Художницею стану, коли винайду власну техніку

– Хочу бути художницею – скромно говорить Олена ТИМЧУК, в колекції якої десятки картин, написаних олійними фарбами. – Писати квіти, пейзажі, портрети – для мене справжнє задоволення, а творення ікон ще й духовно збагачує…

Довідка «Версій»:

Народилася Олена Тимчук 1 червня, у Міжнародний день захисту дітей. Можливо, саме тому доля її тісно пов’язала з дітьми.

Родом – з Кам’янця-Подільського, але майже все життя прожила у Чернівцях.
За професією – дизайнер одягу і психолог. Нині здобуває третю освіту в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника.

4 роки працювала у школі в Глибоцькому районі. Викладала образотворче мистецтво, інформатику, українознавство, етику, трудове навчання. І сьогодні з душевним теплом згадує колишніх учнів. Хоча колишніх учнів не буває…

Нині художниця керує гуртком «Умілі руки» в Чернівецькому міському Палаці дітей та юнацтва.

– Серед ваших робіт є ікони. Один з Ваших шанувальників сказав, що вони дуже енергетично насичені…

– В основному – це роботи в стилі «декупаж». А щоби написати справжню ікону, треба вести духовний спосіб життя, постити, молитися. Тому, коли створюватиму справжню ікону, обов’язково на деякий час піду в монастир. Думаю, тільки в Божому місці можна по-справжньому навчитися цього мистецтва. Може, саме тому від ікон і йде така неймовірна благодать. Вважаю, що ікона – найвищий рівень художнього мистецтва.
Втім, не тільки ікона, а й будь-яка картина сповнена енергією автора, яка потім передається глядачам – будь то позитив, чи негатив. Тож малюю тільки у гарному настрої.

– А що таке «декупаж»?

– Декупаж – картини, зроблені на основі вже готового твору. Вони доступні практично кожній людині. Його можна зробити з будь-чого: серветки, фотографії, будь-якого малюнка. Для оформлення беруться рамки, тарілки тощо.

Навчання для душі

Талант художниці Олена відкрила в собі у віці 26-ти років. А почалося все з того, що в школі учила дітей образотворчого мистецтва. Коли ж проходила курси післядипломної педагогічної освіти – усіх вчителів привели в Студію образотворчого мистецтва в Чернівцях. Від цього дня і почалася «кар’єра» художниці.

– Мене захопили роботи нині вже покійного Володимира Петровича Солдатова. Згодом він став моїм учителем і наставником. Це був унікальний викладач! За 10 днів він навчав дитину малювати і блискуче готував до вступу до вишу… Я почала брати у нього уроки художнього мистецтва, – згадує Олена.

– У вас є улюблений художник?

– Захоплююсь художниками доби Відродження, античним, українським і російським мистецтвом. А взагалі вважаю, що не може бути улюбленого чи не улюбленого художника. Є роботи, які подобаються одним і не подобаються іншим…

– Берете від них щось для себе?

– Звичайно, у світових художників я вчусь. Іноді беру якусь композицію, наприклад, маки. Дивлюся, як написав їх один художник, другий, третій, і намагаюся цю ж квітку намалювати по-своєму.

Звичайно, легше від усього взяти фотографію і перемалювати. Але це не мистецтво. Мистецтво буде високим, коли винайти щось своє, авторське. Але це удається одиницям. Серед таких був і мій улюблений вчитель Володимир Петрович Солдатов.

Навіть якщо в людини вроджений талант, він не розкриється, якщо його не розвивати.

Дорослі обирають майбутнє дитини

– За те, що малюю, вдячна Богу та батькам. Коли б не батьки, які постійно дбали про мене і знаходили для мене час, не було би мене такої, як зараз.

Тепер, уже дорослою, ще й учителькою за фахом, бачу, наскільки багато залежить від виховання батьків. Але, на жаль нині батьки мало уваги приділяють своїм дітям. Дивує те, що посидіти у барі дорослі знаходять час, а півгодини зробити уроки з дитиною – ні.

Крім того, часто чую в тролейбусі, яка нині погана молодь пішла. Але ж як може мислити дитина, яка щодня по телевізору бачить відверті сцени, а на вулиці дивиться на білборди із рекламою алкоголю та сигарет. Самі ж дорослі власною поведінкою і переконують дітей, що так жити правильно. Діти вчаться від дорослих.

Якщо картина збуджує в глядача почуття – вона має право на існування.

– Маєте заповітну мрію?

– Хочу мати власну студію, щоби не обмежувати ні себе, ні дітей. Тобто викладати дітям усе комплексно. Адже вмію вишивати, в’язати, шити, робити аплікації соломкою, виготовляти гобелени, знаю писанкарство, декоративний розпис. Тому хочу все це поєднувати і навчати цьому діток.

Проблема ще й у тому, що матеріали треба закуповувати за свій рахунок. Не всі можуть придбати все необхідне для роботи. Я теж на вчительську зарплатню не маю змоги забезпечити учнів потрібними матеріалами.

Та Олена Тимчук не може всидіти на одному місці. Тому, крім уже давно відкритих у собі талантів, вчиться грати на гітарі, відвідує бальні танці.

Пані Олена пишається своїми учнями, адже вони займають призові місця в обласних та міських конкурсах. Нещодавно одна з учениць зайняла перше місце в області та третє місце по Україні в конкурсі «Податки очима дітей».

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Олена В’ячеславівна – педагог за покликанням, вона вважає, що діти повинні приходити у гурток за власним бажанням. Набір у групу відбувається за адресою: вул. Шептицького, 10, Чернівецький міський Палац дітей та юнацтва, гурток «Умілі руки», тел. 095 333 0762

2 responses on Художницею стану, коли винайду власну техніку

  1. Техніку вона вже знайшла. Гарну!

  2. Олена написала гарно про свого вчителя Солдатова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *