Буковинські журналісти звернулися до Президента України, Голови ВРУ, Вищої ради юстиції, Голови Верховного суду України, Голови Люстраційного комітету України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, Голови Національної спілки журналістів, Голови Національної медіа- профспілки України, Голови Чернівецького Апеляційного суду із відкритим зверненням:
Останнім часом у Чернівецькій області пройшла серія резонансних судових позовів до місцевих ЗМІ та окремих журналістів. На фоні того, що в державі відбуваються кардинальні зміни, спрямовані на побудову відкритого суспільства, судова гілка влади Буковини розгорнула справжню війну зі свободою слова. Журналістів обмежують у можливості висловлювати власну точку зору, мати свої оціночні судження, та й навіть позбавляють права на професійну помилку, яке прописане у європейському та українському законодавстві.
Лише кілька останніх прикладів: газети «Час», «Буковина» та «Версії» судять за оціночне судження у статтях про резонансне вбивство, до порталу БукІнфо позивається лінійна міліція за опублікований ролик, який є у вільному доступі в Інтернеті, до БукNews мають претензії офіцери СБУ за оприлюднений прес-реліз і навіть на державне телебачення подали до суду за вислови учасників передачі, що прозвучали в прямому ефірі. Справи подекуди розглядаються без присутності самих журналістів, а обвинувальні рішення штампуються як під копірку.
Навіть не вдаючись до аналізу цих судових справ, можна констатувати, що спрямований їхній шквал на те, щоби залякати журналістів, змусити їх відмовитися писати на актуальні для суспільства теми. Мало того, позови на десятки тисяч гривень можуть суттєво підірвати чимало газет, а для багатьох ЗМІ такі штрафи можуть стати фатальними. При тому, що медіа-юристи наголошують на надуманості звинувачень, суди один за одним продукують звинувачувальні вироки, незважаючи на те, у підпорядкуванні якого конкретного судді перебуває справа. Складається враження, що Чернівецька область вкотре стала полігоном для відпрацювання технології. Цього разу це технологія – як залякати і знищити незалежну журналістику. Виглядає, що заскорузла судова система перед страхом реформування робить усе можливе, аби не допустити змін, які назріли у суспільстві. І успішний досвід, апробований на чернівецьких журналістах, втілюватиметься у судових розглядах проти ЗМІ по всій Україні.
Звертаємо увагу Вищої Ради Юстиції України на неприпустимість огульного судилища над засобами масової інформації. Судова система має бути не репресивним органом, а гарантом свобод, серед яких основоположною є свобода слова.
Прийнято на спільному розширеному засіданніЧернівецької обласної організації НСЖУта НМПУ разом із головними редакторами місцевих ЗМІ 27 червня 2014 року, м. Чернівці
За дослівне цитування ЗМІ не відповідають!
Зміни до законодавства, що набули чинності наприкінці квітня цього року, фактично звільняють журналістів від відповідальності за будь-яке цитування.
Про це розповів медіа-юрист Інституту розвитку регіональної преси Олександр БУРМАГІН.
– На сьогодні практично за будь-яке цитування ЗМІ звільняються від відповідальності. Якщо ви цитуєте будь-яку фізичну особу, прес-реліз юридичної особи, листи в редакцію, то ви є фактично просто ретранслятором, – коментує медіа-юрист. –
Тому засіб масової інформації можуть зобов’язати дати спростування інформації, однак не мають права вимагати компенсації моральної шкоди.
Ще одна зміна стосується спростування недостовірної інформації.
– Раніше говорилося про те, що будь-яка недостовірна інформація вважається негативною. Це давало додаткові можливості позивачам не особливо заморочуватися щодо доведення негативних наслідків для себе від поширення інформації. Цю норму викинули із законодавства. Тож на сьогодні позивач зобов’язаний доводити наявність реальних негативних наслідків від поширення того чи іншого повідомлення, – коментує Олександр Бурмагін.
За матеріалами nsju.org
