або Чи зміг би Нік Вуйчич жити у Чернівцях?..
Гадаю, більшість чернівчан не заперечуватиме, що Нік Вуйчич – відома у світі людина, яка щодня, щохвилини своїм життям достойно відповідає на жорстокий виклик долі. Якщо ж хтось не знає історію життя цієї Людини, зазирніть у Гугл, вчитайтеся у його книги або ж перегляньте фільм «Цирк метеликів»…
На відміну від Ніка Вуйчича, мені поталанило значно більше: у мене хворі тільки ноги. Більше того, лікарі допомагають долати хворобу. Однак після операції у мене в руках з’явилися милиці. І, коли набравшися сил, я вийшла на прогулянку, одразу постало багато проблем. Найпершою була якість чернівецьких тротуарів і доріг. І тут я збагнула, що, окрім сил, мені потрібні ще й неабиякі хоробрість і майстерність..
Утім, навіть без милиць не так то легко пройтися нашими навіть центральними вулицями без проблем, не кажучи вже про другорядні вулички чи провулочки. На превеликий смуток і сором, уже в історичній частині нашого міста, що веде до перлини ЮНЕСКО, лише інколи трапляється «нормальний» тротуар. Здебільшого тут плитка, яка не тільки від контакту з милицями чи палицею, а й навіть з модерновими підборами розбігається в різні сторони. Чиясь байдужа рука, керована скупою головою та безсердечною душею, виготовляла цю плитку, а інша байдужа і водночас непрофесійна рука непродумано викладала її аби як. І не важливо, що такими дорогами не можна ходити! Головне, що гроші за таку псевдороботу вже розпирають чиїсь кишені.
Щоправда, подекуди в нашому місті є залишки асфальту, покладеного, мабуть, ще за радянської доби. Однак дефілювати ним не менш небезпечно, ніж неслухняною плиткою. Ось пройшов дощ, утворилася калюжа, а в ній швидко виник мул. І як тільки милиця чи паличка торкаються цієї ковзкої маси, миттєво втрачається рівновага, а про те, що далі, – краще й не думати.
Повірте (та в жодному випадку на собі не перевіряйте!) – це не дрібнички, а справжній виклик тим, кому важко ходити. Будь-які нерівності завдають нестерпний біль при пересуванні, а іноді й спричиняють нові переломи.
Хоча взимку всі ці нерівності зникають. Натомість утворюються трампліни, які не кожна здорова людина готова «взяти». А ще – безкоштовні ковзанки, ніби всі чернівчани – професійні ковзанярі. На жаль, особисто знаю городян, які, маючи проблеми з опорно-руховим апаратом, минулої зими упродовж 4-х місяців не виходили на вулицю.
Ще одна проблема постає, коли такому горе-пішоходу, як мені нині, заманеться перейти на інший бік вулиці. Тепер проблемою стає висота тротуарів, яку не кожна й здорова нога готова здолати.
Хтось поцікавиться: силою якого божевілля тебе на милицях понесло на вулицю? Сиди собі вдома – цілішою будеш. Може й так, якщо не брати до уваги самотність, яка додає до фізичного болю ще й моральні страждання. Може й так, ти ж не Нік Вуйчич… А він, на його щастя, мешкає не тут.
Ті ж, хто проживають в нашому місті і за посадами мали би дбати про нього, швидше за все не ходять розбитими тротуарами Чернівців, тому ці проблеми їм, мабуть, просто не зрозумілі, більше того – вони їх не дістали, не допекли!!!
Тому й пишаються тим, що наше місто носить статус одного з найкомфортніших міст країни. Однак комфорт має бути справді комфортом, а не метафорою, яка стає викликом, щойно з’являється людина з особливими фізичними потребами. На жаль, ми на очах втрачаємо статус справді гарного, вишуканого і, головне, – толерантного й гуманного міста. Навряд чи зможуть безпроблемно прогулятися нашим містом у найближчому майбутньому Нік Вуйчич чи бабуся з паличкою…
Чернівчанка, яка не з власної волі блукала містом на милицях
(у редакції є прізвище й адреса автора)
Довідка «Версій»
Нік Вуйчич— християнський проповідник, мотиваційний тренер і директор неприбуткової організації «Життя без кінцівок».
Народився 4 грудня1982 року в Брісбені (Австралія) в сім’ї сербських емігрантів і мав рідкісну патологію: у хлопчика були відсутні кінцівки — обидві руки і обидві ноги. Частково мав одну стопу із двома пальцями, що дозволило хлопчику в подальшому навчитися ходити, плавати, кататися на скейті, грати на комп’ютері і писати.
Він об’їздив понад 45 країн, виступаючи у школах, університетах та інших організаціях. Бере участь у телешоу і пише книги. Його перша книга «Життя без обмежень» вийшла 2010 року, а 2012-го була перекладена російською.
Нині проживає в Каліфорнії, США. 12 лютого 2012 року одружився на Канае Міяхарі, а 14 лютого 2013 року в них народився син.
Офіційно
Мільйон гривень – уже під ногами:
у центрі Чернівців знову перекладатимуть бруківку
У Чернівцях триває ремонт тротуарів… «Вже проведені ремонтні роботи на вул. Коцюбинського та Емінеску, частково замінена тротуарна плитка на ділянці проспекту Незалежності та вулиці Червоноармійській, – повідомляє сектор інформації та зв’язків із громадськістю міської ради. – Наразі завершуються ремонтні роботи на розі вулиць Садова-Головна».
– Цього року в ремонт тротуарів вкладено вже понад мільйон гривень, – зауважив Віталій Михайлішин, секретар міськради. – Усі роботи виконуються сумлінно, з використанням якісної плитки та бордюрів. Найближчим часом розпочнуться роботи і на інших вулицях Підкови і Ткачука.
– У найближчих планах – завершити ремонт на ділянці вул. Головної від вул. Садової до Соборної площі, – розповідає Дмитро Сірман, директор департаменту житлово-комунального господарства міської ради. – Там, де роботи виконані з дотриманням норм, плитку не зніматимемо, замінимо її лише на проблемних ділянках. Плануємо ремонтувати не тільки центральну частину міста, а й околиці.
