На мою думку, Маріуполь найбільш суперечливе місто країни. Його сприйняття залежить від того, яке з його облич ви побачите першим. Якщо звернутися до давньогрецької міфології, то Маріуполь – це Химера.
Довідка. У переносному значенні «химера» — нездійсненна мрія, примха, вигадка, дивацтво.
Місце зустрічі змінити… можна
Все, що відбувається в Маріуполі, може відбуватися тільки тут. Для мене це не стільки про унікальність міста в Приазов’ї, скільки про те, що винятки тільки підтверджують правила.
Під час прес-туру, що відбувся на початку серпня 2019 р., в рамках проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), кількість активістів і протиборців просто зашкалювала. А почалося все з однієї Ірини Пєркової.
Локації опен-ейр
Для занурення в атмосферу Ірина вибрала Лівобережжя. Спочатку – місце, де відкривається вид на комбінат «Азовсталь».
Нам розповіли про згубний вплив промислового гіганта на екологічну ситуацію в місті. Як доказ, відвезли на наступну локацію з видом на шлакову гору. Це, по суті, продукти життєдіяльності металургійного виробництва, які вільно потрапляють і в повітря, і в море.
А ще тут можна зробити дуже гарні світлини
Завершив прогулянки на «свіжому повітрі» парк «Веселка»
де нам розповіли, скільки саме коштів з міського бюджету було витрачено на його впорядкування
А ще тут можна пострибати на батуті. Донецька київська журналістка Лариса Білозерова навіть отримала руку допомоги від місцевого мешканця
Мерія
Морально підготовані оглядом «об’єктів екологічного впливу та історичної спадщини, на які витрачалися гроші бюджету Маріуполя останні три роки», ми попрямували на зустріч з секретарем Маріупольської міської ради Степаном Махсмою.
Десь із годинку подивилися паверпойнтівську презентацію «Вплив децентралізації на розвиток Маріуполя. Впровадження інфраструктурних проектів в місті» і послухали лекцію про те, яке чудове і безпечне місто Маріуполь і як він пречудово розвивається в часи війни з Росією.
І, звісно, зробили дуже гарну світлину
І не одну!
Водички нам попити не дали, але дозволили скористатися вбиральнею.
Чай-кава і смаколики для нам приготували в наступному місці
Малий і не дуже бізнес
Пункт програми, що називався «Розвиток підприємництва в прифронтовому Маріуполі. Підтримка малого та середнього бізнесу державою, органами місцевого самоврядування, міжнародними донорами», розпочався «за здравіє», а закінчився «за упокой». Стартонули зустріччю з прекрасним – майстриня Марина Черепченко презентувала нам свої розмальовані тетраподи.
Довідка. Тетрапод – пересувний бетонний хвилеріз. Розмальовані тетраподи у 2014 р були встановлені на в’їздах в Маруіполь для перешкоджання проїзду важкої військової техніки. Стали символом стійкості та українськості міста.
Пані Марина не тільки розповіла, а й продемонструвала, що у формі тетрапода може бути все, що завгодно – підсвічники, керамічні пляшки, прикраси
і навіть сумки
Під чай, каву, печиво і цукерки журналісти з 10 областей України не тільки зробили гарні фото, а й придбали унікальні сувеніри.
Настала черга середнього бізнесу. З нами спілкувалися Марія Бубнова – приватна підприємиця, спів-власниця бізнесу з переробки та гуртового продажу сільськогосподарської продукції та Володимир Каракулов – приватний підприємець, власник бізнесу з виробництва та продажу хлібобулочних виробів.
Головне, що я винесла з розмови – відсутня ефективна комунікація між об’єднанням підприємців та місцевою владою. Представниками малого та середнього бізнесу була розроблена програма розвитку, яка мала б фінансуватися (повністю або частково) з місцевого бюджету. Натомість відповідними структурами було розроблено умовно-альтернативну програму, в якій не враховано побажання тих, для кого вона розроблялася. Про це детально розповів Сергій Бубнов, який доєднався до спілкування.
На зараз сторони перебувають на етапі взаємних претензій. Що з цього приводу думає місцева влада – не знаю. Тому що під час зустрічі з секретарем міської ради про ці проблеми мені було невідомо.
Ми дружно поспівчували підприємцям, побажали успіхів у боротьбі та поїхали далі за планом.
Борці з забрудненням
Наступна зустріч відбувалася в приміщені під вивіскою «Центр громадських ініціатив»
Маю думку, що наглухо зачинені вікна і двері якось не сприяють бажанню громадськості приходити сюди зі своїми ініціативами.
Зустріли нас п’ятеро привітних людей і Максим Бородін.
Я почула розповідь про важке життя депутата міської ради Максима Бородіна, про відсутність єдності в лавах еко-активістів і про інертність містян. Скаржилися, як важко зібрати людей на протестний мітинг, незважаючи на те, що на виборах за Бородіна проголосувало майже 8 тис. мешканців Маріуполя. Ми висловили співчуття і отримали обіцянку не припиняти боротьбу.
На цій зустрічі прозвучало твердження, що в Маріуполі всі журналісти заангажовані «Метінвестом» і фактично є найманцями Рената Ахмєтова. У нас в плані стояла зустріч з місцевими журналістами, і я мала намір прояснити в них ситуацію з медіями в місті і регіоні. І, може, спитати, скільки нині платять «продажному журналісту» і чи воно того варте.
Ті не з тими
Місце для зустрічі вибрали пречудове – репліку донецької «Ізби-читальні». Антураж і атмосфера мали посприяти відвертому спілкуванню.
Прийшло аж троє – донецьких: Дмитро Дурнєв, Інна Юр’єва та Валентина Троян.
Для мене центром тяжіння став Дмитро Дурнєв. Він, на відміну від Інни, не ганив і не гудив маріупольських колег у їхню відсутність.
Крім нашого традиційно-переселенського «Де ти? Як ти?» ми знову говорили про загрозу екологічної катастрофи на Донбасі. Особливо через підняття грунтових вод в шахтах. Тим більш, що Лариса Білозерова і Дмитро Дурнєв в моєму розумінні є експертами з цього питання.
Ті, хто не дуже переймався питаннями окупованих територій, понишпорили в інтер’єрах – від підвалу до мансарди
Дуже насичений день! Але питань з’явилося більше, ніж відповідей. Може, все роз’ясниться на другий день? Далі буде.
Ірина Гамбарян
Фото: Ірина Гамбарян, Людмила Доля, Олександр Шульга, Юлія Клименко
