Жінка, в якої силою відібрали житло, звернулася також до керівництва СБУ та Мінздоров’я
«Версії» вже неодноразово писали про пенсіонерку Минодору Таранчук, яка від 2005-го року не може потрапити до власного дачного будиночка, в якому мешкала на власній приватизованій земельній ділянці (усі документи, які це підтверджують, у п. Таранчук є).
Її справа тягнеться від 2005 року. Тоді Минодора Василівна на кілька днів їздила до дочки в Росію – і за час її відсутності в дачному будинку, де вона мешкала, оселилися чужі люди. Повернувшись із поїздки через 5 днів, вона не змогла потрапити до власного житла, і не може цього зробити досі. На переконання п. Таранчук, до цієї події був причетний тодішній дільничний міліціонер Шевченківського райвідділу в м. Чернівці, який «кришував» дії самовільних захоплювачів будинку. У схемі були задіяні й інші посадовці. Усі звернення до численних інстанцій упродовж багатьох років залишалися без результату: жінка змушена жити на вулиці. Про це була публікація в ч. 37 нашої газети від 15.09. 2016 року «Як відібрати житло у пенсіонерки (Покрокова інструкція від правоохоронців).
Коли жінка вдалася до крайніх заходів – одиночного пікетування обласної поліції 1 серпня 2016 р. (із попереднім інформуванням міської ради і дозволом від останньої) – її запросили до кабінету керівника відділу внутрішньої безпеки обласної Нацполіції. А вже там сталося те, через що пані Таранчук звернулася до керівництва СБУ та ГПУ: поліціянт без жодних підстав викликав швидку психіатричну допомогу, і жінку забрали – на очах у численних свідків.
Її доставили в облпсихлікарню на вул. Мусоргського. Жодного спілкування із жодним із лікарів у жінки не було, і нарешті приблизно через годину один лікар підійшов до неї і сказав: «Ви можете йти додому, але нікому ні слова».
Пані Таранчук зверталася по допомогу до журналістів, які намагалися з’ясувати обставини її доставки у психіатричну лікарню. Жодних записів у медичних журналах про цей інцидент немає.
Вважаючи цей вчинок поліціянта складовою великої афери, спрямованої на незаконне захоплення житла, п. Таранчук, та підозрюючи, що дії поліціянта можуть свідчити про отримання ним незаконної вигоди у цій афері, жінка звернулася до ГПУ та СБУ. Особливо зважаючи на те, що невдовзі саме цей поліціянт був затриманий на хабарі в 11 тис. доларів, наша візаві просила розглядати його злочин не як поодинокий факт хабарництва, а відстежити всю його діяльність на посаді і до того, як він її отримав.
На свої листи Минодора Василівна Таранчук отримала відповідь від Генпрокуратури – на Головпоштамт, до запитання. Адже адреси, як і місця проживання, жінка не має.
«Направляю звернення Таранчук М.В. щодо можливого вчинення кримінального правопорушення окремими працівниками правоохоронних органів Чернівецької області та з інших питань. Пропоную організувати його розгляд відповідно до вимог чинного законодавства та про результати повідомити заявника в установленому законом порядку», – йдеться у листі начальника другого наглядового відділу управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури О .Базуркаєва до заступника прокурора Чернівецької області А. Дутковського.
А тим часом пані Таранчук, коротко описавши свої поневіряння, звернулася і до в.о. Міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун: «Те, що я упродовж 11-ти років намагаюся добитися справедливості, звісно, дратує структури, яким я не даю спокою. І вони вирішили збутися мене в «оригінальний» спосіб, залучивши до цього питання медиків. Численні відписки і усні відмовки правоохоронців на всі документи, які я надаю, нарешті розкрили мені розуміння того, що вони базують свої відповіді на твердженні, що я недієздатна (божевільна). Намагаючись довести протилежне, я сама зверталася до облпсихлікарні та обласного наркодиспансеру, аби дізнатися, чи не перебуваю я в них на обліку. Ці заклади неодноразово надавали мені довідки, що на обліку в них я не перебуваю».
А щодо інциденту з каретою швидкої психіатричної допомоги потерпіла зазначає:
«Маю підстави вважати, що мене відпустили через те, що справа набула розголосу (свідки конфлікту одразу звернулися до преси та обласного Департаменту охорони здоров’я), а моє «божевілля» ніхто з поважаючих себе фахівців не підтвердить, бо це неправда. Але факт використання надуманих «душевних хвороб» для мого вгамування поліцейськими і медиками у змові – є.
Прошу Вас, пані Уляно, доручити розслідувати цей окремий факт, адже він може підтверджувати можливість таких змов за будь-яких подібних обставин стосовно інших людей, які стикаються з майновими проблемами у житті і не полишають спроб домогтися справедливості. Як мені відомо, визнання осіб недієздатними з метою заволодіння їхнім нерухомим майном – непоодинока практика як в Україні, так і в світі. Тож дуже прошу Вас звернути увагу на цю проблему і створити всі умови для її унеможливлення в нашій країні. Про це прошу для всіх людей.
А для себе особисто прошу можливості дізнатися реальний стан справ:
1) Яка саме бригада лікарів і на яких підставах забирала мене з кабінету поліцейського?
2) Який саме лікар (адже вони були без бейджів) несе відповідальність за незаконну доставку мене до психлікарні (адже якщо мене відпустили без жодних записів – значить, підстав не було)?
3) Яку саме відповідальність понесе цей лікар?
4) Чи є в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні чи в інших закладах такого спрямування дані про моє «божевілля», і якщо є – то:
5) на підставі яких обстежень чи документів ці діагнози встановлювалися.
6) І чи маю я право про це все знати особисто».
Разом із пані Таранчук сподіваємося на об’єктивну оцінку наведених фактів про дії медиків і поліціянтів, а також очікуємо відповіді від прокуратури на лист потерпілої до ГПУ.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
