Концерт студентів і випускників викладача скрипки училища мистецтв Людмили Мартинюк нещодавно відбувся в залі Чернівецької філармонії. За 35 років викладання пані Людмила виховала цілу плеяду справжніх талановитих скрипалів. Чимало з них після завершення навчання в училищі продовжили музичну кар’єру і стали переможцями численних всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Зокрема, Яна Стадник навчається зараз у Київській консерваторії, Олег Мильцев – студент Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, а Олексій Гамов живе й концертує в США та в багатьох інших країнах світу. Та, попри це, здолав відстань від Америки до Чернівців, щоби привітати улюблену викладачку й виступити на концерті, присвяченому її ювілею.
Пані Людмила поділилася секретом, як розвивати у дітей музичний талант.
Діти самі нічого не обирають. Просто в мене були непогані музичні дані і моїй мамі порадили віддати мене вчитися музиці. Я мріяла про акордеон, але мене віддали на скрипку, оскільки на той час вона коштувала дешевше. Відтоді я й захопилася музикою.
Але викладацький талант в мені переміг. Мабуть, тому, що мені самій пощастило з викладачами. Олег Павлов викладав у музичному училищі, а в Одеській консерваторії – Зоя Істоміна, молодий педагог з Москви, яка навчалася в знаного на весь світ викладача Юрія Янкелевича. Після закінчення консерваторії я повернулася назад до музичного училища працювати. Викладаю також у музичній школі №2. Отже, маю досвід роботи і з меншими учнями.
У мене немає якоїсь особливої викладацької методики. Хоча… Можливо, моєю особливою рисою є те. що у мене дуже тісні контакти з учнями. Мені цікава дитина, яка стоїть переді мною, бо кожний учень – це окрема історія. Так склалося, що в мене немає власних дітей, тож усі мої учні – це моя сім’я.
Один одеський викладач сказав: «Мені не потрібні талановиті діти. Мені потрібні талановиті мами». Участь батьків у розвитку музичного таланту у дітей надзвичайно важлива. Якщо вони чітко знають чого хочуть від своєї дитини, у неї не зникне бажання в подальшому займатися музикою.
Кожен учень – індивідуум. І саме за цим принципом треба підбирати репертуар. Моторним дітям більше підходять швидкі п’єси з яскравими музичними особливостями. А дітям з флегматичним темпераментом – більш глибока музика. Взагалі підбір репертуару – це ціла наука. І, до речі, дуже важлива, адже вміння викладача правильно підібрати матеріал є запорукою розвитку учня.
Технічний рівень моїх студентів дозволяє виконувати віртуозні скрипкові твори й виходити за рамки класики. Хоча класика – це смак, це висока духовність. І для того, щоби виховати в собі яскравість виконання, індивідуальність найкраще підходить романтичний скрипковий репертуар.
Діти часто не хочуть грати гамми, етюди. Їм нудно. Але без цього неможливо розвинути техніку гри. Музикант впевненіше почувається на сцені завдяки тому, що свого часу відіграв величезну кількість саме технічного матеріалу.
Щоби діти класно почувалисяна сцені, вони повинні бути задіяними в різноманітних концертах. Наші учні беруть участь в конкурсах, їздимо з виступами. Треба, щоб дітей було видно. Ось і вся концертна практика.
Критерієм успіху вчителя є успіх його учнів. Успішних учнів у мене багато. Наприклад, Олексій Гамов концертує змалку і першим зі студентів музичного училища відіграв концерт із симфонічним оркестром. Нині живе й концертує в США, але планує влітку виступити в Чернівцях разом із симфонічним оркестром.
Можу ще назвати Костю Лукинюка. Він навчається лише на першому курсі, але грає вже на рівні консерваторії. А ще – Марко Павлюк, Андрій Лисак, Дмитро Лиско, Олег Мильцев, Дмитро Негрич, Яна Стадник і багато інших. Всі вони є переможцями багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Є такі виступи, про які ходитимуть легенди. Один з таких до мого ювілею приготував Олексій Гамов разом із Віталієм Філіпповим (скрипка), Олегом Мильцевим (альт), Ольгою Андрійчук (віолончель) і Ярославом Гамалем (електрогітара). Вони виконали твір аргентинського композитора Фернандо Карлоса Таволаро «Milonga№5». Це унікальне виконання. Жодних зовнішніх ефектів, кожний інструмент звучав так тонко й збалансовано. Публіка довго їх не відпускала і вимагала вийти «на біс». І для мене як викладача бачити це – велика честь.
Постійно підтримую контакти зі своїми студентами після завершення навчання. Приміром, Льоша Гамов всю консерваторію провчився зі мною по телефону. Яна Стадник, яка зараз навчається на першому курсі Київської консерваторії, також часто радиться зі мною. Грає мені по телефону, а я таким чином її прослуховую…
Нехай це прозвучить банально, але музика – це моє життя. А як інакше: я працюю в музучилищі шість днів на тиждень – і всі ці дні займаюся музикою. Інколи я тут не просто як учитель, а як слухач. Отримую задоволення від того, як грають мої учні й почуваюся від цього щасливою. Між іншим, більше нічим, окрім музики я не займаюся. Тож із цього виходить лише одне: музика – це моє життя.
Руслан КОЗЛОВ, «Версії»
