Ода лазні, яка перебуває між медициною та мистецтвом

Для когось лазня – місце, де можна попаритися й вимити тіло. Хтось сприймає похід туди як особливий ритуал, без якого не може обійтися жодне свято. Є люди, які ніколи там не були і не збираються, з різних міркувань. Та, напевно, більшість, принаймні жінок, асоціює похід до лазні з візитом до косметичного салону: очищення шкіри, маски, скраби… А для директорки лазні «Нептун», що на вул. Гайдара, Діни КАНЮЧЕНКО це – місце її життя. Хіба так може бути? Переконайтеся з власної розповіді п. Діни.

– «Йдіть Ви до бані!» – іноді жартома кажу я своїм друзям і знайомим. «До твоєї – із задоволенням» – з посмішкою відповідають вони мені, – і в цьому є глибокий сенс.

…Цивілізація підсадила нас на «хімію» ліків, на поїздки автівкою до магазину за 20 метрів. На цілий день посадила за комп`ютери, завантажила й перевантажила наш мозок і психіку, додала забруднену екологію, що й видало «на гора» масові загальні проблеми зі здоров`ям. Хіба ж не краще загартовуватися та оздоровлюватися цілющими властивостями парної, спілкуючись і відпочиваючи з друзями, аніж витрачати час і кошти на регулярне лікування від вірусних і застудних захворювань, від ломоти у суглобах і болів у хребті. Адже використання парної для очищення організму та релаксації психіки людини відоме з давніх часів. І це, повірте, найбільш доступний і перевірений самозахист від надбань цивілізації!

Так я кажу, першочергово, тим, хто запитує мене: «Що таке лазня?». А вже потім додала б, що це не така вже й проста справа і що в лазні оголюються не тільки людські тіла, але й душі, яскравіше окреслюються проблеми, що б’ють усіх і кожного, коли немає вже здоров`я, а ще менше – грошей, і води гарячої нема, і все дорожчає та ще багато такого, з чим людина залишається «сам на сам». А воно потім і вихлюпується…

І це не просто розумієш, а відчуваєш, коли приходиш у п`ятницю о 10 годині, а біля лазні вже очікують кілька літніх людей, які разом із тобою заходять у лазню, а згодом до них приєднуються ще 15-20 чоловік і вони сидять до відкриття, себто 14-ї години, спілкуючись і відмовляючись від моєї пропозиції ввімкнути для них телевізор. А у неділю о 6-ій годині дехто з клієнтів лазні вже зустрів біля неї схід сонця й у відповідь на мій подив порадить і собі не відмовляти у такому романтичному видовищі. Як вам такі паралелі: лазня і схід сонця?

Значна кількість наших клієнтів – дуже заможні люди, приїжджають на «крутих» автівках, але йдуть до загального залу. Запитайте їх: «Навіщо вам ця лазня?» – і у відповідь почуєте: «Це – культ!».

Є ще одна дуже делікатна тема про… материнське щастя. Є чудова й сильна молода жінка, до якої я ставлюся з надзвичайною душевністю, адже за віком вона мені, як донька. Коли традиційне лікування в черговий раз не дало результатів і мрія стати матір’ю не здійснилася, я побачила, як погасли її очі і порадила: «Ходи щонеділі в парну, ходи, доки не допоможе!». Року не пройшло, як її очі засяяли! Тепер при зустрічі на мене дивляться оченята хлопчика, такі схожі на очі його мами. А невдовзі це диво повториться: народиться ще одне її щастя.

Напевно, коментарів цей сюжет не потребує, варто лише замислитися й все зрозуміти.

Іноді можна зіткнутися з таким ставленням до лазні: «Ой, це ж голі чоловіки та жінки!». Що можна сказати? Багато людей, споглядаючи одну і ту ж річ або явище, бачать кожен своє і в міру своєї…

Якщо «ой», то як шанованим хірургам, проктологам, гінекологам ставитися до своєї роботи, у якій є необхідність торкатися до оголеного тіла пацієнта? Якщо «ой», тоді як художники і фотомитці створюють всесвітньовідомі шедеври без натяку на вульгарність? От і ми між тих і тих: без «ой» і без вульгарності ставимося до оголених жінок і чоловіків. І це – просте професійне правило.

А тепер варто сказати про різкий неприємний запах хлорки та протигрибкових засобів, якими працівники обробляють приміщення лазні, про високий рівень вологості і шкідливість усього цього для тих, хто постійно з цим працює. Але це треба робити і, як палубу моряки, «драїти» помивочні зали, трапи, стіни, шафи – все «драїти».

Скажу і про проблеми, що не дають нормально й прибутково працювати, про омріяну ощадну котельню, яка ось-ось запрацює – і проблема вирішиться. Звичайно, є мудрий принцип: «Усе минає і це мине», але ця проблема зникне не сама, а завдяки тому, що люди в мерії все ж таки працюють, і вирішують-таки.

Хоча й довелося поїздити, пошукати можливі варіанти, приготувати пропозиції та економічне обґрунтування, аби підприємству допомогли вирішити цю проблему.

І є колектив, який розуміє і підтримує, працював і працює, робить своїми силами і руками все, що може і вміє, доки не «попустять» криза, політика, «золотий» газ тощо. Доки не «попустить», не можна складати рук і тільки нарікати на «всіх і вся », бо це менш за все допомагає. Натомість допомагає рух, бо він є порятунком, як для відомої жабки, що потрапила до глечика з сметаною, з якої й збила масло, доки вибиралася.

Тому ми рухаємося: ремонтуємо додаткове приміщення в жіночому відділенні, аби покращити умови – зокрема, готуємо окремий вихід для жінок, аби загартовувалися під час відвідин лазні свіжим прохолодним повітрям і снігом узимку; закупили матеріали та плануємо до Нового року відремонтувати хол лазні.

Це ми можемо зробити, а ще більше хочемо зробити. Дуже–дуже хочеться побудувати для наших відвідувачів басейни. У наших сусідів у Львові, Хмельницькому, Кам`янці-Подільському, Вінниці тощо в лазнях є басейни. Наші виробничі площі замалі, але є прилегла територія. І це не ідеалістична ідея, адже це те, що в багатьох заможних городян є у дворі, або ж у будинку і аж 25-ти метрів довжиною. А нам би невеличкі, але – два, і для звичайних людей: 10 м – басейн для чоловіків і 6 м – для жінок.

І ще один штрих до загального іміджу лазні – дах. Він обов`язково потрібний, але «шатровий», із невисокою мансардною надбудовою. Він додасть 700 – 800 кв. м площі і створить перспективу для розвитку закладу, впровадження нових супутніх послуг, обладнання зони відпочинку для відвідувачів, які, розпарені й вологі після обслуговування, могли б комфортно посидіти й відпочити певний час у приміщенні.

Над здійсненням цього й працюємо. Це просто наша робота, але ми не вміємо ставитися до неї інакше.
Ось так воно – у лазні «Нептун». І, можливо, не варто ображатися, коли Вас посилають: «Йдіть Ви до бані!» Більше того, я щиро вдячна тим, хто до нас ходить і любить нашу лазню.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.