Іван Телегуз народився 1978 року в селі Кам’янка, що на Глибоччині. Зазнавши релігійних переслідувань, його сім’я покинула батьківщину, і, зрештою, осіла в США. Іван ніколи не подавав документи на отримання громадянства США, пишаючись своєю приналежністю саме до українського народу.
До смертної кари за звинуваченням у замовленні вбивства своєї колишньої дівчини двом чоловікам, Хетріку і Гілксу, Івана Телегуза засудили ще 2006 року. Та після оголошення вироку з’явилася нова інформація, з якої випливає, що Іван є безневинним.
Присяжним, які засудили пана Телегуза, не надали жодної інформації, яка могла б виправдати звинуваченого і вказати на причетність інших осіб до скоєного злочину. Хоча після суду обидва головних свідка, Сафанов і Гілкс, визнали, що вони брехали, звинувачуючи Івана у замовленні вбивства.
Зокрема, Гілкс зізнався, що його свідчення сфабриковані в ході судового розгляду під тиском з боку держави, бо за звинувачення Івана йому пообіцяли менш сувору міру покарання. Він визнав, що немає підстав вважати Івана замовником убивства. Сафанов також відмовився від своїх свідчень і зізнався, що Іван ніколи не говорив йому про вбивство. Третій основний свідок, Хетрік, відмовляється що-небудь обговорювати з адвокатами Івана Телегуза.
Про ці перипетії справи редакції «Версій» повідомили з Лондона представники британської благодійної правозахисної організації Reprieve з посиланням на свій сайт http://www.reprieve.org.uk/articles/2012_01_20_Ivan_Teleguz_Ukrainian
Саме вони розповіли про те, що наш земляк перебуває у камері смертників штату Вірджинія і бореться за те, щоб із нього було знято помилкове звинувачення, яке стало наслідком нехтування суттєвими доказами його безневинності.
Тюремні умови там суворі: в’язень перебуває в абсолютній ізоляції. Івана тримають в одномісній бетонній камері зі сталевими дверима майже 24 години на добу; тюремні правила вимагають, щоби навіть їжу він приймав на самоті. Його виводять з камери виключно для того, щоби він прийняв душ, або ж іноді побув годину в маленькій одномісній клітці на дворі. Два роки тому Іванові дозволили зустрітися з батьком. Та про це – у наступному числі «Версій».
Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова вперше взяла участь у цій справі в серпні 2010 року. Україну не повідомили про арешт І. Телегуза (відсутній консульський запис про усне чи письмове надання інформації), що є порушенням Віденської конвенції про консульські зносини.
У пана Телегуза надзвичайно мало часу, зазначають представники британської благодійної правозахисної організації. І він потребує допомоги з боку українського уряду. Саме тому в кінці січня 2012 року американський адвокат Софі Уокер приїхала в Україну, щоб обговорити справу із представниками української влади та неурядових організацій. Адже процес отримання паном Телегузом громадянства України суттєво затягнувся. Подумалося, що українська влада менше турбується про своїх громадян, ніж заокеанські правозахисники. Адже тільки вчора у Києві відбулася прес-конфенція, присвячена обговоренню гучної міжнародної справи українця Івана Телегуза, засудженого до смертної кари в СШA, у якій взяла участь член правової команди Британської правозахисної організації «Reprieve» Софі Уокер, представники української влади та міжнародних організацій.
Від редакції: що чекає далі на нашого земляка – у наступних числах «Версій».
