Вечір авторської пісні у «Шепетівці», чи то пак – у Будинку естетики та дозвілля минулого понеділка не зібрав аншлагу. На жаль. Бо якось непомітно більшість українців переорієнтувалася з духовних потреб на матеріальні. Мабуть, час такий недолугий? Та все ж сподіватимемося, що це тимчасово. Принаймні, у цьому переконана чернівецький бард Світлана Шаханова, яка розпочала разом з однодумцями похід за відродження клубу авторської пісні. Зрештою, саме завдяки їй, знову взявся за гітару й творчість Сашко Мадей.
Його пісні – іронічно-жартівливі, трагічно-сумні, патріотично- закличні – просто вразили.
Втім, зрозуміло, якою невдячною справою є опис пісенного вечора. Бо ж пісню треба тільки слухати. І тоді ти зрозумієш: вона справжня чи ні, зачіпає тебе за душу її виконання або залишає байдужим…
Я ж, без перебільшення, скажу: байдужих у залі не було. Зауважила, навіть, як люди непомітно змахували сльозу. Щире, справжнє завжди знаходить відгук у серці та душі. Співалося ж про життя і смерть, щастя й нещастя, кохання і зраду – одне слово, про сутність людського життя, його одвічні питання – хто ми й для чого…
У першому відділенні виступив дует подружжя Сурай – Володимир і Світлана. Вони – актори Чернівецького академічного театру, виступають у ньому вже другий сезон. А переїхали до Чернівців із Житомира. Це був їхній вокальний дебют у нашому місті. Сказати, що вдалий – нічого не сказати: оригінальна музика, оригінальні тексти, оригінальне виконання. Та краще їх слухати. Сподіватимемося, така нагода ще буде.
Друге відділення зайняли бардівські метри: відкрив його Ігор Деменчук, а закрив – Віктор Стребєжев. Покоління буковинців, які ходили у туристичні та альпіністські походи у 70-90-і років, пам’ятають їхній дует – без нього не обходився жодний туристичний зліт. А між колишнім дуетом представили на суд слухачів свої пісні Олександр Мадей і Світлана Шаханова. Мені чомусь здалося, що Світлана… значно подорослішала, бо на місці колишнього трагічного максималіста-романтика з’явився філософ, який любить казки.
Отож, друзі, треба йти і слухати – щоби емоції захлеснули, серце очистилося, а душа заспівала.
А чому в назві є ще «Закохатися у барда», питаєте? А тому що з концерту вийшли… закохані: люди не хотіли залишати зали, вони оточили бардів і ще довго спілкувалися з ними…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
