Виставку старовинних буковинських костюмів з колекції заслуженого діяча мистецтв України, етнографа Миколи Шкрібляка представляли студенти ЧНУ. Увазі присутніх було запропоновано сорок вишитих костюмів з різних регіонів Чернівецької області та виконаних в різні часи.
Кожна сорочка має свою унікальну історію, виконана за допомогою різних технік і традицій гаптування. Буковинська вишивка особлива: барвиста, яскраво-святкова, виконана дрібними кораликами, бісером, лелітками та мережуванням.
І, взагалі, вишиванка – символ родової пам’яті, краси, щасливої долі, любові, святості. Вишиванка – оберіг. Цей оберіг, як і вишитий рушник, серветки, хустинку передається у родині в спадщину. І таким чином людина знаходиться під опікою і захистом свого роду.
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба…
Д. Павличко
Шовком шила, шовком шила,
Злотом підрубила,
Та для того чумаченька,
Що вірно любила.Вишивала, гаптувала
Срібними нитками,
Щоб пізнали миленького
Межи чумаками.
Українська народна чумацька пісня
Присутні щиро вдячні організатором такої цікавої та яскравої вистави-виставки.
А люди у вишиванках у цей день зустрічалися всюди…
Тетяна СПОРИНІНА, “Версії”,
фото автора
