Уперше проведений з ініціативи місцевої ради профспілок державної податкової служби конкурс народної творчості серед податківців Чернівецької області «Буковинські візерунки» зібрав роботи 26-ти працівниць служби. Висока майстерність виконання вкотре переконала: українська жінка надзвичайно талановита. У неї любляче серце, щира й глибока душа, працьовиті руки. Тільки в такому поєднанні народжується те, що змінює своєю красою і добротою все довкола, а саме – ТВОРЧІСТЬ.
– Журі було дуже важко визначитися з переможцями, – розповідала одна з організаторок конкурсу, Наталія Шубравська. – Але воно знайшло соломонове рішення: на кожну сходинку п’єдесталу пошани піднялися по кілька вишивальниць у різних номінаціях. У релігійній тематиці «золото» дісталося Зої Богдановій (ДПІ м. Чернівці) і Надії Маник (Заставнівська ДПІ). Перші місця посіли також Олександра Андрусів, головний податковий інспектор відділу інформатизації процесів оподаткування ДПА в Чернівецькій області та Ольга Мельник, завідувачка сектору контролю за відшкодуванням ПДВ ДПА в області. Серед переможців – Валентина Шкоропада (Заставна, ГДПІ), Наталія Костюк (ДПІ у Кіцманському районі). Аліна Григорець (ДПІ в м. Чернівці) та Марина Дутчак (завідувачка юридичного сектору ДПІ у Вижницькому районі).
…Олександрі Андрусів любов до вишивання передалася від бабусі. Тож, попри велику зайнятість – робота, сім’я, праця на городі, – знаходить час для голки з ниткою. «Дуже люблю гратися з кольорами, – каже. – Спочатку пробувала хрестиком, а вже на другому курсі матфаку, де опановувала прикладну математику, доля звела мене з Ярославою Гафійчук, народною майстринею, на жаль, уже покійною, земля їй буде пухом. 4 роки навчалася в неї».
Серед робіт Олександри, – а виконані вони у різних техніках, – привертають увагу два образи – Божої матері та сина її Ісусі Христа.
– В іконах дуже дрібний хрестик, – розповідала авторка. – Довелося витратити купу часу. Майже 15 років! За цей час університет закінчила, роботу змінила, заміж вийшла, дитину народила. І, попри це, потихеньку собі вишивала. Синові зараз 11 років. А ще треба встигати за його зростанням: вишию сорочку, а він з неї швиденько виросте…
Та найдорожчими для Олександри є вигаптувані нею весільні рушники, де кожний символ несе змістовне навантаження. Хвилі, стовпчики, скажімо, – це чоловіче начало, а квіти, опущені долі – жіноче. Повна чаша квітів – берегиня…
На жаль, свої роботи вдома Олександра не надто розкладає – ніде, бо їх п’ятеро мешкає у двокімнатній квартирі. Але вся сім’я підтримує її захоплення. Жінка зізнається, що інколи вишиває й під час обіду на роботі: «Це мене дуже заспокоює, я б сказала, гармонізує».
Вишиває Олександра і рушники під старовину. Один з них скопіювала в музеї Шевченка на Черкащині. Але не втрималася та внесла свої невеличкі корективи.
– Біда лиш у тім, – зітхає, – що на вишивання йде виключно вільний час. А його дуже й дуже мало.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото автора
