Влада поставила народ на розтяжку: «Протестувати не можна терпіти».
Де ставити кому?
Чотири дні поспіль у країні тривають мирні протести, спрямовані проти поспіхом прийнятого 263-ма нардепами Верховної Ради Закону України №12414, який так само поспіхом, за кілька годин після того, підписаний президентом Володимиром Зеленським. І значна частина фейсбучної спільноти розцінила цей крок «слуг народу» як державну зраду.
Нагадаю суть конфлікту. Зеленський та купка його ефективних менеджерів вирішили порятувати СВОЇХ і «хакнути» антикорупційну реформу, позбавивши цим законом Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) інституційної незалежності (самостійності), передавши їх у підпорядкування “ручному” Генпрокурору.
Однак громадянське суспільство країни виявилося навдивовижу свідомим – чого аж ніяк не очікувала влада. Хто б і що б не казав, та Україна – це таки не росія.
«Демократія – це не декорація. Ні 12414!»
Тисячі людей вийшли на вулиці у великих містах і столиці України. Попри те, що Чернівці – місто, де мешкають виключно толерантні люди, 23 липня о шостій вечора біля пам’ятника Тарасові Шевченку на Центральній площі міста почала вдруге збиратися молодь з плакатами, виготовленими власноруч. Її креативність засвідчують гасла, що ними рясніла площа. Одне з багатьох я винесла в заголовок цієї публікації: «Від Володимира до Владіміра – один підпис». А ще серед гасел –ось такі оціночні судження, як «Демократія – це не декорація. Ні 12414!» і «Корупція починається з мовчання», чи вимога, під якою поставить свій підпис кожен громадянин України: «Жодних рішень без народу!»
Учасник мітингу дописує свій плакат: «Було НАБУ, а стало «НА*БУ» (замість зірочки вставте літеру є).
Зрештою, самі почитайте плакати, з якими вийшла буковинська молодь на майдан у Чернівцях.
Герої боронять землю, а громада – закон
Корупція дякує, а я- ні!
Чужі б’ють, свої добивають!
Не перетворюйте Фронт на ширму для диктатури!
Наша молодь – the bеst
Якщо відверто, я вражена реакцією нашої молоді, і в цьому не самотня. Ось практично чи не повний пост із ФБ киянина Anton Senenko:
«…мені відверто здавалося, що на акцію протесту прийде тільки наше покоління 35+, бо лише ми розуміємо розмір катастрофи, яка сталася у Верховній раді.
Бо ми – прошарені, зрілі, читали книжки, тягнемо сімʼї та побут і вже на собі відчули фразу «якщо ти не цікавишся політикою – врешті політика зацікавиться тобою».
А молодь – вона вся в тупих тіктоках та інстаграмах, у яких придуркуваті відеогуру культивують дурість, сірість, пофігізм і кліпове мислення.
(До речі, я переконаний, що оті «веселі» рілси та шортси, де з вуличних інтервʼю в коротких опитуваннях підкреслюється, наскільки у нас недалекі школярі та студенти, бо не відрізняють Швецію від Швейцарії та стверджують, що сім на вісім сорок вісім – робляться не просто так. А щоби демотивувати наше суспільство).Так от. У нас прекрасна молодь. Їх тут були сьогодні тисячі. Тисячі юних людей, які народилися після появи гугла.
Звісно, Зеленському, який мешкає в своєму вигаданому світі, покладуть на стіл теку, де буде написано «три проплачені каліки із заздалегідь підготовленими транспарантами, Ваше високосіятєльство».
Але їх були тисячі з кривими картонками з Нової пошти та Обухова та кривими ж літерами, якими було виведено приблизно те, що ємнісно демонструють оці фото»
(Для прикладу рекомендую подивитися і наші знімки – Версії).
А щодо проплаченості протесту, то й у Чернівцях знайшлися охочі спаплюжити нашу сміливу та розумну юнь. Центральною площею бігала доволі симпатична середнього віку жіночка, яка обурювалася дійством, стверджуючи, що хлопці та дівчата зійшлися сюди за гроші. На жаль, я не второпала, обурювалася вона тим, що молодь не розрізняє НАБУ й НБУ, чи тим, чого це раптом мітингарі захищають Національний банк України… Схоже, що саме їй заплатили, аби вона закидала фейкові месенджі під час мітингу. Та не отримавши підтримки, вона швиденько ретирувалася від людей, що налетіли на неї, як подалі.
Та повернімося до тексту Anton Senenko:
«На мій погляд, 263 народні депутати вчинили державну зраду.
Під свої ж насмішки і улюлюкання, про які шкодуватимуть.
І, я прошу, не порівнюйте те, що відбулося нині, з 16 січня 2014 року.
Тоді, в чотирнадцятому, країна ще не стікала кровʼю.
Були наявні Крим і Донбас і не було братських могил Бучі та розстріляного Ірпеня.
Була ілюзія хоч якоїсь можливості мирно вирішити питання, але не було заваленого бомбами та спаленого Маріуполя.
Було уявлення, що закони в Раді – то «понарошку», їх можна скасувати «єслі шо» і всі будуть живі, цілі й ніхто не постраждає.
Але тоді не було зґвалтованих дівчат, дітей, відрізаних голів, маленьких продірявлених тіл, накритих рожевими ковдрами, десятків тисяч прапорів на цвинтарях цілої країни.
І не було такої лютої в своїй байдужості злості.
Бо байдужа злість – це коли байдуже, що вже буде з тобою, бо й не таке бачив і відчував.
Багато хто думав, що вони втямили, до чого призводить безрозмірність влади, але ні. Бо ці лємінги-«законотворці» існують.
Вони не розуміють, що країна встояла і стоїть не завдяки їм, квартирам їхніх тещ, «темок» на дронах і відкатах.
Коли тут все неслося, вони переживали здалеку.
А нині мешкають завдяки заспокійливим зведенням від генералів, оптимістичним прогнозам від радників, СМС-карткам про знижки в магазинах елітного алкоголю і в очікуванні нового покоління якогось чергового великого потужного чорного члєновоза 2026-го модельного року.
Це все дуже погано закінчиться.
Тут, біля Франка, немає ідіотів, які не розуміють, що внутрішній розкол – це дрова.
Але влада сама ставить суспільство на розтяжку «Протестувати не можна терпіти».
Якщо суспільство не реагуватиме на дичину у владі, дуже сильно демотивуються ті, хто на фронті.
Вони боронять нас там і офігівають від того, що за їхніми спинами утворюється маленька росія.
З усіма наслідками.
«Депутати, – звертається Антон Сененко, – ви маєте зрозуміти, що Україна ці 10 років стоїть виключно завдяки екзистенційному переконанню не жити так, як на росії.
Добровольці, зброя, звитяга, героїзм і підірвані мости та бої до останнього воїна – це все наслідок. А ви тут будуєте росію. І, якщо ви свого добʼєтеся, Україна впаде.
І тут, у федеральному окрузі не будете потрібні ані ви, ані ваші діти, ані бізнеси, з яких ви годуєтеся.
Бо на заміну «єдіной украінє» повно депутатів «єдіной росіі», їхні діти, дружини, чоловіки, коханці і коханки. А вам і всім нам тут буде єдина колективна Буча. Всі не втечуть. Всі курви не втечуть. Памʼятайте це.
(І ви ж розумієте, що ви гірші за тих, хто голосував 16 січня?)».
Реакція Заходу + тиск громадськості = розсудливість Президента
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), зазначила у своєму листі до Офісу президента, що атака на антикорупційні органи негативно вплине на оборонні інвестиції в Україну й на фінансування відбудови. Керівниця Антикорупційного відділу ОЕСР Джулія Фромгольц висловила «глибоку стурбованість щодо останніх подій», які стосуються НАБУ та САП, і попередила Київ, що ці зміни законодавства можуть бути розцінені робочою групою OECP як послаблення дотримання Україною своїх зобов’язань.
«Якщо питання, що виникло через ухвалення закону, залишиться невирішеним – це не тільки поставить під загрозу перспективи приєднання України до Конвенції ОЕСР про боротьбу з хабарництвом, а й її зусилля щодо вступу до ОЕСР, але й підірве її авторитет серед міжнародних партнерів, зокрема тих, які розглядають можливість інвестування в оборонний сектор України та її довгострокову відбудову», – підсумувала Фромгольц.
Ба більше, провідні медіа світу вийшли з публікаціями, які засуджують дії Банкової. Хоч на той час президент уже підмахнув вигідний для влади закон.
І тоді в Україні вперше за час війни люди вийшли на протести. Це не означає, що хтось не розумів, до чого це може призвести. Та влада, на жаль, перетнула червону лінію. Бо не за таку країну, що її вибудовує Зеленський з кількома своїми потужними менеджерами, вмирають на фронті кращі сини України. І не в авторитарній країні бачить своє майбутнє наша молодь. Тому вона й опинилася на майданах українських міст і містечок.
І сталося, як на мене, неймовірне: Зеленський швиденько відмовився від закону 12414, повідомивши, що подасть до ВРУ новий законопроєкт, спрямований на посилення незалежності антикорупційних органів. Сталося це вже увечері 23 липня, під час протестів по всій Україні. За словами президента, документ буде розроблений спільно з керівниками правоохоронних і антикорупційних органів, а також Офісом Генерального прокурора.
Зеленський наголосив також, що це буде президентський законопроєкт і частина ширшої стратегії трансформації держави.
Чи усвідомив гарант, що він порушив умови суспільного договору? Чи просто злякався протестних настроїв електорату («слуги» вже давно розпочали підготовку до виборів)?
Чи й те і друге – хто зна… Та розслаблятися не варто: оскільки держава існує для людей, то й людям варто контролювати її дії, при цьому – постійно…
Чернівецький майдан
Він не був таким велелюдним, як у Києві чи Львові. 22 липня на площі стояла тільки купка ентузіастів-активістів. Та вже наступного дня 23 липня, коли інформація про мирну акцію протесту була розповсюджена, територія довкола пам’ятника Тарасу Шевченкові швидко заповнювалася учасниками мітингу – переважно молоддю й невеликою кількістю співчуваючих, а ще «спостерігаючих», які за це отримують зарплату.
…О шостій вечора протестувальники лише почали збиратися: хтось дописував плакати, інші утворювали ряди. Здавалося, що їх буде небагато.
Та це був лише початок…
Та до сьомої вечора цілий майдан перед пам’ятником Кобзареві був запруджений буковинцями.
Перша шеренга завдавала тональність мітингу, скандуючи одне за одним різні гасла-вимоги, які підхоплювала більшість.
Спробувала підрахувати кількість учасників, але кинула цю затію. Прикинула на око, що учасників мирної акції протесту було приблизно сотень п’ять, а, може, й трохи більше. Тож озвучена в медіа цифра, як на мене, є дещо применшеною. Ймовірно, пів на сьому протестувальників ще й було 150-200. Та вони постійно прибували і приєднувалися до мітингувальників. А кореспонденти, як відомо, мають свою роботу. Їм треба відзняти, написати, виставити новину якнайшвидше. То вони й залишають заходи завчасно. Тому-то на їхніх знімках не спостерігається маса народу, ряди прозорі. Хоч уже після сьомої біля Тараса було велелюдно.
А насамкінець ставлю знімок, зроблений кореспондентами «Шпальти». Сподіваюсь, вони на мене за це не образяться.
Прочитали оце «Мій тато воює НЕ за корпупцію!»?
А тепер, поклавши руку на серце, скажіть, чи за гроші вийшла ця дівчина на майдан?
Людмила Чередарик, «Версії», фото автора
