Чернівчан називають «людьми з міста «А», бо коли на запитання «Ви звідки?» вони відповідають «З Чернівців», співбесідники з розумінням похитують головами: «А… з Чернівців…»
Чернівецька аура… Це не вигадка, це – реальність, яка вже стала візиткою міста, своєрідним «лейб лом», як і аксіома про те, що «колишніх чернівчан не буває».
Літературний дебют Галини ПЕЛЕПЮК та Марини Лядовської, книга «Люди из города А» – своєрідний синтез спогадів та роздумів на підтвердження тези «Хто народився чернівчанином, ним залишиться до останнього подиху, куди б не завела доля».
Ці рядки — не реклама книги. Рекламу їй зробили ті чернівчани, що прочитали книгу, навіть ненароком, у пошуках літературних новинок розгорнувши це видання, побачили знайомі обличчя, романтичні фото таких рідних куточків міста, відкрили для себе, може, добрих знайомих як літераторів. Марина вже давно мешкає в Росії, Галину ж щодня зустрічають сотні буковинців – друзів, знайомих, навіть не здогадуючись, які глибинні почуття сколихне їхня книга.
Гості 600-ліття Чернівців як один із сувенірів повезли з собою на нову батьківщину книгу… А вже звідти посипалися дзвінки, відгуки, замовлення n-ної кількості примірників для тамтешніх чернівчан.
Усе це писалося для себе, про себе… Атмосфера міста 70-х… – її пам’ятають, її відчувають на слух, запах, дотик, леліють в душі ті, хто можуть нині пройтися неповторними двориками-вуличками лише у спогадах чи вкрай рідко: «Невидимий купол любові стоїть над містом. Чи не ця сила повертає сюди тих, хто колись у пошуках щастя залишив рідне місто назавжди?»
Зігріває душу, що і в наш економічно-кон’юнктурний час є серед наших сучасників люди, чия душа прагне творчого польоту. Поезія всюди, навіть у прозовій частині, де авторки діляться ностальгійними спогадами про однокласників. І головний герой книги – наші старі, добрі Чернівці з неповторним їхнім побутом, звичаями, настроями та взаєминами, а ще – мовами… І тим, хто схочуть закинути докір на російську мову викладу, нагадаймо про легендарну толерантність, невіддільну від самого слова «чернівчани». То ж нехай легенда буде такою принадливою і для майбутніх чернівчан.
А ще хотілось би, щоби не залишилось жодного остраху, що когось не зрозуміють діти, народжені в інших землях. Адже повернення в дитинство та юність притаманне всім – рано чи пізно.
І повторю за Надією Синиченко, авторкою передмови: «З містом народження подругам пощастило». Як пощастило й читачам помандрувати сторінками, написаними серцем: «Почитайте і відчуйте разом з нами. А ми пам’ятаємо і любимо вас усіх».
Ольга СЕРЕБРІЯН, заступник директора обласної наукової бібліотеки
