Коли вона виходить на сцену – зал завмирає. Її голос гіпнотизує, пробирається до самого серця кожного слухача, вражає своєю силою. На сцені Олена Урсуляк – королева. Варто їй заспівати, як зал опиняється в полоні неземних звуків, які линуть з її уст. Пані Олена володіє колоратурним сопрано (найвищим жіночим голосом) і бере ноту «фа» третьої октави. Подібне – рідкість у цілому світі.
А в житті вона чутлива, лагідна жінка, щаслива мати трьох дітей. Приємна, завжди усміхнена, привітна і навіть трохи сором’язлива. Здавалося б, як в одній людині поєднуються дві настільки не схожі сутності?
Олена Урсуляк народилася в багатодітній сім’ї. Співачка пригадує, що вся родина захоплювалася піснею, та її голос був найвищим і найсильнішим. У дитинстві вона полюбляла співати в дуеті з мамою народні пісні. А ще любила тодішню естраду.
– Якось дивилася по телевізору фільм про ансамбль «Смерічка», – пригадує пані Олена, – я настільки ним пройнялася, що в сльозах вибігла в сад. Мати кинулась за мною, не розуміючи що відбувається, а я плачу, ридаю, не можу заспокоїтися. Мама запитала: «Що ж трапилось?», а я кажу: «Мамо, я так хочу співати!»…
Першими слухачами Олени Урсуляк були… пасажири автобуса.
– Коли ми з мамою їздили автобусом до родичів, я постійно співала. Не знаю чому, але вже тоді мені дуже подобалося співом розважати людей. А що найдивніше, я зовсім не соромилася. Я бачила, що пасажирам це подобається. А коли стала на кілька років старшою, мамі було незручно через мою поведінку. Пам’ятаю вона казала: «Не можна, Оленочко, це не гарно!», а я ображено запитувала: «Чому?!»
Тож Оленина сім’я була впевнена: їй бути співачкою. Та коли дівчина закінчувала 9-ий клас, доля вирішила перевірити її впевненість у власному виборі.
– Наші сусіди часто казали, що артистом бути погано, мовляв, без зв’язків та грошей успіху досягнути неможливо. Того часу була дуже популярною перукарська справа. І ми з мамою вирішили, що я піду вчитися на перукаря. Та коли прийшли до школи забирати документи, нам їх просто не віддали. Мамі так і сказали: «Документи ми не віддамо. Її покликання – співати!» Зараз я їм дуже вдячна.
А ще, – пригадує Олена Урсуляк, – до школи зверталися з торгівельного училища. Їм потрібна була солістка до ансамблю. Гарантували вступ, аби лише отримати мою згоду. Та я була стовідсотково впевнена, що пов’яжу життя лише з музикою!
Після школи королева сцени (тоді ще принцеса) вступила до чернівецького музичного училища, вийшла заміж і народила сина. Вона була впевнена, що поєднувати навчання, кар’єру та сім’ю можливо. Після училища, вступила до Одеської консерваторії, згодом перевелася на навчання до столиці.
Все було чудово: коханий чоловік, маленький синочок, її улюблена музика. Та доля знову поставила молоду Олену перед вибором. Тепер ще важчим і відповідальнішим. Так згадує про цей випадок сама співачка:
– Мій чоловік хотів, аби я співала лише для нього. Він поставив мені ультиматум: «Я чи музика!» І я, не вагаючись, зробила вибір на користь музики. Я настільки була одержима мистецтвом, що дуже спокійно пережила розлучення. Люди, не пов’язані з музикою, навряд чи можуть це зрозуміти. Заняття в консерваторії були найкращими ліками від депресії. Коли я співаю, відчуваю себе щасливою. Усі неприємності втрачають свій зміст.
Неймовірно важкий та доленосний випадок в житті пані Олени відбувся, коли вона закінчувала Київську консерваторію. Розповідаючи про цей відрізок життя, незламний голос співачки починає ледь-помітно тремтіти. Вперше в житті Олена Урсуляк відмовила мистецтву. Тоді вона закінчувала консерваторію. Талановитій випускниці запропонували працювати в Київському оперному театрі.
– Це було таке щастя!, – пригадує співачка, – я не могла повірити, адже потратити туди було дуже важко, особливо молодим співакам. Я сама була свідком, як за
дівчаток домовлялися, робили протекції, а мені просто запропонували!..
Та піти на омріяну роботу не вдалося: Олена була потрібна сім’ї. Батько ще був тоді живий. Доля склалася так, що після війни у нього забрали будинок. І родина пережила 24 суди, аби встановити справедливість і повернути батькове майно. Судова тяганина забирала у сім’ї весь час і сили. Влітку Олена поїхала до Чернівців, аби восени повернутися до столиці. Та до Києва співачка не поїхала, а залишилася працювати в Чернівецькій філармонії.
– Після цього я відчувала провину і стрес протягом десяти років, – зізнається співачка, –особливо, коли по телебаченню бачила своїх однокурсників. Було важко змиритися з тим, що я не змогла досягти того, про що мріяла з юності. Але час усе лікує…
А потім розпочався новий етап життя Олени Урсуляк. Знайомство з органісткою Світланою Бардаус, спільні виступи в органному залі, вдячні шанувальники, щасливий шлюб і народження донечки й синочка. Наймолодшому синові співачки лише 3,5 рочки. На сьомому місяці вагітності королева сцени ще давала сольні концерти.
– Я продовжую себе в дітях, – каже пані Олена. – До речі, моя 12-річна донька Анжеліка навчається в музичній школі, і я думаю, що в неї також буде колоратурне сопрано.
Сила духу і Божий дар гармонійно переплелися в цій жінці. Вдома та з друзями вона тиха і лагідна, а на сцені – володарка ваших емоцій і думок, жива сирена. Переконатися в тому, що Олена Урсуляк не казкова героїня моєї розповіді, а звичайна людина, ви зможете 6-го лютого в органному залі. Хоча, після того, як ви почуєте цей голос, вас уже ніхто не переконає, що вона – земна жінка…
Емма АНТОНЮК, «Версії»
