також є однією з тих, що стала можливою за активної творчої участі директорки бібліотеки Лесі Ілярівни Щербанюк, яка невтомно поширює знання про визначних чернівчан.
Анатолій Добрянський
Як відомо, Анатолій Миколайович народився 25 серпня 1935 року у селі Крикливець Вінницької області. Це село має свою цікаву історію, яка складається з вірогідних подій і фактів, а також легенд та спогадів…
Ян Засідатель (1833-1893). Фото
У списку видатних особистостей родом із села Крикливець поряд з іменем Анатолія Добрянського згадано й українського художника-портретиста Яна Засідателя, який належить до іншої епохи. Він народився на 102 роки раніше, 13 листопада 1833 року в родині Петра Соколенка. На той час село належало до Ольгопільського повіту Подільської губернії.
Життя і мистецька творчість Яна Засідателя свідчать про його непересічний художній талант, працелюбність, спрагу до знань та навчання.
Справжнє його ім’я – Іван, а прізвище Соколенко. Родина Соколенків була кріпаками шляхтичів Бжозовських. Відповідно, як і Тарас Шевченко, він з самого народження був невільним. Хоч він і був українцем, зростаючи в польському маєтку, він прийняв польський варіант свого імені – Ян.
Хист до малювання в хлопчика проявився в ранньому віці, як згадували потім сучасники, з чисто дитячою безпосередністю : «Він усюди по стінах малював різні картинки, що звернуло увагу його пана, який спостеріг був у тих малюнках великий талант, зацікавився хлопцем і наказав його навчати».
Пани на той час дуже цінували мистецтво, воно було предметом престижу. Тому, як тільки в когось із їхніх підданих проявлявся справжній інтерес до мистецтва, то вони приділяли йому належну увагу. Так сталось і з юним талантом Іванка Соколенка. Пани змушували його робити як копії відомих картин, так і малювати портрети, що на той час було дуже модним. Аби вдосконалити талант хлопця, пан відправив його на науку в Одесу до одного живописця. Як роблять припущення дослідники, цим художником був портретист Ромуальд Хайнацький, який назавжди прищепив своєму обдарованому учневі власне любов до портретного живопису. Той, відчувши в певний момент, що не може його більше нічому навчити, порадив студіювати мистецтво у європейських художників.
Треба віддати належне панові Яна Засідателя, який клопотався перед губернатором про дозвіл надати паспорт його талановитому селянину для поїздки на три роки до Італії для вдосконалення малярства. Правда, тоді йому було відмовлено в цьому, бо на той час він ще був кріпаком. Але пізніше він ту науку надолужив.
Отже, хлопець повернувся до свого пана Зенона Бжозовського, де був козачком в однієї з його дочок – Ксавери. А коли вона вийшла заміж за Генріха Ґрохольського, то і юний обдарований юнак як частина посагу дочки Бжозовського, переїхав разом із нею до двору Ґрохольських. Ця родина також цінувала мистецтво і зібрала чималу колекцію картин. Один із синів пана Тадеуш Грохольський (1839–1913), також мав схильність до мистецтва. Тому 1860 року двох обдарованих юнаків пан відправив на науку до тогочасних центрів мистецьких шкіл, якими тоді були Рим, Мадрид, Мюнхен, Відень. У Кракові вони мали можливість спілкуватися з Яном Матейком і Юліушем Коссаком, а в Парижі навчалися у відомого французького академічного художника і портретиста Леона Бонна.
Відтак, завдячуючи авторитету та коштам родини Тадеуша Грохольського, протягом кількох років Ян Засідатель (Іван Соколенко) отримав можливість потрапити до майстерень відомих живописців, де вдосконалював навички в живописі та де формувалось його мистецьке бачення.
Прикметно, що Ян Засідатель 1870 року виставляв свій твір на виставці в Парижі. Про це дізнаємося з каталогу виставки “SALON DE 1870. EXPOSITION”, де зазначено, що: “учень M. E. Cochetti Я. Засідатель – автор твору “Portrait de M. C. B…”.
Ян Засідатель. Собор Св. Петра у Римі. Поч. 19 ст. Полотно, олія
Після такої плідної подорожі Іван Соколенко, який почав підписувати свої роботи як Ян Засідатель, повернувся до Вінниці. Очевидно, на такий крок вплинуло те, що він виростав і навчався в польському маєтку, а потім його життєва і творча стежина в основному розвивалася в польському середовищі.
На цей період він уже не був кріпаком, а став вільною людиною, оскільки скасували кріпосне право. Він став художником, який зміг власним талантом заробляти собі на життя, в основному будучи автором портретів та блискуче виконуючи копії відомих майстрів на замовлення. Мав також і авторські пейзажні роботи.
То були дуже сприятливі для його творчості роки. Саме в цей період – у 1878-1880 роках – відбулася виставка його робіт у Кракові.
За згадками сучасників з часом уклалося й особисте життя успішного художника. Він «купив з часом у Вінниці будинок із садом, одружився з панною з доброї родини (Федькович) і мав сина Вітольда, якого називали Толею».
Та, як відомо, на той час лютували невиліковні хвороби, й художник Ян Засідатель у розквіті творчих сил помер від холери в серпні 1893 року. А через рік померла і його дружина Констанція. Їхнього сина взяв під свою опіку Станіслав Ґрохольський і став його офіційним опікуном. Вивчив його на лікаря.
Понад 40 років дуже активної творчої праці, з 1850-го по 1892 рік, Ян Засідатель створював різноманітні полотна. Мистецька спадщина художника налічує сотні найменувань, які зазначені у каталозі його посмертної виставки, що відбулася в Одесі. Там було представлено понад 400 мистецьких робіт, з них близько 200 портретів. Серед них копія портрета Станіслава Яшовського, володаря багатьох маєтків на Поділлі, князя Романа Сангушка, меценатки Каміли Русановської та членів родини Ґрохольських, які відіграли неабияку роль у становленні художника. На згаданій виставці були представлені сюжетні композиції, пейзажі, етнографічні замальовки, а також численні копії полотен італійських митців. Саме після її завершення, на превеликий жаль, і загубилися сліди його мистецької спадщини. Тому доля її маловідома… Лише 12 робіт Івана Засідателя зберігається у Вінницькому художньому музеї. Частину родинної колекції творів мистецтва в 1918—1919 роках встиг вивезти Здіслав Ґрохольський з України до Польщі. Окремі роботи Яна Засідателя, очевидно, знаходяться в приватних колекціях, як це часто буває в мистецькому світі.
Бібліографічний словник «Кріпацька інтелігенція: український вимір (XVIII – початок XX ст.)», виданий 2013 року інститутом історії України, наводить низку назв творів Яна Засідателя з позначкою, “перший з відомих нам написаних митцем портретів написаний у 1850-х рр., останній — у 1892 р.” : «Рим. Руїни Колізею», «Українка», «Портрет капуцина Зефірена», «Портрет Якубовської», «Жіночий портрет», «Портрет Терези Яшевської», «Портрет письменника Станіслава Яшовського», «Портрет дівчини», «Портрет сільської дівчини», «Портрет італійської дівчинки», «Українка», «Собор святого Петра у Римі»».
Ян Засідатель. Портрет письменника Станіслава Яшовського. Полотно, олія
Ян Засідатель майстерно виконав копію твору іспанського живописця доби бароко Бартоломе Естебана Мурільйо «Успіння Діви Марії».
З частиною мистецької спадщини художника Яна Засідателя можна ознайомитись в портретній галереї :
Цікаво згадати і про одну з робіт Яна Засідателя – портрет Романа Сангушка, який зберігається у Вінницькому обласному художньому музеї.
Ян Засідатель. Портрет Романа Сангушка. Полотно, олія
Зображений чоловік — поміщик і повстанець, якого під час польського листопадового повстання 1830 року було заарештовано і відправлений до Сибіру пішки в кайданах за розпорядженням царя Миколи I. Із Сибіру потрапив рядовим на Кавказ, де брав участь у війні. За відвагу й хоробрість отримав звання підпоручика, нагороджений хрестом Св. Станіслава, йому було повернуто громадянські права та дворянські привілеї. 1849 року Роман Сангушко оголосив селянам заміну панщини на чинш і вільний найм. Був людиною надзвичайно шляхетною. Мав велику бібліотеку, цікавився мистецтвом.
Однією з найкращих робіт Яна Засідателя справедливо вважається «Жіночий портрет» 1876 року, який вражає як майстерністю живопису, так і виразним втіленням життєвості образу.
Ян Засідатель. Жіночий портрет. 1876 р. Полотно, олія
У творчій біографії художника згадується храм у селі на Вінниччині, у вівтарі якого довший час була копія твору Рафаеля, створена Яном Засідателем. І саме це село називається Чернівці. Цей збіг, звісно ж, випадковий, але є знаковим для жителів нашого міста.
Беззаперечним фактом є те, що народжені у невеличкому селі Крикливець, і Заслужений діяч мистецтв України Анатолій Миколайович Добрянський, і український живописець Ян Засідатель уславились своєю плідною діяльністю на благо Батьківщини.
Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця
