Бо столиця Буковини має зменшену модель Єрусалима: це Резиденція Буковинських митрополитів
Промовляємо «Христос Воскрес!» – і подумки линемо до Святої Землі, аби пройти останнім шляхом Ісуса Христа й відчути її ауру. Та буковинцям поталанило як нікому: ми маємо змогу торкнутися історії двотисячолітньої давності, пов’язаної зі славою та останніми земними днями Ісуса Христа, – тут у нас, у Чернівцях. І це не перебільшення, бо резиденція Буковинських митрополитів – зменшена модель святого Єрусалима.
Щоби перевірити цю аналогію, порівняймо генеральний план православного комплексу Резиденції Буковинських митрополитів із генеральним планом міста Єрусалим.
Тут є мури середньовічної фортеці й Золоті ворота, що безпосередньо сполучаються з Храмом Соломона. Через ці ворота Вербної неділі увійшов до Єрусалима Ісус Христос. На місці Храму Соломона нині стоїть мечеть Омара. Направо від воріт розташувалася Преторія – територія римської сторожі, де під вартою перебував останні дні свого земного життя Ісус Христос. Між Преторією та Храмом Соломона пролягає дорога – останній шлях Ісуса Христа на Голгофу, де він був розіп’ятий. Отже, в кінці шляху – Голгофа й найголовніша святиня християнства – Храм Гробу Господнього.
А тепер перенесімося до Чернівців, у Резиденцію Буковинських митрополитів. Усе починається від воріт, за якими прямий шлях. Зліва – семінарський корпус і церква. Це – ніби Храм Соломона. Навпроти будівля колишньої школи псаломщиків (нині геофак). Це – ніби Римська Преторія. Прямо від воріт величіє палац Митрополита. Колись тут функціонували три найважливіші приміщення: митрополича церква (каплиця), Мармуровий зал і особисті покої митрополита. А тепер поглянемо на розташування святинь у Храмі Гробу Господнього. Одразу біля входу до Храму Гробу Господнього стоїть мармуровий Камінь Помазання, зліва – Кувуклія з Гробом Господнім, а справа – Голгофа. Всі три святині накриті одним куполом Храму. Наш Мармуровий зал із мармуровою підлогою, яка була тут колись, – аналогія мармурового Каменя Помазання в Єрусалимі.
Кувуклія складається з двох приміщень: притвору Янгола та безпосередньо Гробу Господнього. Саме так розташовані головні приміщення Резиденції: Червона зала, де нині відбуваються засідання Вченої ради, і Зелена Зала – це ніби уявна аналогія до притвору Янгола та Гробу Господнього. Кольори цих приміщень теж невипадкові: червоний символізує полум’яну любов до Бога, а зелений – єднання з Богом та Воскресіння Христа.
У стінах Мармурової зали заглиблені ніші. Колись у них були картини художника Бучевського на релігійні та історичні теми. Олійними фарбами він написав тут 12 празників. На старих фотографіях їх можна роздивитися. Дехто стверджує, що вони й досі там, лише замальовані.
Маємо ще кілька моментів, які дозволяють зрозуміти, що наша чернівецька святиня – це модель святого міста Єрусалима.
Скажімо, в Старому Заповіті в описі Храму Соломона згадуються дві великі колони, які цар Соломон поставив у притворі Храму. В Резиденції, у дворику семінарської церкви теж є дві башти, які не мають жодного функціонального навантаження. Їхня роль символічна, але саме вони дають зрозуміти, що семінарія й церква Трьох Святителів – це аналогія Храму Соломона.
Серед цікавих елементів, які дозволяють ототожнювати Римську Преторію й теперішній корпус геофаку, – годинник. Річ у тім, що у християнській церкві немає відліку часу, тобто церква постійна, безкінечна і всюдисуща. А на цьому корпусі є годинник. Це означає плинність, минущість мирської влади.
Таким чином, Резиденція Буковинських митрополитів за структурою розташування елементів аналогічна до Святої Землі. І назву «Єрусалим на Пруті» після зведення Резиденції Чернівці отримали невипадково.
Тож, якщо хочете відчути дух тих далеких часів, пройдіться ще раз нашою Резиденцією, придивіться уважніше до добре відомих елементів – і побачите в них нові штрихи.
Юлія ЗЕЛИК, Алла ЧОБАН, спеціально для «Версій»
