Mon cœur de pierre est gros.
Ou j’en ai gros sur lui.
Il est lourd.
Rhapsode monotone
et Orphée avaient la phorminx
en commun.
Et les orphéonistes ?
Ils ont du phorminx ?
Ils savent où est la variété.
Je didactique la chanson
déjà lestée
pour danter la leçon
naturellement.
Le diaphragme noir tout autour ?
Il fanfare ?
Le diaphragme est le centre
de la vie émotive et intellectuelle
avant Platon…Extrait, Philippe Beck, 2002
«…І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх купаю, як м’ячик)…
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!»
Моя циганерія, Артюр Рембо (Arthur Rimbaud) , переклад Василя Стуса
«… Між тіней-привидів складав я вірші щирі,
Коліном в груди вперсь і грав, немов на лірі,
На гумі, видертій з розбитого взуття.
Моя богема, Артюр Рембо (Arthur Rimbaud), переклад Юрія Покальчука
Зарубіжну поезію переважна більшість з нас знає з перекладів. Французьку також. Французька мова – особлива своєю мелодійністю. Французька мова – мова кохання, пісень, поезії. І автори перекладів мимоволі теж докладають до тексту легкого забарвлення і своїх емоцій, інтонацій, ритму…
І ще стосовно поезії. Пригадується вислів з «Лексикону прописних істин» Гюстава Флобера: «Поезія. Абсолютно непотрібна, вийшла з моди». Трохи неочікувано… І сам «Лексикон» – свого роду безмежний словник словесних формул, певна провокаційна гра за особливими правилами. Також привабливою є ілюзія поетичної прози… Не применшуючи заслуг прози, напевно, поезія – це інша сила й інший Всесвіт.
Виходячи з того, що Міжнародний поетичний фестиваль «MERIDIAN CZERNOWITZ» відбувся уп’яте, поезія приваблює, об’єднує, вона актуальна і, поза сумнівом, має свою особливу роль. Поступ. Сила. Акт. Пластика. Мистецтво.
І Музи не мовчать…
5.09.2014
Лекція «З одного боку, і з іншого…Стосунки Пауля Целана та Рене Шара»
Локація: Чернівецькоий національного університету ім.Юрія Федьковича
Учасники: Бертран Бадью (Франція)
Перекладачі: Тарас Івасютин
У своїй доповіді французький вчений-дослідник з Вищої Педагогічної Школи Бертран Бадью зупинився на листуванні між Паулем Целаном та французьким поетом Рене Шаром. Уперше на фестиваль (узагалі до Чернівців) завітав з Парижа Ерік Целан, син всесвітньовідомого німецькомовного поета Пауля Целана.
06.09.2014
Подія: Поезія з Франції
Локація: Центральний палац культури, пл. Театральна, 5
Учасники: Філіпп Бек
Модератори-перекладачі: Тарас Івасютин
Філіпп Бек / Франція
Народився 1963 р. в Страсбурзі.
Французький письменник, поет і філософ. Проживає в Парижі, професор Нантського університету.
У 1994 р. отримав ступінь доктора філософії у Вищій школі соціальних наук у Парижі під керівництвом Жака Дерріда. Від 1995 року працює доцентом філософії Нантського університету, де викладає естетику, поетику, історію філософії, політичну філософію.
Філіпп Бек постійно бере участь у літературних заходах, наукових конференціях, читає доповіді в університетах та культурних інституціях усього світу. Його поезії звучали під час численних фестивалів у різних містах світу: Берлін, Амстердам, Рим, Монреаль, Шанхай, Пекін, Стамбул.
У березні 2013-го Монреальський симфонічний оркестр під керівництвом Кента Нагано створив композицію на основі книги Філиппа Бека “Dans de la nature”.
Від жовтня 2013-го Филіп Бек – Голова Комісії поезії Національного центру книги.
Під час зустрічі була презентована нова книга Філіппа Бека “Opéradiques”.
… Les arts ne se donnent pas la main : l’insociable sociabilité se tend en chacun, rhybride, couvert et entouré. Par boustrophes, reptations, documents striés, échos et mots dégelés.D’où l’avenir d’un siècle à mains sous les toits pivotés.
На Фестивалі книгу “Opéradiques” не продавали. Але можна, напевно, замовити в Інтернеті.
Єдина з моїх світлин, де Філіпп Бек посміхається…
А тут посміхаються і Галина Драненко, Бертран Бадью та Ерік Целан…
Je ferai remarquer à Charles
qu’en allant à Nantes
il savait combien il serait payé
et que la musique
dans les esprits d’aujourd’hui
vaut plus cher que la poésie.
Il a raison “sur la forme”
et non “sur le fond”, et s’il a consenti
à lire à la Nuit de la Poésie,
c’est pour avoir d’abord consenti
à être mal payé,
à être respecté sur le fond
d’un irrespect.
Il est inélégant de jalouser
la musique, du coup.
Je le dis à Charles,
qui est un des êtres les plus foncièrement
bons qu’il me soit donné de connaître.
Il me dira qu’il ne jalouse pas la musique,
mais si, il la jalouse.
Au moins dans l’expression de sa colère.Poésie, musique. Philippe Beck
… Dessous, il y a une clé d’or.
Comme sous le champ au printemps ?
La serrure est loin dans l’apparence.
C’est une clé seule en hiver.
Homme creuse dans de la terre.
Il y a une cassette de fer.
Montagne miniature.
Serrure est dure à voir.
Des yeux doivent s’employer.
Serrure est discrète d’un côté.
La clé aime le côté.
Tour de clé infini
se précise.
Rhumain trouve la manière
de tourner la clé.
Chercherie en hiver.
Eté fait oublier la clé ?
Et le vent sévère ?
Pronom Personnel est dedans.
Il est quelqu’un ou la clé ?
Conte est la serrure infinie
maintenant.
D’où son entretien.Philippe Beck
…Philippe Beck endosse, on le sait, la poésie depuis son origine et la reprend à son propre compte, rythme, et à sa propre respiration, interrogation, déconstruction, transformation, de façon extrêmement structurée, c’est un livre très composé, la musique n’y est pas pour rien… Devant Opéradiques , ce livre-monstre, donc, on se sent intimidé autant qu’attiré et admiratif, y compris par le côté protéiforme…
[note de lecture] Philippe Beck, “Opéradiques”, par Isabelle Baladine Howald
3.04.2014
А ті, хто любить поезію, чекають і на нову книгу – переклад поезій “Opéradiques” Філіппа Бека, на нові вірші поетів… І не тільки французьких…))
Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора і SergyiS
