Електрогітара – інструмент струнний. Це відомо кожному. А також ударний, смичковий, шамансько-космічний – це відомо Беку, талановитому грузинському гітаристу, людині-оркестру, який зі своїм ф’южн-гуртом «BekBekson Trio» цими вихідними дві години дивував чернівецьку публіку неймовірними експериментами з інструментами, звуком і змістом у Музичному пабі «Public».
«Мене Беком звуть, а з батьком зробили гітару і назвали Бексон, разом ми – БекБексон»
Він видобуває з гітари звуки смичком чи викруткою, видуває їх сопілкою – а вже за мить вона перетворюється на химерну ударно-шумову установку. Безліч примочок, буяння звуку!
А розпочиналося все зі старенької батькової гітари, яку той зробив для себе ще 18-річним юнаком. Часи були радянські, електрогітара вважалася інструментом буржуазним, тож мріяти про те, щоби придбати її, було марно…
– Коли я почав грати, ми з батьком знайшли її й відновили, проте з часом вона зламалася, загубилася, тож батько запропонував: «Давай спробуємо зробити ще одну!». За зразок взяли відомий Gibson SG. Був це 94-ий рік. Проте вже 96-го вирішили: робитимемо по-своєму! Накреслили макет… Датчики батько намотував сам, срібними дротиками… – згадує Бек.
Його батько – ювелір, дизайнер, художник. На створення легенди пішов рік, назву інструменту дали «۫Бексон». Унікальність гітари полягала навіть не в тому, що вона єдина в світі: в ній уперше був застосований вбудований мікрофон, що дозволяло музиканту сміливо експериментувати зі звуком, створювати різноманітні семпли.
Наразі Бек грає на новенькому модифікованому Gibson’і Les Paul: – Легенді потрібна реставрація…
«І обов’язково запишіть – ми не схожі ні на що…»
Те, що вокаліста гурту, Аніта, – сестра Бека, на сцені відчувається миттєво. Ось вона, перегукуючись оксамитовим голосом із братовою гітарою, вплітає до її співу свою ніжну мелодію, випромінюючи злагоду, розуміння й гармонію, і раптом – наввипередки з братом – «рве зал» щирою експресією, вибуховістю голосу й міміки.
– З дитинства я хотіла стати актрисою. Здобула освіту режисера в Інституті мистецтв. Потім вчилася в Тбілісі: естрадний джаз, вокал… Пам’ятаю, брат постійно приходив з репетицій і грав на кухні… А я йому підспівувала, – посміхається Аніта. –
Деякий час ми грали в Тбілісі вдвох у гурті «Asea sool». З грузинської це перекладається – «Завжди так»… То був «застійний час», коли нічого не змінювалося…
Згодом до них приєднався Георгій Самсонія, друг дитинства, який уже встиг пограти на контрабасі у двох нацiональних оркестрах Грузiї. Неговіркий аскет за ноутбуком і клавішами, що приховує своє обличчя за старовинною маскою, своїм саундом тонко впорядковує музичне виверження Бека та Аніти, додає ритму та яскравих барв ембіенту.
– Ми поєднуємо різну музику – джаз, рок, авангард і класику, східні мотиви… – пояснює Георгій.
Таку музику зазвичай називають одним містким словом – «фьюжн». І не тільки музику. «Fusion» – це поєднання старого і нового, Заходу й Сходу, високого мистецтва і кітча, «злиття, сплав» здавалося б, непоєднуваних речей, неординарні рішення, що виходять за межі загальноприйнятого й звичного.
Бек створює музичну ідею, Георгій надає їй форми, Аніта наповнює її змістом.
«Не люблю ні скрипалів, ні скрипки…»
– Якось я репетирував з двоюрідним братом (він теж грає на гітарі) в майстерні, а там смичок на стіні висів – тож я й подумав: «А чому би його не використати?», почав гратися зі звуком, експериментувати… Хоча сам не люблю ні скрипалів, ні скрипку…»
Наразі гра смичком на гітарі – певна візитівка грузинського музиканта.
«Плануємо навесні розпочати у Харкові запис альбому. В мене там багато друзів, адже я досить довго грав у місцевому «SunSay’ю» (сольний проект Андрія Sun’а Запорожця з «5’nizza»). Матеріалу достатньо… Якщо все владнається із візами, ближче до літа вирушимо в турне Україною, обов’язково заїдемо і до Чернівців: гарне місто у вас, нам тут сподобалося!..
Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»
