9 травня – сум та радість, сльози та сміх

Наш постійний автор Тетяна Стрільчик-Спориніна написала сьогодні на своїй сторінці Фейсбук сімейну історію, пов’язану з 9 травня – Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні:  

«Мій дідусь – Йосиф Кіндратович Крижанівський. Родом з Вінниччини. 1904 року народження. Був на фронті від 1941 до осені 1945 року.
1941-го потрапив в оточення та разом з товаришем вирвався з кільця. Односельчани ж, які повернулися в село, згодом були забрані в штрафбат і майже всі загинули під Яссами.
На цьому фото мій дідусь сидить на стільці. Справа і зліва від нього однополчани: офіцери, росіяни. Вони взуті в чоботи, а дідусь був їздовим, тому у нього черевики з обмотками. 

Дідусь розповідав, що ці офіцери були справжніми фронтовими товаришами, поважали його, як старшого за віком, завжди ділилися проблемами, а він, як людина з досвідом, навіть давав їм поради.
Пізніше мама пригадувала, що вже після війни у базарні дні було дуже багато інвалідів-фронтовиків, як правило, безногих. А дідусь одного разу продавав телятко. Та додому  приніс дуже мало грошей: ні, він їх не загубив, а просто роздав інвалідам.
Із війни дідусь повернувся хворим, мав поранення. І помер 1953 року.
9 травня моя мама завжди дуже сумна. Цього дня згадують усіх, хто загинув, воював…»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *