Франц ФЕДОРОВИЧ:
- Про те, що стоїть за перекриттям міжнародної траси на контрольно-пропускному пункті «Порубне», розмірковує аналітик й експерт «Версій» з економічних питань, голова Асоціації виробників Буковини, меценат і благодійник, засновник Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітками, хворими на рак і лейкемію, Франц ФЕДОРОВИЧ.
З одного боку, те, що сталося минулого тижня з подачі деяких громадських діячів, було для мене повною несподіванкою. Бо говорити про утиски нацменшин у нашому краї – це, щонайменше, некоректно. Які утиски, коли в буковинських сім’ях мішано-перемішано різних національностей! Я, скажімо, народився у Бобівцях, що на Сторожинеччині. Село заснував кілька сотень років тому польський магнат. Але там жили і далі живуть представники різних національностей.
Мій батько був поляком, тож і я за паспортом поляк. А мама – румунка. Дружина – українка. І такими строкатими є більшість родин на Буковині. Саме завдяки цьому наш край і славиться своєю толерантністю, неконфліктністю у плані ставлення до інших національностей. І раптом, як грім серед ясного неба, – така дикість! Іншого слова й не підберу.
Та коли трохи роздумався, проаналізував свої відчуття ретроспективно, то дійшов висновку, що у повітрі щось таке витало. Щоправда, воно мало би вихлюпнутися більш у економічному аспекті. Та тут уже зіграла роль війна. Ворог не спить, а чатує, використовуючи будь-який наш промах. Адже Крим теж починався з бажання кримчан мати російські паспорти. І на Донбасі попервах виникло питання захисту російськомовного населення. Тому ті, хто за словами деяких народних депутатів, зіграв на руку Кремля, мали би про це подумати. Хоча я схиляюся до іншої думки, яку вже теж озвучували: ситуацію на Буковині спланувала й організувала російська ФСБ. І ось тут нардепи від Буковини, особливо ті, що пройшли до Верховної Ради від румуномовних районів, повинні були б зіграти головну скрипку, а не робити заяви, що суперечать одна одній.
Ніхто чомусь не ставить собі запитання: а чому так сталося? Хоча відповідь на поверхні. Робочих місць немає, підприємства закриваються, економіка держави й краю у стані стагнації, а люди, відповідно, перебувають у депресії. Та чи стояли ці проблеми на Верховній Раді – питання риторичне. Тоді як про них треба кричати, бо саме влада є відповідальною за все те, що відбувається в державі. Та, як бачимо, наша верхівка цим не переймається. Чому? Бо їй просто не вигідно розвивати та зміцнювати державу. Натомість сидіти на ресурсах і доїти та дерибанити до нестями країну – це саме те, що приносить шалені доходи можновладцям, тобто вершині піраміди, та повне зубожіння й розорення її основі, себто народові. І якщо зараз в Україні нічого не зміниться, ми її можемо втратити, як уже втратили Крим і Донбас. А на черзі – Буковина, Галичина, Закарпаття?..
Але ті, що там, нагорі, повинні усвідомлювати: народ не дозволить цього зробити! І я особисто на це сподіваюсь.
