– Я найщасливіший президент на світі. Бо в моїй країні, в «Meridian Czernowitz», живуть найкращі люди і книги», – сказав Святослав ПОМЕРАНЦЕВ на відкритті чи не наймасштабнішої події цієї осені на Буковині – Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz».
І справді, завдяки цьому дійству, Чернівці щороку відвідують десятки найкращих українських та закордонних майстрів слова, щоби презентувати тут свою творчість. Лише цьогоріч відбулося понад тридцять подій, пов’язаних з мистецтвом римованих (і не тільки) рядків. Ми вирішили відібрати для вас шість найцікавіших, щоби згадати їх разом і, можливо, навіть трішки поностальгувати.
Музика з Валентином СИЛЬВЕСТРОВИМ
Валентин Сильвестров – всесвітньо відомий український композитор. Арво Пярт, естонський колега, сказав про нього так: «Якби мене попросили назвати ім’я сучасного композитора, то першим я сказав би ім’я Сильвестрова. Валентин – безумовно найцікавіший композитор сучасності, навіть якщо більшості дано зрозуміти це набагато пізніше…».
Твори Валентина виходять друком у престижних видавництвах Заходу, звучать на сценах багатьох міжнародних фестивалів. А 4 вересня у виконанні Інни ГАЛАТЕНКО (сопрано) та Олега БЕЗБОРОДЬКА (фортепіано) композиції Сильвестрова з циклу «Музика поезії» прозвучали і зі сцени Чернівецької філармонії.
«Музика поезії» – це музична інтерпретація віршів українських та російських поетів: Лесі Українки, Пауля Целана, Павла Тичини, Бориса Пастернака… А розпочався концерт з Шевченкового «Садок вишневий коло хати…». Перед початком дійства глядачів попросили між окремими творами не аплодувати: «Вся ця програма – своєрідний діалог між письменниками різних поколінь. Не треба їм заважати».
Захід відбувся за підтримки київського Дому освіти та культури «Майстер Клас». До слова, раніше цей цикл успішно презентували у Парижі та Страсбурзі. А невдовзі «Музику поезії» почують і в Нью-Йорку.
До нового старого. Але прекрасного…
А ви чули колись про кінопоезію? Не про кіно і про поезію, а саме про кінопоезію? Ні? А дарма. Простіше кажучи, кінопоезія – це короткометражний фільм, в основу якого покладений вірш. Це мистецтво існує ще від початку минулого століття і колись було вельми популярним. «Відродити» його на сцені Центрального палацу культури Чернівців на третій день фестивалю, 5 вересня, взялися представники Міжнародного фестивалю кінопоезії «Zebra».
– Що нас спонукає займатися кіно поезією? Поезія не завжди гармонійно «вариться» у цьому всьому «казані». Наприклад, різноманітні прозові твори видають часто. Поезію видають набагато рідше, – розповідає Крістіане Ланге, заступник директора фестивалю.
В рамках події глядачам представили одинадцять фільмів, серед яких – найкраща, за версією фестивалю «Zebra», стрічка 2014 року. Але більшість кінопоезій розповідали про війну, Батьківщину та масові протести народу. Тобто про речі, які зараз як ніколи є близькими для українців. Першою показали екранізацію вірша Пауля Целана «Чужий». Цікаво, що поезії звучали мовами оригіналу. До того ж, організатори поставили собі за мету презентувати кіно якнайбільшою кількістю мов.
Познайомилися буковинці і з роботою українки Ольги Михайлюк на вірш Юрія Андруховича «Без тебе». До слова, за сім років існування фестивалю «Zebra» на нього було надіслано лише сімнадцять робіт українських режисерів.
(Не) казкова драма Ельфріде Єлінек
Ще однією родзинкою «Meridian Czernowitz» стала театралізована презентація книги Ельфріде Єлінек. Ельфріде – австрійська письменниця, лауреат Нобелівської премії 2004 року. В своїх творах вона намагається розкрити абсурдність соціальних кліше та їхніх намагань поневолити людину.
Цьогоріч у видавництві «Книги ХХІ століття» вийшла збірка Єлінек «Смерть і діва. Драми принцес». У ній вміщені п’єси, центральним сюжетом яких є монологи казкових принцес – сучасних ікон стилю – або перед смертю, або вже за межею реальності. Однією з таких є драма «Шипшинка», яку втілили на сцені Центрального палацу культури Чернівців актори трупи Алли Заганської. Принца зіграв Павло Бекезін, а саму Шипшинку – Дарія Воронкова.
За сюжетом, як і в казці, принц пробуджує красуню від тривалого сну поцілунком. Проте казковий закон «І жили вони довго і щасливо» тут не спрацьовує. Насправді чоловік вирішує, що таким чином дав Шипшинці друге життя і тепер він – її цар і бог, а вона повинна робити все, що йому заманеться. Проте принцеса не зовсім згідна на таке. Вона каже: «Так, мені будуть заздрити через вас, бо ви принц. Але ж і вам будуть заздрити через мене, бо я принцеса». Та все ж погоджується робити те, що вимагає від неї «суджений». У Єлінек це показано за допомоги… банана, огірка та сосиски. А ще у цієї драми досить неординарне закінчення. Секс і… кури?! Що ж, аби краще зрозуміти, просто прочитайте цю п’єсу самі.
Ніч любові й ніжності із Сергієм Жаданом
Просто уявіть собі: ніч, напівтемний зал Філармонії й вірші Жадана під незвичайний акомпанемент. Саме так виглядала програма «роздІловІ», яку презентували наприкінці третього фестивального дня. Це – спільний проект Сергія та агенції «АртПоле». Поки немає точного визначення, що це таке. Якийсь «острівець» на межі медіа-вистави та поетичного перформенсу.
Та розберімося по порядку. Є сцена. В центрі сцени Сергій Жадан читає свої вірші. Старі. Нові. Суть не в тому. Суть в тому, що про любов. Є в його віршах дві вічні цінності – любов і ніжність. Справа від поета – акордеон. Зліва – індійська електронна скрипка. Звучить музика. Якась майже нереальна. І все це відбувається на фоні відео Ольги Михайлюк. Слова пишуться, слова закреслюються, слова розділяються горизонтальними лініями. «РоздІловІ», одним словом.
Різні варіації цього проекту існували й раніше. Зокрема, наприкінці 2014-го був здійснений тур Харків – Донецьк – Мінськ – Відень – Київ – Одеса для його чергової презентації в новому виразі. Тепер цей своєрідний перформенс приїхав до Чернівців знову оновленим.
– «РоздІловІ» живуть своїм життям, змінюючись настільки, наскільки змінюється повітря довкола нас, – каже Сергій Жадан. – Багато слів і речень сьогодні звучать цілком інакше, сприймаються зовсім по-іншому. Гадаю, тим, хто пам’ятає, як усе починалося, хто був на перших версіях проекту, цікаво буде порівняти звучання віршів та інструментів, порівняти літери й розділові знаки.
«ATLAS ESTREMO»: навколо світу з Юрієм Андруховичем
Презентація нового проекту Юрія Андруховича та польського гурту «Karbido» на «Meridian Czernowitz» стала абсолютною прем’єрою та, хоч як сумно, останньою подією фестивалю. Проект – своєрідна мандрівка, де кожна пісня присвячена певному місту. Починається маршрут з Берліна, а закінчується у польському Вроцлаві, дорогою «захопивши» ще одинадцять точок земної кулі. Постійно тримаючи курс на захід, за півтори години з «ATLAS ESTREMO» вдається здійснити майже повну кругосвітню подорож. До слова, найбільше у «пісенному маршруті» українських міст – Київ, Львів, Дрогобич та Ужгород, і все це у п’ятому місті – у Чернівцях.
– Усі тексти альбому – що польською, що українською (а є навіть один білоруською і ще один — універсальною мовою logos, тобто мовою логотипів) – базуються на моєму «Лексиконі інтимних міст», – розповідає Юрій Андрухович. – Тільки їх, звичайно, не 111, як у книжці, а 13. Це цілком помітне число, із власним обличчям. Ми його не планували – воно саме прийшло до нас.
Варто додати, після концерту в Чернівцях на Андруховича та «Karbido» ще чекає всеукраїнський тур на підтримку нового альбому.
Філософія поетичного фестивалю: культура – норма, війна – аномалія
Під час «Меридіану» відбулися дві події філософського спрямування – публічні виступи-дискусії «Культура на тлі війни та війна на тлі культури» та «Czernowitz і Чернівці: австрійське минуле та українське теперішнє». В них брали участь не тільки митці, а й науковці, які цікавляться цими питаннями за своїм фахом. Щоправда, доктор філософських наук, професор Харківського університету Лідія Стародубцева від початку війни почала знімати документальні фільми про неї. За її словами, вона перейшла від життя споглядального до життя активного. А правозахисник Йосиф Зісельс зауважив, що нинішня війна відбувається на тлі цивілізаційного розлому.
По-своєму бачить, а точніше – чує – війну композитор Валентин Сильвестров:
«У ХХ столітті відбулася акустична революція, – наголосив він. – На зміну вічним звукам природи прийшли рукотворні. Вибухи й стрілянина – це звуки ХХ століття, які, на жаль, перейшли й до ХХІ». Та й існування двох міст – Czernowitz і Чернівці – це теж наслідки війни.
Хочеться навести ще одну цікаву тезу композитора. Згадуючи Майдан, він сказав, що Революція Гідності в нього асоціюється з гімном України та молитвами, які там звучали весь час. І, як музикознавець, він стверджує, що наш гімн за музичною побудовою суттєво різниться від інших. «Це швидше фантастична «алілуйя» – молитва», стверджує Сильвестров.
Аліна ВАВРИНЮК, спеціально для «Версій»
Фото Руслана КОЗЛОВА
