– Успішно завершена потрібна для громадянського суспільства справа, – прокоментував подію один з авторів цього закону, народний депутат Іван КРУЛЬКО (фракція «Батьківщина»). – Дуже важливо, що цей закон розробляли безпосередньо волонтери, а вносили депутати від усіх фракцій коаліції.
Для молодого депутата цей закон став своєрідним «дебютом» – першим, який після внесення пройшов усі парламентські процедури і став законом. Які ж позитивні зміни передбачає цей закон? Пояснює Іван Крулько:
– По-перше, старий закон «прописувався» під Євро-2012 чиновниками, які ніколи самі не були волонтерами. Як наслідок, увесь реальний волонтерський рух в Україні опинився поза законом і дотепер працював фактично нелегально. Всі волонтери, які допомагали АТО, – порушували закон! Яким чином? На практиці це виглядало так: волонтерка для АТО, приміром, зі Сторожинецького району, перш ніж почати допомагати армії, мала створити свою організацію (або вступити в наявну – це за статистики, що 67% волонтерів здійснюють свою діяльність без організацій). Потім поїхати до Києва, до міністерства, щоби зареєструвати волонтерський статус своєї організації. Після цього оформити відповідне страхування (при тому, що жодна компанія в країні страхування від війни не здійснює!) та оформити спеціальний договір зі своєю організацією, а також письмовий договір із добровольчим батальйоном. Уявляєте? Натомість новий закон дерегулює законодавство часів Януковича, коли волонтери вважалися великим злом для режиму (саме завдяки волонтерам значною мірою вистояв і переміг Майдан. Сьогодні, стараннями «Батьківщини», легалізовано реальну волонтерську працю в Україні та створено умови для нормального, цивілізованого розвитку громадянського суспільства, наріжним каменем якого є вільна волонтерська діяльність).
Відтепер волонтером можна стати від 14 років – за згодою батьків. У законі зафіксовані також окремі випадки обов’язкового укладання договорів із волонтерами (наприклад, на вимогу отримувачів волонтерської допомоги), але скасовується обов’язкове страхування всіх волонтерів (натомість таке право залишається). Всі волонтери-іноземці в обов’язковому порядку повідомлятимуть про свою волонтерську працю до відповідних центральних органів виконавчої влади у визначені законом строки. І, що важливо, волонтери, які працюють в зоні АТО, в разі загибелі чи поранення отримуватимуть державну компенсацію (закон врегульовує процедуру підтвердження статусу волонтера).
Новий закон враховує також Резолюції Європарламенту та Генасамблеї ООН щодо підтримки волонтерства та інтеграції волонтерства і Рекомендації Європейського міжпарламентського обєднання щодо законодавчого забезпечення волонтерської діяльності.
Волонтерству – зелене світло, доброчинність – під загрозою
У цій добрій справі не обійшлося без маніпуляцій. Одразу після голосування у Верховній раді за закон №1480, який стосується волонтерів, почали поширюватися чутки про начебто оподаткування волонтерської допомоги. Цій паніці сприяли окремі ЗМІ деяких недоторканних олігархів. Хоча насправді йдеться зовсім про інші закони. Зокрема, про розроблений Мінфіном і поданий Кабміном закон №211-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України», який, попри зауваження громадськості, Порошенко підписав 2 березня.
Запровадження статті 165.1.56 справді створює певні незручності для іноземних донорів, оскільки раніше їхня допомога просто не оподатковувалася. А тепер для того, щоби допомагати переселенцям і не платити за них ПДФО, іноземним донорам треба потрапити до спеціального списку, який повинен бути затверджений Кабміном (і якого, звісно ж, іще немає, хоча закон уже набув чинності!)
Паніку посіяв сюжет на телеканалі СТБ, де ані словом не було сказано про іноземних донорів, натомість наголошувалося саме на обкладанні податками волонтерів. Посилалися автори цієї «новини» на маловідомий сайт, де «страшилка» описувалася двома абзацами із купою орфографічних помилок. А телеведучий, коментуючи її, не назвав ні номер, ні назву закону, ні фактичний зміст запровадженої норми, а тільки сказав, що «страшний закон» буцімто ухвалений «на вимогу МВФ». Та ще вживав емоційні вирази на кшталт «шоковані волонтери» тощо. Коли коротко, то закон Мінфіну звільняє від податків лише благодійні організації, у той час як більшість міжнародних фондів зареєстровані як філії міжнародних громадських організацій (NGO).
Щоби виправити ситуацію, треба внести правки до двох законів, надавши міжнародним рівний статус із українськими громадськими організаціями та доопрацювавши інструменти оподаткування допомоги переміщеним особам.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
Служіння людям – саме те, що надає життю сенс
Доброчинність як стан душі
Співчуття і взаємодопомога, які втілює доброчинність – це саме те, що робить нас людьми. Творячи добро, ми самі набираємося світла, а піклуючись про інших, сповнюємо змістом своє життя. Та й чи можна бути щасливим, якщо поряд біда і горе? І залишатися байдужим, коли бачите вдячність і радість в очах того, кому допомогли? Яка природа доброчинності й волонтерства? Дізнавалися у практиків.
Уляна ШПИТИЧУК, лікар-психолог Чернівецької поліклініки №5: – Людина отримує задоволення від того, що вона зробила добро. Ще одним можливим плюсом доброчинності є те, що вона частково допомагає позбутися невпевненості в собі.
Служіння людям – це та річ, яка надає життю сенс, додає барв у серці і збільшує відсоток спогадів від пережитого.
Олеся ВАКАРЮК, волонтерка громадського об’єднання «Буковина – українському війську»: – Через нас чернівчани передають в АТО пожертви і роблять це завжди не просто добровільно, а й з любов’ю, стаючи таким чином волонтерами. У нас є зворотній зв’язок: ми отримуємо прохання від самих військових і намагаємось їх реалізувати. Люди часто переймаються тим, чи все дійшло на фронт… Але ми власноруч все передаємо.
Алла МУСТЕЦА, голова ГО «Буковина – українському війську», яка неодноразово їздила в АТО: – Військові щасливі, коли отримують цю допомогу. По-перше, привозять речі, які вони замовляли, по-друге, бачать земляків – це як «привіт» із дому. Не хочуть відпускати. Вони, як маленькі діти, які замовляють щось у Святого Миколая і не знають, чи він принесе це їм. Радіють будь-яким дрібничкам, малюнкам, листам від дітей.
Любов КУКУРУЗЯК, волонтерка Координаційного штабу «Буковина – українському війську»: – Волонтер отримує моральне задоволення від своєї справи, яка б велика чи маленька вона не була! Пам’ятаю, наші хлопці дуже потребували автомобіля – і ми змогли його дістати! Вони приїхали з передової, аби забрати його. Їхні радість, вдячність, щастя неможливо описати словами! А на свята, коли ми до них телефонуємо, вони прикладають до слухавки рацію і з усіх блокпостів нас вітають… Я не можу висловити те, що відчуваю в такі моменти!
Ольга ГРИШИН-ГРИЩУК, директорка обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: – Пам’ятаю, як ми возили 300 дітей воїнів АТО до садиби Святого Миколая на Івано-Франківщину. Особливі відчуття, коли чуєш, як після зустрічі діти телефонували батькам – і в тих піднімався настрій і бойовий дух.
Разом з колегами збирали кошти для бійців, дівчата смажили млинці для пацієнтів військового госпіталю. Емоції переповнювали і нас, і наших підшефних… Але буває, під час організації і проведення доброчинних акцій зустрічаєшся не лише з однодумцями, але й з людьми, налаштованими байдуже, а то й вороже. Та я добре розумію: коли в мене щось і не вийде зробити одразу, то без спроб і намагання взагалі ніколи не вийде!
Марта ЛЕВЧЕНКО, член Чернівецької обласної благодійної організації «Майбутнє України»: – Недавно ми зібрали кошти незрячому хлопчику на операцію, і аж у дев’ять років він уперше побачив світ. Згодом узяв маркер і намалював сонце, і сказав, що його улюблений колір – жовтий… Оце і є справжнє щастя!
Як виявилося, у Чернівцях є й організації, створені за ініціативи молоді й студентів.
Олександр ПОГОДІН, голова Правління ГО «Твоя ініціатива»: – Наша організація створювалася для підвищення активності молоді. І доброчинність – частинка цієї активності. Якось ми влаштували для чернівчан День вільних обійм. Стояли просто на вулиці з плакатами і обіймали перехожих. Переконалися, що піднімаємо людям настрій після трудового дня. І самим було весело. А у День щастя дарували перехожим спечені власноруч пряники з побажаннями… всередині. А зовсім недавно провели день з 12-ма вихованцями одного з інтернатів. І це було важливо як для них, так і для нас: ми їм забезпечили враження й емоції, а вони нам дали відчуття, що ми недарма прожили той день!
Анастасія ЛЯЩЕНКО, волонтерка ГО «Твоя ініціатива», додає: – Не всі сприймають наші акції позитивно: дехто починає шукати гаманець, а дехто навіть не каже «дякую»… Та сяючі й щасливі обличчя дітей і бабусь все ж доводять, що праця наша не марна.
Олена ГОЛОВІНА, практикуючий психолог: – Добро завжди повертається добром, але тільки те, що зроблене від чистого серця. Коли ви робите це не тому, що вам соромно не дати гроші чи допомогти, або вам страшно, що таке ж погане станеться з вами, а коли ви можете і хочете зробити добро. Коли ж ви, наприклад, даєте гроші і робите це зі злобою, «віддираючи» від серця – це не піде вам на користь. А загальне здоров’я напряму залежить від психологічного… Не обов’язково треба давати щось матеріальне, навіть проста усмішка здатна «запустити колесо» щасливої Фортуни.
Соціологічне опитування: Доброчинність у вишах Чернівців
Ніна ЗОРІЙ, проректор з науково-педагогічної роботи та виховання БДМУ:
– Готовність творити добро – необхідна і невід’ємна частина процесу навчання для медиків, адже ніщо краще не вчить співчувати, ніж зроблене тобою добро. Тому кількість доброчинних заходів у нашому виші чимала – більше сотні на рік. І в інших вузах займаються доброчинністю… Бо це рух душі, притаманний людині.
Автор цих рядків опитала молодь віком від 17 до 25 років, поцікавившись, чи беруть вони участь в акціях громадських організацій чи просто доброчинних акціях?
Дослідження показало, що найчастіше молоді люди брали участь у доброчинних акціях Червоного Хреста чи в акції «Від серця до серця».
Як з’ясувалося, молодь не надто зацікавлена у такому способі творення щастя, як доброчинність. Але значно сумніше стало від того, що більшість молодих людей часто-густо просто не була поінформована щодо проведення доброчинних акцій…
Ксенія ВЕРБОВСЬКА, «Версії»
