Франц ФЕДОРОВИЧ: «Кожний громадянин України повинен бачити, як держава витрачає його податки, що й дозволить позбутися схем, за якими крадуться гроші»
Аналітик та експерт «Версій» з економічних питань, політик, голова Асоціації виробників Буковини, благодійник і меценат, засновник Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітками, хворими на рак, Франц ФЕДОРОВИЧ свого часу очолював Сторожинецьку райдержадміністрацію, був віце-губернатором краю. Тож не з чужих вуст знає особливості діяльності бюджетних організацій, зокрема таких, як районні управління освіти. Тож саме до нього й звернулися із запитанням, чи зможе колись наша держава нарешті позбутися захланних чиновників і разом з ними – дерибану бюджетних коштів?
Схеми, за якими «свої ж таки браття» роздягли та обібрали Україну
– Ви певно бачили фільм «Слуга народу» із Зеленським у ролі президента, тож пам’ятаєте яскравий момент ремонту дороги: з 3-х, здається, мільйонів гривень до низу дійшло… аж 50 тисяч. Тож багато з того, що оточує кожного українця, є результатом таких ось «публічних» закупівель. Органи влади й державні підприємства витрачають кошти платників податків на будівництво доріг, роботу шкіл і дитсадків, апаратуру для лікарень, техніку та озброєння для військовиків тощо. А неефективне використання цих коштів обернулося найгіршими у світі українськими дорогами, вдягненими у латану-перелатану форму вояків із фальшивими бронежилетами, занедбаними навчальними закладами. Натомість маємо нуворишів – мільйонерів і мільярдерів з їхніми мерсами та розкішними віллами за кордоном.
– Франце Карловичу, подейкують, що існують десятки схем, за якими крадуть гроші у громадян…
– Спеціалісти називають сім схем, за якими в Україні крадуть гроші через зловживання у держзакупівлях.
– Можете назвати хоч деякі?
– Будь ласка, перелічу всі.
Перша починається з планування закупівель. Беру безсторонній щодо нашої області приклад. Держкомпанія вирішила купити 8 нових автівок. А чому, скажіть, не 4 автобуси для учнів? Або ж нове приладдя для лікарні? Тобто вже на стадії планування сидять ті, хто лобіює конкретні рішення. Як наслідок, закупівельники обирають товари чи послуги, які потрібні не громадянам держави, а певним «зацікавленим» особам.
Далі зловживання тривають на визначенні характеристик, які повинні мати товар чи послуга, тобто на предметі закупівлі. Вирішили ми, приміром, купувати апарат для лікарні, а якої фірми? Згідно із законом, вказувати в умовах тендеру конкретну торгову марку не маємо права, бо це підігравання конкретному постачальнику. Але «зацікавлені» особи так виписують умови конкурсу чи тендеру, що жоден інший конкурент не пройде.
– А пригадуєте, як робили попередні міністри охорони здоров’я? Купували за кордоном нібито найсучаснішу медтехніку, а діагностичним центрам і лікарням України поставляла старі апарати. Різницю – шалені суми – собі до кишені. Мабуть, тому всі й прагнуть очолювати міністерства, агенції та різні фонди…
– Загалом це шахрайство, за яке людина має сидіти за ґратами. Хоча на закупівельному полі чимало подібного «креативу». Для прикладу, кваліфікаційні вимоги до учасників. Тут «зацікавлені» особи вигадують щось таке, чого немає в інших, а є тільки у «свого» постачальника, якому нечесний закупівельник хоче віддати перемогу. Буквально останній приклад із практики безглуздих вимог: якщо хочете постачати овочі, кожна ваша вантажівка повинна мати сертифікат, що вона не радіоактивна…
Ну і чи не найбільше можливостей для зловживань – у самому тендері, починаючи з оформлення паперів. У «зацікавленого» закупівельника є мільйон формальних причин, аби відмовити у реєстрації «чужому» постачальнику. Скажімо, в цього учасника не візьму документи, бо в нього на 189-й сторінці розмита печатка. Переможцем оголошу того, хто пообіцяв мені найбільший відкат, а всі пропозиції засекречу як конфіденційні.
Далі – етап укладання договору. Зацікавлені особи легко «підкручували» потрібні суми через додаткові угоди – і ціну своєму постачальнику збільшували, і кількість зменшували, і ще купу інших додаткових «бонусів» закладали.
– Як я розумію, щоби було добре обом сторонам – і постачальнику, і замовнику товарів і послуг, себто державному чиновнику. Втрачала тільки третя сторона – суспільство, тобто ми з вами. Збагачувалися ж бо «державники»-шахраї за рахунок зубожіння суспільства і держави.
– Так. І, до слова, маніпулювання оплатою, тобто розрахунком, теж сягало апогею, щоби не сказати – апофігею! Бо замовник поводився, як йому заманеться. Міг розрахуватися через багато місяців після виконання роботи, зате «своєму» постачальнику платив уже наступного дня.
– У ЗМІ раз по раз з’являються повідомлення про те, що з фірмами не розраховуються більше року за виконані роботи … А можуть і зовсім не розрахуватися!
– Подібне траплялося у 90-х роках минулого століття. Тоді інфляція з’їдала всі кошти… Ще ті часи були! Згадувати не хочеться.
Ну і, нарешті, вершиною тендерного злодійства є ситуація, коли шахрай-постачальник нічого не поставив, а шахрай-закупівельник підписав акт виконаних робіт. І хоча це суто кримінальний злочин, саме на ньому «піднялося» чимало наших мільйонерів і мільярдерів. Не гребував ним, як відомо, і президент Росії. Всі ці його махінації розкриті в документальному фільмі «Хуізмістерпутін».
Біда ще й у тому, що злодійкуваті чиновники закуповують товари за ціною втричі а то і більше вищою за ринкову у своїх кума-свата-брата. Саме таких зловживань чи не найбільше.
– У цьому, мабуть, і «секрет» бідності нашої держави та її людей?
– А також причина того, що у бідній державі мешкає велике число мільярдерів.
Прозорими публічні закупівлі стануть уже з квітня
– У грудні 2015 року був ухвалений Закон «Про публічні закупівлі», який зробить державні тендери доступними для будь-якого бізнесу. Всі закупівлі, що проводитимуться, можна буде простежити в режимі реального часу. А для участі в ньому не потрібно буде безлічі паперових документів, бо необхідні матеріали подаватиме потім тільки компанія-переможець.
– Це є величезний крок уперед для рядового бізнесу України, чи не так? Адже держава, як відомо, найбільший покупець країни. Тому це означає, що перед бізнесом відкривається величезний новий ринок!
Франце Карловичу, будь ласка, кілька слів про перехід на електронну систему закупівель. У чому її суть, новизна?
– Повний перехід України на електронну систему закупівель розпочнеться у квітні та триватиме до осені 2016 року. Скажу, чому це важливо для кожного українця. Система електронних закупівель прозора, тож вона запобігає низці порушень, із якими бореться українське сусіпільство.
Протягом цього року очікувана економія від впровадження електронних закупівель сягне мінімум 5 млрд грн. А вже 2017-го має бути заощаджено до 50 млрд грн. Це майже стільки ж, скільки бюджет Збройних Сил України. Що це означає для кожного громадянина? В бюджеті буде більше коштів для соціальних виплат, доріг, шкіл, оборони країни. Більше того, кошти, які не змогли вкрасти корупціонери – це кошти, які не будуть використані на хабарі чи фінансування інших злочинів. Як не крути, але це перемога для народу України, яка вибиває стілець з-під ніг тих, хто 25 років наживався на закупівлях за кошти платників податків. Детальніше про це можна прочитати на сайті http://prozorro.org
Оскільки найбільш поширеними є махінації на етапі проведення тендеру, то в якості протидії може виступати відкритий аукціон із посткваліфікацією. Анонімність заявок не дозволить зловмисникам відсіяти «зайвих» постачальників чи провести «своїх», бо закупівельник до завершення тендеру не знає назв компаній-учасниць. Вони проходять у системі просто як «учасник 1», «учасник 2» тощо.
Крім того, система вимагає, щоби в неї відразу був завантажений договір, тому можна запобігати спробам шахрайства через додаткові угоди. Надалі автори системи планують перейти до укладання договорів безпосередньо в електронному вигляді, із використанням цифрового підпису.
Щодо проблем з оплатою, то сама по собі електронна система держзакупівель її вирішити не може. Але тут стане в нагоді інтеграція з системою Держказначейства E-data, що дозволить легко відстежити стан оплати для кожного з тендерів, а також визначати порушників платіжної дисципліни. А ще в електронній системі легше оскаржувати тендерну документацію.
У плануванні закупівель та отриманні закупленого товару електронна система може допомогти поки що тільки інформаційно. Комп’ютер не може перевірити, що в коробці з написом «печиво» приїхало дійсно печиво, а не просто повітря. Тут уже покликана працювати Державна аудиторська служба, що має повноваження на моніторинг закупівель, а також Національна поліція. Так само комп’ютер не може вирішити, що більше потрібно для лікарні: автомобіль, апаратура чи ремонт. Це питання мають вирішувати депутати та місцеві громади під час затвердження бюджетів. На цьому я особливо загострюю вашу увагу. Небайдужа громада здатна взяти під свій контроль усе життя населеного пункту і створити для всіх його мешканців якщо не райський куточок, то, принаймні, людські умови для життя.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
