Контексти і метафори …

Довідка
Степан Процюк народився на Львівщині. Кандидат філологічних наук. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті (Івано-Франківськ).
Літературна біографія розпочалася 1992 року, коли була надрукована перша поетична збірка Процюка «На вістрі двох правд» (збірник літгурту «Нова дегенерація»). 1996 року вийшла збірка літературних есеїв «Лицарі стилосу і кав’ярень», а також перша книжка прози «Переступ у вакуумі».
«Шибениця для ніжності», «Серафими і мізантропи», «Інфекція», «Тотем», «Троянда ритуального болю», «Руйнування ляльки»…
Окремі твори Степана Процюка перекладені іноземними мовами (російською, польською, словацькою, азербайджанською, німецькою).
Лауреат кількох літературних премій.

Марія Куліш, ведуча творчої зустрічі з письменником, есеїстом Степаном Процюком у LiteraturCafe, у зовні невимушеній, притаманній їй манері вести бесіду, модифікувала різнобічні, а іноді і несподівані запитання. Навіть про інтелектуальний ексгібіціонізм.
А якщо висловитись мовою інтернет-сайтів, то тегами цієї зустрічі були: почуття, особисте, психологія, критика, тиша, видавці, упередженість, психіка, залежності, перевтілення, вундеркінди, метафори, студентки, дійсність, символи, амбіції, непередбачуваність…

Постаті в творчості і житті Степана Процюка:  Василь Стефаник, Герман Гессе, Станіслав Пшибишевський, Ніка Турбіна, Володимир Винниченко, Кортасар, Карл-Густав Юнг, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Валер’ян Підмогильний…

У травневому числі газети «Дзеркало тижня» можна прочитати:
«Творчість Василя Стефаника була формою сакрального ритуалу. Минуло вже 140 літ від дня народження цього великого письменника.
У романі «Троянда ритуального болю» я зробив спробу написати, напевне, надто суб’єктивну версію психічної біографії Майстра. Я намагався вжитися у його внутрішній світ, у його трагедійну харизму.
За харизму смертній людині доводиться розплачуватися. По-всякому — розладнаними нервами, випробуваннями долі, гримасами таланту. Бо харизма — це завжди великий талант».

Про літературу для підлітків. У 2008 році побачила світ трилогія про кохання «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» та «Аргонавти». Ця тема викликала пожвавлення в аудиторії, особливо у чоловіків (напевно, жінки вміють краще зовні стримувати свої почуття), пригадали і своє перше дитяче кохання, і як боялися розчарування, болю від відмови (коли відмова рівносильна страті), свої прихильності, освідчення, самоствердження…
Згодом, також у видавництві «Грані-Т», у серії «Життя видатних дітей» вийшла книга «Степан Процюк про Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Карла-Густава Юнга і Ніку Турбіну».

І ще один розділ спілкування з Степаном Процюком – сфера метафор, контекстів.

«Руйнування ляльки»… Не всі присутні на зустрічі читали цей роман, тож більше слухали і стежили за діалогом панни Марії і пана Степана. Тепер треба наважитися й прочитати роман. Бо, як мені здалося, критичних статей про цей твір написано доволі багато. Іноді вони навіть більше відлякують, аніж сприяють бажанню прочитати.
(І взагалі, я так і не можу збагнути,  навіщо до творів письменників завжди додаються критичні статті й критики… )

Степан Процюк  створив свій власний літературний простір, куди запрошує всіх.
Вхід вільний…

Тетяна Спориніна, «Версії»,
фото автора