«Я теж був заскочений цією приємною фотографічною несподіванкою», – зізнався Ігор Константинюк у фейсбуці.
Фотовиставка «Трохи фоток Ігоря Константинюка» відкрилася цими днями у Буковинському медіа-центрі «Belle Vue» на вул. Кобилянської, 2. Її ще можна побачити, тим паче, що вона приурочена до річниці Бель в’ю.
Ігор Константинюк – фотокор і фотохудожник, журналіст, актор, одне слово – людина надзвичайно творча. У журналістику він буквально увірвався, прийшовши на роботу до газети «Версії». Сміючись, потім пояснював: аби менше писати, почав фотографувати. Здається мені, що і перший його фотоапарат належав не тільки йому , а і братові…
У тому ж, що він фотохудожник від природи, нас переконав знімок Миколи Федорука, зроблений під час сесії міської ради, який і приніс Ігорю перемогу на міжнародному конкурсі Online Photo Competition у номінації «Політика і демократія». Потім у 2012 році його роботи потрапили до альбому фотовиставки Румунія-Україна-Молдова «CROSS BORDER PICTURES». Редакційний колектив його буквально виштовхнув на той захід. А потім наступного 2013-го Ігор разом з колегою і теж журналісткою «Версій» Маріанною Антонюк став ініціатором випуску фотоальбому «Букініст назавжди». Це був надзвичайно цікавий і красивий проект, спрямований на захист, себто збереження, магазину «Букініст». Місцеві журналісти вибирали собі цитату з улюбленого автора, Ігор знаходив цікавий ракурс у «Букіністі» й фотографував їх. На світлині був журналіст з улюбленою книгою та написом цитати. Ігор справедливо називає цей проект «Люди і книги». Але ту фотовиставку відкривала Маріанна, бо Ігор був десь у роз’їздах. Тому нині він, працівник «Чернівецького променя», зізнається, що виставка у Бель в’ю є його «першою персональною фотовиставкою, – але вносить уточнення, – зі мною, присутнім на цій виставці».
Марина Скінтей, редактор «Чернівецького променя» спонукала Ігоря до виставки та вела імпрезу.
Наразі все ж таки не погоджуся з тим, що це його перша персональна фотовиставка. Бо коли редакція газети «Версії» розташовувалася на вул. Червоноармійській, 4 (нас звідти виселили, а будинок ось уже понад 5 років стоїть, розвалюючись, тоді як усі фірми, що там знаходилися, могли й досі сплачувати орендну плату, яка не була б зайвою для міста – та це окрема історія), то ціла величезна стіна була завішана Ігоревими портретами. І це була захоплива, неперевершено цікава галерея людських історій – своєрідний збірник фотоновел. Той хто потрапляв до редакції, просто застигала біля тієї стіни. Тому переконана, що найсильніша сторона таланту Ігоря Константинюка – це фотопортрети. Він, як ніхто інший, вміє не тільки побачити, а й розкрити людину. Таким талантом володіють одиниці. Тому не сумніваюсь, що справжні тріумфальні вистави у нього ще попереду.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, головний редактор газети «Версії»
