«Злодії часто очищують кишені тих,
хто задумливо дивиться на зірки»
(Вільгельм Швебель, німецький учений і публіцист).
«Усі люди рівні, та деякі рівніші за інших»
(«Колгосп тварин»*, Джордж Орвелл).
Як правило, людина спирається в оцінках і діях не лише на те, що вона має в сучасному (навколишня обстановка, оточення, досвід), але й на минуле, закладене у підсвідомості. Відтак історичне минуле – це підґрунтя народу як єдиної спільноти. Дослідження показали, що в суспільній свідомості сучасне відділене від історичного минулого часовим лагом (розривом, відстанню – ред.) у 40 років. Після цього терміну – і суперечності, й ворожнеча йдуть за обрій. Менталітет росіян при Сталіні, англійців – при Черчиллі, американців – при Рузвельті відійшов у минуле. Наразі живуть інші за ментальністю люди, з іншими інтересами, іншими проблемами.
Згадаймо: Сталін по собі залишив у спальні стоптані капці (він не був злодієм, але був маніакальним вбивцею).
Черчилль належав до однієї з найшляхетніших родин Англії, жодних статків від батька не успадкував і до 47 років жив виключно журналістикою й літературною працею.
Статки Рузвельтів не йшли у порівняння зі статками нуворишів Вандербільтів і Рокфелерів, їхнє суспільне становище серед провідних сімейств Нової Англії було бездоганним. Але Франклін Делано Рузвельт був дуже невибагливою людиною. Як губернатор штату Нью-Йорк, він дуже багато доброго зробив для простих людей. Особливо він наполягав на покращенні побуту й життєвих умов робітників, особисто беручи участь у обстеженні фабричних кварталів.
Про побут гетьмана Пилипа Орлика, автора першої української Конституції 1710 року (цей документ був створений за 65 років до появи американської конституції) можна сказати лише, що по собі він залишив не великі статки, а багато написаних ним творів і трактатів. До речі, він був представником білоруського шляхетного роду із чеським корінням, але щодо ментальності був чистим українцем.
А тепер щось на кшталт історичного анекдоту про наш менталітет:
«Якось відставний генерал-майор М.В.Гудович (1752-1818), який після відставки останні роки життя мешкав «у гостях» в останнього козачого гетьмана, графа Кирила Розумовського, гуляв із Розумовським графським маєтком. Йдучи повз нещодавно зведений особняк управителя, Гудович зауважив, що варто управителя замінити, адже цей – злодій і звів житло на графські гроші. «Та ні, брате, – заперечив Розумовський, – цьому залищилося тільки дах покрити, а іншого візьмеш, той почне весь будинок ізнову зводити».
І нарешті, історії з нещодавньої історії.
Коли Кравчук прийшов до влади 1991 року, Чорноморське пароплавство було одним з найбільших у Європі й нараховувало 234 кораблі. 1991 року ЧМП мало дохід майже в мільярд доларів (тоді це були величезні гроші). 1998 року залишилося 15 суден… а нині нараховується… один прогулянковий катамаран типу «Хаджибей». Величезні суми у якості «відкатів» за дерибан Чорноморського пароплавства отримував, звісно, не Леонід Макарович, а Олександр Леонідович Кравчук, який у рейтингу найбагатших людей України за версією «Фокуса» 2011 року посів 116 місце. Під час створення компанії «БЛАСКО» на валютний рахунок Олександра Леонідовича було переказано 790 тисяч німецьких марок за те, що Леонід Макарович своїм указом дозволив акціонувати Чорноморське пароплавство (установлено в допиті свідка на суді стосовно керівника концерну «БЛАСКО»).
Неглибоко плавало це панство, чи 10% від вартості ЧМП осіли-таки на рахунках цих молодців? Гадаю, що ТАКИ-ТАК! Адже вартість основних фондів ЧМП була близько 6 мільярдів доларів, в тому числі комерційного флоту – мільярд доларів.
Неймовірно, але факт: прямо чи опосередковано до розграбування Чорноморського морського пароплавства були причетні усі наступні президенти України, більшість глав уряду, багато колишніх і нині чинних міністрів.
Йдемо далі. За Кучми його зять Пінчук став одним з найбагатших людей України й наразі його статки становлять 3,8 мільярда доларів.
А вже підлий «Яник» обібрав нас до нитки. Автор статті підрахував, що за 4 роки він міг украсти значно більше за озвучену суму в 40 мільярдів доларів. Та що гадати, Пахану платили усі! Ось у чому, мабуть, справжні причини революції…
І зараз ці люди, на яких догорають шапки, гадають, «як вийти зі становища, що склалося»! Усі ж дуже добре розуміють, що було б із ними у будь-якому демократичному суспільстві. Та за української псевдодемократії все нібито так і має бути…
Тим часом нами правлять олігархи – жадібні, ненаситні, без честі, без совісті, із мораллю пітекантропів, які зненацька опинилися в третьому тисячолітті. Тобто «чу́дище о́бло, озо́рно, огро́мно, стозе́вно и ла́яй» – цитата з Тредіаковського, якою Олександр Радищев затаврував тодішню владу – дуже пасує до влади нашої, сьогоденної.
Православна культура, зокрема українська, глибоко увібрала ідеали подвижництва, готовність відмовитися від матеріального, тілесного й земного. Традицію протиставляти «життя не смерті, а, швидше за все, «нежиттю» (майже каламбур-авт.), духовній сліпоті, прагматичним цінностям закріпив і розвинув український філософ Григорій Сковорода, який запевняв, що кожна людина спроможна досягнути щастя шляхом морального самовдосконалення, актуалізуючи в собі «внутрішню людину» – Бога. Швидше за все, так воно й було, та нині все – зовсім по-іншому.
На 500-гривневій банкноті із портретом Григорія Сковороди є дрібний напис, вираз українського філософа: «Не ра́вное всѣмъ ра́венство». Чудове почуття гумору у дизайнера купюои, чи не так? Джордж Орвелл, мабуть,читав Г.Сковороду, бо чи не його цитату розвинув: «Усі люди рівні, та деякі рівніші за інших»? ну” щастя шляхом морального самовдосконалення, актуалізуючи в собі “ій Сковорода, який запевнював, що кожна людина
За твердженням самого Путіна, щорічна корупція (корупційний оборот) в РФ сягає 316 мільярдів доларів. Населення Росії становить 142,7 мільйона осіб, України – утричі менше. Якщо припустити, що рівень корупції в Україні не менший, то це сягатиме понад 100 мільярдів доларів. Непогано влаштувалися наші корупціонери! Навіть якби наші офіційно визнані 200 тисяч чиновників ділилися порівну, то й це становило би понад півмільйона доларів. На кожного.
Чотири рядочки з Енеїди» Івана Котляревського ніби звертаються до зграї шахраїв-корупціонерів в українському політикумі:
«Чи довго будете казитись,
І стид Україні робить?
Щодень проміж себе сваритись
І смертних з смертними травить?»
Автор дозволив собі поміняти «Олімпові» на «Україні»: здається, Котляревський не був би зараз проти.
Ще один аспект: кількість чиновників в Україні значно більша за офіційну цифру – майже 365 тисяч (цифра просто зашкалює: один начальник на 400 простих людей!) Порівняємо, в Японії із утричі більшим населенням чиновників… аж 9 тисяч.
Представники «Transparency International Украина» й сайту «Перша інстанція» повідомили, що лише 19% колишніх чиновників (навіть не один з п’яти ) відбувають покарання за корупційні злочини. Це дуже низький відсоток, враховуючи, що кожна частина ст. 368 ККУ передбачає можливість позбавлення волі для хабарника. Середній термін позбавлення волі за цією статтею становить 4 роки 7 місяців – за максимального до 12 років ув’язнення за неправомірне збагачення. Такого терміну за останні 2 роки не отримав жоден хабарник.
Натомість 9% затриманих виправдано! 38% отримали іспитовий термін, у середньому 2 роки й 2 місяці. А третина злочинців узагалі лише оштрафована, і на суми, значно менші від отриманих хабарів!
Автор вважає, що це відверте глузування над українськими громадянами. За Івана Грозного був страчений дяк, що отримав, окрім належного, смаженого гуся із монетами.
Судочинство у Запорозькому низовому війську вважало серед найгірших злочинів «злодійство чого-небудь козаком у товариша і приховування їм краденої речі»: «особливо строгі були за велике злодійство, за яке, коли тільки двома достовірними свідками в тім докажуться, страчують смертю».
Ні, не треба відстрілів, все ж таки живемо в ХХІ столітті! Вихід: за певну суму корупції – довічне ув’язнення, а не сміховинні 20 тисяч штрафу. Гарантовано: корупція зникне одразу ж.
Доречно тут згадати, як Ніколо Маккіавеллі образно порівнює корупцію з сухотами, які спершу важко розпізнати, та легко лікувати, а коли вже хвороба задавнена, її легко розпізнати, та лікувати важко.
Час починати вже лікувати всерйоз, та хто ж прийматиме такі закони? Важко уявити, що ці бізнесмени з ВР щось зроблять проти себе.
Прислухаймося до історії: ще Аристотель (384 рік до н.е.!) казав: «Найголовніше при будь-якому державному устрої – через закони та інше порядкування налаштувати справу так, щоби посадовим особам неможливо було наживатися».
Та ми й досі «замріяно дивимося на зірки»…
Олександр ЖУПАНЕНКО, директор фірми «Інтерконсалт», колишній військовий
Переклад українською від «Версій»
_________________________________
*Український переклад назви романа Орвелла знайдете за посиланням http://www.bbc.com/ukrainian/ukraine_in_russian/2012/07/120723_ru_s_orwell_farm_ukrainian
