Чи збережуть Чернівці статус пам’ятки ЮНЕСКО?
Утім, це питання можна формулювати й інакше: Чи обведе влада чернівчан довкола пальця?
У сесійній залі Чернівецького міськвиконкому оь-ось почнуться громадськіслухання, які Олена Калмикова, депутатка міськради 2010-2015 рр., назве у своєму пості у FB псевдослуханнями.
Хотілося б, аби розмови про втрату об’єкту ЮНЕСКО були перебільшеними, та, на жаль, усе значно серйозніше, ніж здається на перший погляд. Недарма ж, подавши документи на затвердження будівництва до Мінкульту, ніхто не зазначив, що йдеться про землі першої категорії цінності. Та й відповідь з Міністерства культури та інформаційної політики України так ніхто поки що й не бачив, окрім забудовників. Ба більше, не розумію чому, але на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва згаданого дозволу Мінкульту редакція не знайшла. Мабуть, погано шукали – чи, може, його не виставили?… Натомість у тенетах Інтернету надибали отаке формулювання: «Узгодження проєкту на вул. Кобилянської, 41 проходило за чітко регламентованою, але закритою для широкого загалу процедурою». Цікаво: що та від кого ховали?
Ретроспективна історія славнозвісного гастроному «Берізка»
Цей гастроном функціонував ще за радянських часів. У період масової приватизації та комерціалізації 1990-х та 2000-х років перейшов під контроль однойменного товариства як приватна власність на будівлю.
Натомість земельна ділянка під гастрономом залишалася в комунальній власності громади Чернівців і компанія орендувала землю (за 117 тис. грн на рік) для обслуговування свого комерційного об’єкта.
Поштовхом до трансформації та юридичним підґрунтям того, щоб компанія у 2013–2014 роках звернулася до міської ради за дозволом на капітальну реконструкцію, який згодом обернувся на дозвіл будівництва нового 5-поверхового будинку із підземним паркінгом і мансардою, стала наявність права власності на будівлю «Берізки» й багаторічні договори оренди землі. Трохи історії.
Не секрет, що зміна цільового призначення ділянки під колишнім магазином «Берізка» (з комерційного на житлову) 2015 року стала головним юридичним містком, який узагалі уможливив запуск проєкту, який нині спричиняє такі суперечки.
Свого часу редакція вивчала схеми змін цільового призначення ділянок. І мусимо зазначити: пересічному чернівчанину зробити таке було дуже не просто. Та не Володимиру Ніконову, який вже був одним із засновників, бенефіціарів та керівників ТОВ «Берізка». А тепер, за даними YouControl, компанією володіє та керує чернівчанка Тетяна Володимирівна Ніконова. Ім’я ж Володимира Ніконова нині не фігурує у переліку.
Нагадаю лише, що Володимир Ніконов – військовий картограф за фахом та ексдиректор Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 2011–2014 років, був депутатом у ЧМР від «Партії регіонів». Його відсторонили від виконання обов’язків директора департаменту за розпорядженням керівництва міста. Підставою стало нове подання Олексія Редька – депутата й голови земельної депутатської комісії, який ініціював службову перевірку діяльності земельного департаменту. Незважаючи на втрату п. Ніконовим посади у 2013–2014 роках, саме за часів його каденції були здійснені первинні юридичні погодження щодо виділення землі на вул. Кобилянської, 41, а його родина згодом виступила ключовим бенефіціаром будівництва: ділянку площею майже 800 м² передали в оренду ТОВ «Берізка» за рішенням сесії Чернівецької міськради саме 2014 року. Тоді в документі йшлося про «будівництво та обслуговування багатоквартирного будинку з об’єктами комерційного призначення». 2015 року компанія замовила архітектурний конкурс щодо вигляду майбутньої будівлі. Та, за словами архітектора Максима Пасічника, конкурс відбувся із порушеннями, про що він і сказав під час виступу на громадських слуханнях у міській раді 29 травня нинішнього року.
Максим Пасічник був не єдиним архітектором у залі, якого не влаштовує те, що роблять із вул. Ольги Кобилянської…
Далі події розвивалися наступним чином. 2016 року власники «Берізки» намагалися розпочати нове будівництво. але громадськість перешкодила цьому, бо чернівчанка Тетяна Халявко подала петицію з вимогою не ухвалювати проєкт у буферній зоні ЮНЕСКО та ще й з такою кількістю поверхів. Але забудовники зробили висновок із поразки 2016 року і в квітні 2021 року отримали погодження на проєкт забудови від Міністерства культури та інформаційної політики України. У вересні 2022 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради видала дозвіл на зведення будинку.
Ось такий проєкт показали присутнім у залі…
Та повернімося до 2016 року, коли навколо магазину «Берізка» та проєкту майбутнього будівництва виникла перша потужна хвиля громадського спротиву. Тоді на обговорення містобудівної документації прийшла рекордна кількість чернівчан – активісти, експерти охорони пам’яток і мешканці сусідніх будинків. І будівництво тоді не розпочалося через три ключові причини:
1. Категоричний спротив громади та архітекторів.
Громадські слухання 2016 року завершилися скандалом і жорсткою критикою проєкту. Головні претензії чернівчан полягали в тому, що багатоповерхівка з підземним паркінгом загрожує цілісності сусідніх старих австрійських будівель: існував високий ризик появи тріщин в конструкціях будівель під час земляних робіт. До того ж громада звинуватила міську владу в кулуарності, адже закритий архітектурний конкурс провели поспіхом ще наприкінці 2015 року, що і підтвердив на цьогорічних громадських слуханнях архітектор Пасічник. Відтак активісти вимагали накласти мораторій на будь-яке нове будівництво на пішохідній вулиці ім. Ольги Кобилянської. І забудовник відступив під тиском репутаційних ризиків.
2. Юридичний «бан» від Мінкульту та ЮНЕСКО
Станом на 2016 рік у забудовника не було жодного міжнародного чи центрального погодження. Оскільки ділянка належить до буферної зони ЮНЕСКО, місцеві містобудівні умови від 2015 року не мали остаточної юридичної сили без візи з Києва та Парижу. На той момент Україна неодноразово отримувала зауваження щодо хаотичної забудови історичних центрів, тож Міністерство культури просто заблокувало розгляд цього проєкту до проведення комплексної міжнародної експертизи.
3. Відсутність Оцінки впливу на всесвітню спадщину (HIA)
Десять років тому забудовник не надав обов’язкового документа – Heritage Impact Assessment (Оцінки впливу на всесвітню спадщину). ЮНЕСКО вимагає цей звіт для будь-яких масштабних втручань. Без фіксації візуальних осей та моделювання панорам вулиці Кобилянської розпочати роботи було технічно та юридично неможливо.
Що змінилося відтоді? Забудовник, оформивши оренду на 49 років і врахувавши помилки 2016 року, вибрав стратегію «тихої та тривалої підготовки». Протягом наступних років він замовив і розробив пам’яткоохоронну документацію; отримав погодження Мінкульту у квітні 2021 року, а згодом і дозвіл ДАБК 2022 року. Отже, вийшов на громадські слухання вже нібито з повним пакетом юридичних документів. Утім, що відповів Париж на звернення нашого Мінкульту, чернівчани не знають… Та й, зі слів окремих спеціалістів, не все з переліку вимог врахували і зробили. Ба більше, керівник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міськради Денис Гаврилюк повідомляв перед слуханнями, що інформація про коригування проєктної документації до Інспекції не надходила!
Гра в громадські слухання по-чернівецьки
Маніпуляція: Мета слухань – обговорити та ухвалити рішення, а не поінформувати
Те, що відбулося у Чернівецькій міській раді 29 травня і близько не стояло біля громадських слухань. Олена Калмикова, депутатка міськради 2010-1015 рр. назвала нинішній захід псевдослуханнями. Влада яскраво й відверто продемонструвала серйозне викривлення суті демократичного інституту громадських слухань, яке, до слова, офіційно зафіксоване заявою директорки департаменту урбаністики та архітектури Мар’яни Гаврилици її прямою мовою: “Основною метою (громадських слухань) було поінформувати жителів про сам проєкт. Петиція звучала як “ознайомитись та обговорити проєкт” – це сьогодні й зробили, – каже Гаврилица. – А далі мешканці прилеглих будинків мають контактувати із забудовником щодо страхування їхніх квартир». А це вже, друзі, тема для окремої розмови про те, як влада «умиває руки» щодо відповідальності за житла мешканців сусідніх будинків, якщо з ними, не дай Боже, щось станеться. Та повернімося до сесійної зали, де відбувалися слухання, які до того ж пані Гаврилица вела одноосібно, що яскраво підтверджує порушення законодавства.
Тепер аргументація по суті порушень. Юридично та процедурно те, що відбувалося, мало всі ознаки маніпуляції й не відповідало букві закону. Спробуємо аргументувати в правовому полі, в чому дії чиновниці порушують законодавство та Статут громади Чернівців.
1. Маніпуляція навколо мети слухань: «Інформування» замість «Обговорення та ухвалення рішень»
Зведення ролі слухань до звичайної лекції чи презентації («поінформувати») – це спроба посадовців знецінити голос громади та зняти з себе відповідальність. Якщо мета – лише «поінформувати», то для цього існують пресрелізи, публікації на сайті міськради або оголошення. Громадські слухання – це двосторонній правовий інструмент прямої демократії. Посадовці зобов’язані не просто «показати проєкт», а зафіксувати кожну незгоду громади (наприклад, щодо поверховості тощо) у протоколі для подальшого юридичного розгляду
.
Що каже Закон: Відповідно до Статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», члени громади збираються не для пасивного прослуховування інформації, а для того, щоб «обговорювати питання, порушувати питання та вносити пропозиції щодо вирішення питань місцевого значення».
• Що каже Статут Чернівців: Положення про громадські слухання (Додаток 4 до Статуту Чернівецької ТГ) чітко визначає, що результатом слухань є ухвалення резолюції (рекомендацій), які фіксуються в протоколі. Ці пропозиції є обов’язковими для розгляду міською радою та її виконкомом.
2. Чому директорка департаменту не мала права одноосібно «вести» слухання?
Те, що слуханнями повністю керувала директорка Департаменту урбаністики та архітектури, є прямим порушенням регламенту проведення публічних заходів громади, бо це створює очевидний конфлікт інтересів.
Під час громадських слухань на місці мера сидів автор проєкту Олександр Кордунян, а поруч із ним – директорка департаменту Мар’яна Гаврилица, яка й головувала на слуханнях.
Конфлікт інтересів. Департамент урбаністики та архітектури – це орган, який безпосередньо готував містобудівні умови, погоджував процеси та комунікував із забудовником. Коли керівниця цього ж департаменту веде слухання, вона виступає одночасно і «адвокатом проєкту», і «суддею», який вирішує, кому давати слово, а кого перебивати. Це нівелює принципи гласності та неупередженості.
Хто має вести за регламентом: Згідно з типовими положеннями про слухання та Статутом Чернівців, громадські слухання — це захід громади (ініційований через петицію Богдани Руснак), а не колегія чи апаратна нарада окремого департаменту.
3. Аргументація щодо назви петиції: «Ознайомитись та обговорити»
Посилання директорки на те, що в петиції було написано слово «обговорити», а не «скасувати» — це формалізм і маніпуляція мовою права.
Поняття «обговорити проєкт» у юридичному контексті містобудівного права завжди містить етап висловлення зауважень, незгоди та вимог про внесення змін.
Обговорення вважається конструктивним лише тоді, коли за його результатами складається таблиця врахування чи відхилення зауважень громадськості.
Оптимістичний висновок: є всі підстави для оскарження протоколу громадських слухань
Поведінка керівництва департаменту під час слухань подарувала громаді залізобетонну юридичну підставу для оскарження протоколу цих слухань. «Якщо посадовці ще й внесуть до фінального протоколу формулювання на кшталт «громаду проінформовано, претензій немає», ініціативна група має подати скаргу міському голові або звернутися до суду через порушення Положення про громадські слухання міста Чернівців», – прокоментував юрист, готовий взятися за цю справу.
У значно мінорніших тонах і без жодного оптимізму побачила громадські слухання Олена КАРПЕНКО, яка своїм постом висловила біль і крик душі небайдужих чернівчан:
«Важко було заспокоїтись після побаченого і почутого, – пише вона у своїх «Роздумах після вчорашніх слухань стосовно побудови нового будинку на місці “Берізки”». –
Чітко простежувалися методи 1990-х, коли попередньо зал уже був заповнений: якимись ученицями ПТУ та тітушками, які «сиділи в телефонах» і «вмикалися» лише в потрібні для головуючих моменти; незрозумілими дядьками з бичачими шиями, золотими ланцюгами в палець, кирпатими носами і порожніми поглядами поверх голів людей.
Те, що в Чернівцях практично не залишилося чернівчан, а натомість виникли якісь зальотні створіння, які сьогодні тут, а завтра там, дуже відчувалося. Натомість чернівчани, переважно літні люди, виглядали вимираючими динозаврами, місця яких миттєво захоплюють НЕчернівчани. Це було зрозуміло за їхніми вигуками: «Чернівці – руїни!», «Треба знести все старе», «Нам потрібні багатоповерхівки і сучасне місто»!
Перекреслюється ціла історія Чернівців, уся пам’ять.
Та я не про те, що треба жити минулим! Не зрозумійте хибно! Йдеться про інше! Чернівцям дійсно потрібне якісне оновлення, але не за рахунок знесення будинків старовинного центру міста, спотворення та добудови наявних будинків. Не знаю жодного європейського міста, де так знищується минуле, як у нас! Історію міста – на смітник?! Відомі люди? – Та кого вони цікавлять? Туризм?– Навіщо воно нам? Ми, солов’ї-розбійники, багатіємо іншим штибом!
Вдтак місто на очах перетворюється на якісь клапті різних інших міст. З нас хочуть зробити недоХарків, недоДніпро, недоКиїв, недо-решту міст, заповнених сучасними, не завжди якісними багатоповерхівками, де немає вільного простору, зелені, квітів!
Про Чернівці можновладці давно не дбають, лише про своє збагачення. Цинізм, із яким місто обдирають до останньої нитки, подають як певну звитягу, як чесноту, яку треба наслідувати. Просто страшно за Чернівці, лякає його вигляд у майбутньому. Місце, на якому колись стояли Чернівці, можна буде назвати іншим іменем. Вони просто перестануть існувати і бути тим НАШИМ містом. Єдине щастя в тому, що ми про це вже не дізнаємось!
Олена Карпенко,чернівчанка»
Ця дуже точна, хоч й емоційна оцінка того, що відбулося в сесійній залі засідань міської ради, переконала журналістів у тому, що міський голова Роман Клічук знав, що казав, коли на передостанній пресконференції відверто (читай – офіційно) заявив, що ці громадські слухання не мають юридичної сили для скасування будівництва. Мабуть, тому він і не прийшов послухати думку громади.
А розпочалися слухання з доповідей, які мали «заспокоїти» громадськість. Головний архітектор проєкту будівництва Олександр Кордунян наголосив, що документація пройшла експертизу та погодження Міністерства культури та інформаційної політики. За його словами, об’єкт має стати прикладом сучасної архітектури в історичному середовищі та «вступити в діалог» із міським простором. Але архітектор з Львівської політехніки прохопився і дещо необачно назвав одну з найкращих пішохідних вулиць України «цвинтарем музеїв»…
Представник підрядної організації «Сенс Груп» Олег Гаценко не без гордісті розповів про технологію укріплення схилу, про те, як компанія зміцнюватиме котлован семиповерхівки та прилеглого до колишньої «Берізки» будинку. За його словами, роботи проводитимуть за технологією буронабивних паль: котлован не викопуватимуть, натомість зроблять свердловини по його периметру, у які вставлять арматурний каркас і заллють бетоном.
«Це дозволить створити монолітну стіну в ґрунті, яка не повинна пропускати воду і буде нести схил та сусідню ділянку. Від сусіднього будинку ми відступаємо, а кожна паля матиме свою довжину, яку розраховуватимуть навантаженням”, – запевнив Гаценко.
Та чи відомо будівельнику про те, що старовинний та унікальний будинок, розташований нижче «Берізки» на вул. Вірменській (нині будівля належить обласній бібліотеці) є пам’яткою архітектури! А років зо 5-7 тому він уже давав тріщину й без будівництва…
Генеральний підрядник ТОВ «Ромтісбуд» Ромео Скрипа заявив, що компанія працює у Чернівцях майже 20 років і усвідомлює складність будівництва в історичному центрі міста. Він запевнив, що забудовник проводив обстеження прилеглих будинків та готовий нести відповідальність за безпеку робіт.
І тут раптом з’ясувалося, що в залі присутні мешканців цих «проблемних» будинків, квартири яких ніхто не обстежував. Ромео Скрипа швиденько знайшовся і пообіцяв, що всі квартири вони застрахують. Я ж нагадаю слова Мар’яни Гаврилици, очільниці департаменту, яка в інтерв’ю наголосила, що мешканці самі будуть домовлятися з будівельниками про страхування. Та як полюбляють казати в народі, обіцяти – це ще не женится…
На слуханнях компанія-забудовник та її «друзі» переконували, що були враховані всі зауваження, висловлені на попередніх громадських слуханнях 2016 року. Зокрема, зменшили поверховість будинку й підземного паркінгу. Та чи були враховані ці зауваження в проєкті? Хто зна. Бо керівник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міськради Денис Гаврилюк, як ми вже наголошували, повідомляв перед громадськими слуханнями про те, що інформація про коригування проєктної документації до інспекції не надходила…
Та історія «Берізки» має ще один дуже складний і вагомий аспект, який проявляється таким, наприклад, дивним чином: ніхто в Чернівцях не може сказати скільки виконавчих органів з питань охорони культурної спадщини зареєстровано в нашому місті… Уявляєте рівень хаосу?
Тож як і чому виник хаос у пам’яткоохоронній справі
Ще в далекому 2016 році – саме тоді, коли з’явилися перші зазіхання на історично-культурну спадщину, редакція газети «Версії» отримала лист колишньої керівниці спеціально уповноваженого виконавчого органу місцевого самоврядування з питань охорони культурної спадщини Світлани Біленкової до керівництва Чернівецької міськради (тоді там керував секретар Василь Продан) із копіями до віце-прем’єрміністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І. Климпуш-Цинцадзе, міністра закордонних справ України П. Клімкіна та міністра культури України Є. Нищука.
Що саме стурбувало науковицю, дійсного члена УНК ІКОМОС*, авторку першої наукової монографії «Архітектура Чернівців ХІХ – першої половини ХХ ст.»? Не що інше як доля унікальної архітектурної спадщини Чернівців. На жаль, йшлося не лише про об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – колишню Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації.
Річ у тім, що 2007 року за рішенням депутатського корпусу Чернівецької міської ради, спеціально уповноважений виконавчий орган місцевого самоврядування з питань охорони культурної спадщини був фактично ліквідований із порушенням процедури – адже він заважав будувати! Таким чином делеговані цьому відділу та його керівниці повноваження зі здійснення державного нагляду за землями історико-культурного призначення та пам’ятками фактично припинилися та залишилися актуальними виключно на папері.
У тодішньому листі Біленкова повідомляла: «У подальшому процедурні порушення ліквідації державного органу місцевого самоврядування призвели до повної руйнації пам’яткоохоронної справи та хаосу в цій галузі з численними конфліктами державних, міжнародних, комунальних і приватних інтересів територіальних громад міст, які формують культурний спадок країни у 401 історичному населеному пункті України. Особливо гостро постала ця проблема в історичних містах із розміщеними на їхніх територіях об’єктами ЮНЕСКО, в т.ч. у Чернівцях.
Декларативність законодавчих положень про охорону культурної спадщини та наявність деструктивних процесів у сфері охорони культурної спадщини, які розпочалися у Чернівцях від осені 2007 року, призвели не тільки до ліквідації у 2011-му центрального урядового пам’яткоохоронного органу, а й до зниження ефективності держави в цій сфері та безконтрольності у поширенні неправдивої інформації на електронних носіях соціальної мережі. Так, в інтернет-просторі з’явилося чимало сайтів невідомого походження із реєстраційною інформацією про те, що нібито відділ Чернівецької міськради з питань охорони культурної спадщини та нині існуюче управління є господарськими структурами з економічним видом діяльності. Це давало підстави вважати, що Єдина державна система з ведення обліку реєстрації офіційних документів усіх рівнів є незахищеною і потребує дієвої уваги держави та її негайного реагування на розміщення неправдивої інформації про державне функціонування місцевих органів самоврядування з ознаками наклепів на професійну діяльність посадових осіб, маніпулювання цією інформацією тощо.
Таким чином, досі не відомо, скільки виконавчих органів з питань охорони культурної спадщини (відділи, управління тощо) зареєстровано в Чернівцях, який з них є офіційно чинним і чи надаються взагалі державні гарантії збереження культурного спадку міста на міжнародному, вітчизняному та місцевому рівнях, – наголошувалося у листі. – Адже перша в Україні науково-проєктна документація, створена творчим колективом спеціалістів з «Коригування історико-архітектурного опорного плану з визначення зон охорони пам’яток, меж і режимів використання історичних ареалів міста Чернівців» є досі чинною як головний науково-проектний документ, що гарантує не тільки збереження унікальної цінності земель історико-культурного призначення Чернівців, а й цілісність наявного об’єкту ЮНЕСКО. Отже, було б логічно, аби влада оголосила мораторій на будівництво в межах історичних ареалів міста з метою подальшого упорядкування усіх процесуальних порушень, скоєних у попередні роки. Більше того, усі ці помилки можуть призвести також до значного падіння позитивного іміджу країни на міжнародному і світовому рівнях.
Наслідки ж того, що державні органи центральної та місцевої влади не вжили відповідних заходів щодо впорядкування документації на електронних носіях, призвели до того, що 2015 року сталася плутанина у рішеннях Чернівецької міськради: відповідні департаменти переплутали (чи спеціально підмінили?) розміщення пам’яток архітектури в межах центрального історичного ареалу із застарілою забудовою в межах земель усієї території міста.
На жаль, в Україні нині немає спеціально уповноваженого центрального органу з питань охорони і збереження об’єктів культурної спадщини. На мій погляд, такі доленосні питання, як включення можливих змін в історичний ландшафт Чернівців з об’єктом ЮНЕСКО, варто було б спочатку обговорити не тільки з місцевими фахівцями, а й з вітчизняними та зарубіжними авторитетними фахівцями в галузі пам’яткоохоронної справи, порушити їх на громадських обговореннях, дотримуючись усіх міжнародних процедур у цих питаннях. Адже місто повинне розвиватися, мають з’являтися нові цікаві креативні об’єкти, але в рамках чинного міжнародного та вітчизняного законодавства, а не того, яке ще не набуло законної сили. Тому наголошую, що спадщина – це потенціал майбутнього розвитку, і нам треба нею користуватися, але розумно», – стверджувала Світлана Біленкова ще 2016 року . І з нею важко не погодитися.
Діряве сито дозволів Мінкульту та інші дозвільні нюанси
Під час громадських слухань чернівчанка Людмила Ткачук висловила недовіру міністру культури та інформаційної політики України щодо погодження ним 2021 року проєктної документаціє на будівництво у межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу Чернівців і у межах буферної зони об’єкту, занесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Пані Людмила (в центрі) тримає мікрофон. Обуренню чернівчанки не було меж…
Не озвучуватимемо гостру оцінку, яку пані Ткачук дала пану міністру, натомість обмежимося лише тим, що міністерська каденція «слуги народу» Олександра Ткаченка ознаменувалася цілою низкою гучних скандалів (Одеська кіностудія, Довженко-Центр, київська архітектура тощо). І до теми сказаного пані Людмилою, дружина Ткаченка Анна Володимирівна з січня 2021 року — голова digital-департаменту проросійських телеканалів «Kyiv.live» та «Odesa.live». Зрештою, і сам Ткаченко у 2008 році працював у Москві заступником генерального директора телеканалу РЕН-ТВ у рамках консультаційної угоди, де займався програмуванням контенту та сітки мовлення.
Та це, зрештою, не головне. Важливіше, що очільниця ГО «Українське товариство охорони пам’яток і культури» Мирослава Поповецька під час громадських слухань продемонструвала присутнім документ, а точніше – дозвіл. Підкреслю – прострочений! «Дозвіл міністерства культури та інформаційної політики України», на якому чорним по білому написано, що «на території: вул. Кобилянської, 41, м.Чернівці; історичний ареал міста дозволяється виконання земляних робіт терміном до… 31 грудня 2021 року».
І подібних неузгодженостей – хоч греблю гати. Та чи занесли їх у протокол громадських слухань? Беруть сумніви…
Пиши чи не пиши – то все дарма, коли тебе у… мерії нема
Дуже не хотілося, щоби цей жартівливий перефразований вислів отримав доконаний вигляд. Але, на жаль, у нас поки що ситуація складається таким чином: правий той – у кого більше прав. Та попри все звернуся до норм закону. Сподіваюсь, не того, що як дишло – куди повернув, туди й вийшло.
Процитую науковицю Cвітлану Біленкову, яка 2002-2008 рр. очолювала відділ Чернівецької міської ради з питань охорони культурної спадщини міста, учасницю Української делегації на 36-й сесії Комітету Всесвітньої спадщини UNESCO, присвяченої 40-річчю Конвенції з охорони Всеcвітньої спадщини (2012 р.), члена бюро УНК ІКОМОС*, авторку збірника «Відбудова Австрії після Другої світової війни – модель для України?», що побачив світ цього року в Університеті безперервної освіти Кремса (Австрія). У передмові до проєктного дослідження п. Біленкової ректор закладу Фрідріх Фаульгаммер підкреслив, що дана робота поєднує «наукову експертизу з різних дисциплін із поглядами представників громадянського суспільства. І саме такий підхід дозволяє розробляти інноваційні та надійні – а отже соціально ефективні – рішення для складних і динамічних викликів нашого часу.».
Отже, Світлана Біленкова про так звану буферну зону об’єктів ЮНЕСКО, куди входить і гастроном «Берізка»:
«За нормами міжнародного та національного права на територіях пам’яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та їхніх охоронних (буферних) зонах заборонене нове будівництво, не пов’язане з реставрацією, музеєфікацією та реабілітацією пам’яток, регенерацією історичної забудови. Там допускається лише реставрація і реабілітація пам’яток та реконструкція інших будівель і споруд без суттєвого збільшення їхніх висотних параметрів, а також компенсаційне будівництво замість знесених малоцінних та дисгармонійних будівель у рамках концепції (проєкту) регенерації заповідної території.
Державним гарантом належного збереження цих земель є науково-проектна документація з «Коригування історико-архітектурного опорного плану Чернівців та визначення меж і режимів використання історичних ареалів міста». Саме цей Опорний план історичних ареалів міста, затверджений на рівні Кабміну, є головним Державним гарантом, який забезпечив право включення ансамблю колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації архітектора Й. Главки до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».
Як кажуть американці: no comments! Під час війни беззахисними є не тільки люди, а й окремі будинки та цілі міста… Однак при цьому варто ніколи не забувати влучне висловлювання нашої землячки, а нині пані професорки із австрійського Кремса: «Не буде спадщини – не буде держави!»
Людмила Чередарик, заслужена журналістка України
