Чи зможе Україна перезимувати без російського газу?
Судячи з балансу споживання енергоносіїв, який подає офіційна статистика, то все ж таки – ні. Що не кажи, але на сьогодні ми залежні від імпорту газу. Інша справа, що слід докладати зусиль для зниження енергомісткості вітчизняної економіки (питомої ваги витрат на енергоносії в загальній структурі витрат енергопослуг – ред.). Скажімо, ВВП України складає менше 6 млрд. євро, але енергоносіїв ми споживаємо більше, ніж, приміром, Німеччина, рівень ВВП якої становить більше 3 трильйонів євро.
Це питання слід вирішувати через впровадження енергоощадних технологій, розвиток альтернативних джерел енергії і, насамперед, біоенергії, адже ми маємо значний енергетичний потенціал в аграрному секторі.
Звісно, потрібно також набагато диверсифікувати енергопостачання: якщо є можливість реверсу з інших країн, ним треба скористатися.
Але головне питання, з якого треба починати вирішення енергетичної проблеми – подолати корупцію на енергетичному ринку. Росія неодноразово звинувачувала нас в тому, що ми крадемо в них газ. Зараз ми не повинні дати жодного приводу для подібного роду заяв з боку країн, у яких ми, власне, імпортуємо енергоносії і які є нашими торгівельними партнерами.
Звичайно ж, час переймати досвід цивілізованих країн світу. У нас є досить потужні нафто- та газосховища і їх, залежно від технологічної можливості, треба заповнювати у максимальних обсягах, а за дефіциту енергоносіїв подавати на ринок попередньо придбаний енергоресурс і таким чином впливати на зниження ціни на внутрішньому ринку.
Слід розвивати й власне видобування енергоносіїв. Раніше це питання вирішувалося за рахунок великих покладів у Чорному та Азовському морях, але наразі, враховуючи ситуацію навколо Криму, це неможливо.
Те, що Україна займає досить жорстку позицію з Російською Федерацією в питанні ціни на енергоносії, на мою думку, є вірним. Ми не повинні платити Росії ціну вищу, ніж ту, що сплачують інші країни світу, зокрема країни Західної Європи. Ціна за транзит енергоносіїв через територію нашої держави менша, ніж вартість цього транзиту через територію інших країн. Так не повинно бути. Це питання принципове і не підлягає обговоренню. Так зване «братерство» обертається для України негативним боком, усі ці знижки тягнуть за собою певний політичний тиск.
Стосовно наслідків припинення газопостачання, то, з огляду на високу енергоємність економіки, варто очікувати збільшення рівня інфляції. Звісно, це позначиться на промисловості, яка сильно залежить від імпорту енергоносіїв. Але, оскільки промислове виробництво в основному в приватній власності, то власники можуть вирішувати цю проблему через впровадження енергоощадних технологій.
Євген ТКАЧ, доцент кафедри фінансів і кредиту економічного факультету ЧНУ
