На тихій вуличці, що веде з Головної до Площі Філармонії, побіля відкритих дверей стоїть… пюпітр із нотами. Але музика тут ніби й не до чого. Підійшовши ближче, побачиш: великі літери поверх партитури – не назва твору, а запрошення до кафе «Гармонія»: «Пропонуємо гарячі страви».
На жаль, не подивилася, поверх якого музичного твору написане це оголошення… Втім, може, на щастя? Може, краще не знати, що до гарячих страв пропонується, скажімо, Бах чи Бетховен…
Та, мабуть, у власників харчувального закладу в бічному приміщенні філармонії інакша думка про чернівецьких шанувальників високого мистецтва. Чом би не з’їсти стейк із картоплею-фрі під страждання мадам Батерфляй, а тарілку борщу – під Лисенка чи Леонтовича? Хіба не додасть смаку бульйону з куркою шопенівський вальс?
Нині не подають у закладах громадського харчування макарони «по-флотськи», це ж як вони пішли б під уривки з аданівського «Корсара». А на десерт тістечка «бєзе» (як часто на вітринах чи в меню зустрічаємо «Бізе»!) – природньо, під хабанеру.
Утім, даремно ламати з цього приводу списи, швидше за все, це – цілковито по-європейському.
Привезли ж мені друзі з Берліна коробку цукерок «Кульки Моцарта». На смак зовсім не погано, але не пригадую, щоби Моцарт якось переймався кондвиробами. Хоча й написав мереживно-легку «Маленьку нічну серенаду».
Оскільки про загибель Моцарта від кулі нічого не відомо, то гарно запаковані шоколадні кульки з начинкою, швидше, нагадування про останній подаруночок Сальєрі…
Лариса ДМИТРЕНКО
