Микола Івасюк. Фото 1880-х років
|
В. Гамаль. Меморіальна дошка на будівлі Чернівецької художньої школи ім.Миколи Івасюка |
Чернівецький обласний художній музей закритий для відвідувачів, але «Версії» запрошують вас до відвідин віртуальних і відкривають таємниці мистецьких творів, які там зберігаються.
2020-й – рік видатного українського художника Миколи Івановича Івасюка, якому виповнюється 155 років. Це особлива дата для культури та мистецтва України й Чернівців зокрема.
Уславлений майстер історичного живопису, талановитий портретист, автор жанрових і батальних композицій Микола Івасюк народився 16 квітня 1865 р. у Заставні на Буковині. 25 листопада 1937 р. репресований НКВС художник був розстріляний у Києві. Зауважимо, в різних джерелах називають різні дати народження художника. Згідно з власноруч заповненою анкетою, художник народився саме 16 квітня 1865 р.
У дитинстві він навчався в Чернівцях і жив тут понад 10 років після закінчення Віденської та Мюнхенської Академій мистецтв.
Митець здобув високий авторитет, створивши чимало малярських творів. Буковина і сьогодні пам’ятає й шанує уславленого земляка. Декоративно-монументальне полотно Івасюка прикрашає інтер’єр Чернівецького обласного художнього музею. На Буковині засновано премію імені Миколи Івасюка. Його іменем названа Художня школа, яку створив митець. Пам’ять про нього живе і в рідній Заставні.
У Чернівцях Микола Іванович Івасюк мешкав у затишному будинку на вулиці Josefsgasse, 5 (тепер вул. Українська, 37). Студію художник отримав від Буковинського крайового президента на знак визнання таланту і розуміння важливості його роботи. Тут його відвідав журналіст Герман Менкес з Відня, відомий своїми численними репортажами про візити до майстерень художників Австрії. У Чернівцях він ознайомився також із творчістю Є. Максимовича і А. Оффнера. Публікації цього автора позначені яскравістю вражень і жвавою емоційністю. Часом Г. Менкес підписував свої статті німецькими ініціалами «H. M.».
Микола Івасюк. Плафон в інтер’єрі Чернівецького художнього музею.
Фрагмент. Полотно, олія. 1904
Його розповідь про Миколу Івасюка зосереджує нашу увагу на низці невідомих деталей про життя і творчість митця («Czernowitzer Tagblatt», 28 лютого 1904 року). Зокрема він зауважує, що «зовнішність Миколи Івасюка розкриває його національне походження, а німецькою він розмовляє із сильним слов’янським акцентом». Цікавим є опис студії М. Івасюка, де, за свідченням Менкеса, на стінах висять репродукції німецького портретиста Франца Ленбаха, а також етюди та ескізи самого художника.
Менкес описує й твори в ательє. «Велику стіну займає грандіозне полотно «В’їзд Хмельницького до Москви» (назву наведено згідно з оригіналом: «Chmilnicki’s Einzug in Moskau». – Т. Д.). Це – головна робота Івасюка, якою він займається протягом кількох років і вже наближається до її завершення». Йдеться про твір Миколи Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», назву якого подано з помилкою.
Принагідно зауважимо, що кореспондент H.M. припустився помилки й тоді, коли пов’язав авторство майоліки на фасаді Буковинської ощадної каси з ім’ям Євгена Максимовича («Czernowitzer Tagblatt»,6 березня 1904 р.). Адже ми тепер можемо впевнено стверджувати, що цю декоративну композицію створив австрійсько-німецький художник Йозеф Адольф Ланг. (Див. Т. Дугаєва «Таємниця розкрита. Йозеф Ланг є творцем чернівецької майоліки», газета «Версії», ч. 11, 2015 р.).
Історична картина Миколи Івасюка часів Богдана Хмельницького має документальне значення. Дописувач звертає увагу на те, що цей майстерно виконаний твір є дуже вдалим за композицією і колористичним вирішенням. Сильне враження на нього справили також психологічні характеристики персонажів, виразно розміщених окремими групами. І далі він занотовує, що Микола Івасюк проявляє себе здібним учнем свого педагога – художника А. Ліцен-Маєра, старанно дотримується точностей в деталях і насиченості колориту.
Гість студії Івасюка згадує ростовий портрет дружини художника з пейзажем, написаним «в манері старих майстрів у делікатних і гармонійних тонах». Він робить акцент на майстерно виконаному «ошатному драпіруванні з глибокими бганками, як на портретах Рубенса». Портрет причаровує юністю і жіночністю. Журналіст описує й автопортрет Миколи Івасюка, який передає стан художника в задумі, охопленого глибоким натхненням. Особливу увагу журналіста привернули численні жанрові роботи «з зображеннями людей, які перебувають в повній гармонії з мальовничим довкіллям» і де відчувається «запах землі». В них митець є «найбільш досконалим».
В студії було багато інших його полотен. Прикро усвідомлювати, що місце перебування переважної більшості творів Івасюка невідоме.
Герман Менкес зупиняється ще на одній роботі Миколи Івасюка, підкреслюючи, що митець працює над композицією, яка «зараз найбільше його хвилює і додає радості. Це – замовлення ощадної каси на декоративне оздоблення на сходах. Художник вже розробив декілька варіантів ескізів для оформлення стелі».
Свою розповідь про це полотно журналіст оприлюднив 2 березня 1906 в тому ж «Czernowitzer Tagblatt», коли плафон в інтер’єрі Буковинської ощадної каси вже був представлений у всій своїй красі. Герман Менкес захоплено зазначає, що «художник Івасюк вдало розв’язав проблему гармонійної співзвучності композиції з основним тональним забарвленням інтер’єру. А благородство та елегантність будівлі, яка має незаперечну художню цінність, позбавляють її будь-якої показної краси й холодної пишності». Водночас автор зауважує, що «алегорична композиція прямо не відповідає стилістиці будинку, і художник не надто слідував манері Клімта».
Розповідаючи про плафон М. Івасюка, журналіст виділяє інші особливості полотна: «Постаті динамічної композиції зображені в русі. Дві жіночі фігури символізують науку та мистецтво». На його думку, алегоричні фігури групи, що ліворуч, є колористично привабливішими. Далі він підкреслює «енергійний талант і велику композиційну майстерність художника», звертаючи увагу на зображення фрагментів класичної архітектури з колонами, над якими у вільному просторі летить геній творчого духу.
На завершення автор пише, що «картина постає як ще одна цінна коштовність будинку, такого багатого на скарби та красу».
Алегорична композиція і сьогодні прикрашає інтер’єр цієї будівлі, де міститься нині Чернівецький художній музей.
Доробком М. Івасюка постійно цікавилися чернівецькі періодичні видання, повсякчас повідомляючи про його творчість і події, в яких він брав участь. Наведемо лише кілька прикладів. «Kurjer Lwowski» (1889 р., 28 грудня): «Український маляр пан Івасюк, родом з Буковини, перебуває у Відні, де…виконує ескіз твору «Повернення Хмельницького з битви». Після відбуття однорічної військової служби він має намір їхати на навчання до Мюнхена». Газета «Czernowitzer Tagblatt» коротко знайомила читачів з тим, що відбудеться презентація портрета засновника студентського єврейського товариства «Zephira», виконаного академічним художником М. Івасюком (1904 р., 9 жовтня). А 4 квітня 1908-го йшлося про те, що Микола Івасюк очолює експертний комітет від герцогства Буковина із вшанування ювілею кайзера у Відні. Його ім’я було відоме і в австрійській столиці. Наприклад, газета «Wiener Zeitung» 26 квітня 1908 р. інформувала читачів, що на ювілейні урочистості імператора українську групу делегації від Буковини очолить художник Микола Івасюк. А ілюстроване віденське видання «Sport und Salon» (1910, 12 березня) розповідало, що ерцгерцог Райнер завітав до студії Микола Івасюка у Відні, щоби оглянути його славнозвісне полотно «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва». Прикметно, що М. Івасюк працював у колишньому ательє знаменитого живописця XIX ст. Ганса Макарта.
Отже, публікації про видатного художника в тогочасних часописах є надзвичайно цінним і цікавим джерелом для дослідження творчості уславленого чернівчанина, українського митця Миколи Івасюка. Інтерес до його таланту не згасає і в наші дні.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України
