Він – матеріаліст, але переконаний, що святий Миколай повинен приходити до всіх діток – навіть уже давно дорослих.
Досьє:
Микола Подільчук від 2006 року – голова Кіцманської райради, у 2005-2006 роках – голова Кіцманської РДА, у 1999-2005-му – заступник директора Кіцманського аграрного технікуму, у 1992-1999 – начальник Кіцманського відділу освіти. За гороскопом – Стрілець, за освітою – фізик. Має доньку Зоряну, сина Тараса і внука Ромчика.
Миколай до мене заглядає…
– Чому батьки назвали Вас Миколою?
– Я народився 6 грудня – саме на католицького Миколая. Мама була полька, тож і назвала Миколою. А потім 6 грудня стало в Україні ще й «чоловічим днем».
– Вам подобається ім’я, може воно чимось особливе? Чому зараз хлопчиків рідше називають Миколами?
– Чому називають рідше? Мабуть, мода на Миколок пройшла. Над тим, чи особливе моє ім’я, не замислювався. Мене воно влаштовує хоча б тому, що Миколая «грунтовно» святкують раз на рік, а Івана чи Василя – разів зо 5!
– Вірите в свого ангела-охоронця?
– Я – фізик і матеріаліст, вихований за часів СРСР, тому до церкви ходжу лише на храм і на Різдво. Хоча на сімейній раді ми вирішили допомагати нашому храму. Кожна людина має сама визначитися, у що їй вірити і навіщо це їй потрібне.
– Чи маєте якісь традиції святкування Миколая?
– Якихось особливих традицій немає. Вдома Миколай прийде до всіх. Маленькому онуку, якому лише рочок, принесе іграшку й цукерки. Миколай ходить і до сина, хоча тому вже 21 рік, і до доньки. І навіть до мене, бува, заглядає, що найприємніше… Увечері зберемося за столом. У нас у сім’ї кожен – Миколай, у тому сенсі, що приносить бажані подарунки іншим.
– Що ж усе-таки приносить Вам Миколай?
– Усе, що можна помістити під подушку! (сміється). А що не влізає – на Новий рік під ялинку.
– А як відзначають свято в районі?
– Вже стало доброю традицією відвідувати на Миколая Оршівський дитбудинок і сімейні дитячі будинки родини Коржів з Шипинців та родини Чуканових з Кіцманя. Ходимо до багатодітних сімей. Помітив, що там найбільша біда. Звичайно, у багатодітних сім’ях є головне – батьки, але умови життя дітей найгірші.
«Буковина»… на морі
– Кому ще допомагає Кіцманська райрада?
– Маємо підшефних аж у Керчі. Там морські кордони України охороняє корабель «Буковина». Над ним закріплене шефство саме нашого району. Колись плавав ще й корабель «Чернівці», яким опікувалася Чернівецька мерія. Потім вона відмовилася від корабля і його списали на брухт. Ми ж щороку провідуємо своє судно, восени посилаємо морякам овочі і фрукти. Треба, щоб про нас знали і на морі!
– Чим іще знаний район? Відомо, що Ви не раз вигравали різні конкурси…
– 2005-го виграли Всеукраїнський конкурс на кращий проект органів місцевого самоврядування. На отримані кошти облаштували цілюще джерело в Білій, куточки відпочинку в Берегометі та Глиниці. Цього року брали участь в такому ж конкурсі і виграли 500 тис. грн для перебудови старої райлікарні на дитячо-юнацький фізкультурно-оздоровчий комплекс.
П’ять сільрад перемогли в конкурсі проектів, який проводила ООН. Кожна з цих громад отримає по $10 тис. Один проект повинен забезпечити питною водою мешканців Стрілецького Кута, інші 4 орієнтовані на енергозбереження.
– Тим не менш, в обласних рейтингах Кіцманський район утратив першість…
– Я з цим категорично не згоден! У нас досі зберігаються найбільші обсяги виробництва, просто темпи їхнього зростання повільніші. В нашому районі вдалося зберегти найбільше сільськогосподарських підприємств: хто ще може цим похвалитися? Працюють великі підприємства: Лужанський експериментальний завод, Неполоківський комбінат хлібопродуктів, «Українська продовольча група» – підприємство, де вирощують індиків. Нам удалося залучити значні іноземні інвестиції, за рахунок яких запустили завод «Букофрукт».
– Як дбаєте про соціальну сферу?
– У нас майже повсюди гарні школи, садочки, лікарні. В районі існує гарна традиція: виплачувати стипендії обдарованій молоді. Зараз 11 обдарованих дітей щомісячно отримують по 120 грн стипендії, а молоді спортсмени – по 200 грн. Звичайно, проблеми є. Найчастіше люди приходять з проханнями допомогти матеріально, дати грошей на лікування. Ще скаржаться на непрозорість у земельній сфері, але це вже у компетенції райдержадміністрації.
– За кількістю фракцій Кіцманська райрада – найменша. Коаліцію маєте чи обходитеся простою більшістю?
– Дійсно, у нас на 87 депутатів лише три фракції: Наша Україна, БЮТ та блок Литвина. Ми одразу ж об’єдналися з БЮТ та й «литвинівці» у нас хороші. Тож наша коаліція досі живе і плідно працює. Мабуть, це тому, що наш район, так би мовити, однорідний. Переважно українці, порівняно забезпечені і не надто агресивні.
– А як же незлагода між прем’єркою і Президентом? Навіть в облраді були
суперечки…
– Коли почалася ця тяганина і всі проводили сесії з «розборками», ми зібралися і прийняли рішення не паплюжити одне одного і не розбігатися. Те ж порекомендували зробити іншим. Просто перед людьми соромно, коли замість того, щоби працювати і вирішувати нагальні проблеми, депутати сваряться та б’ються.
– Працювати на посаді голови райради важко?
– Принаймні легше, ніж головою РДА. Не люблю бути підневільним, тому краще підпорядковуватися виборцю, ніж вищому керівництву.
– Незабаром різдвяні та новорічні свята. Що Ви побажаєте читачам?
– Здоров’я, терпіння, радості. І головне – нехай до кожного з Вас обов’язково приходить Миколай. І не раз на рік, а якнайчастіше!
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
