15 лютого в Буковинському медіа-центрі у Чернівцях відбулася презентація книги шеф-редактора «Czernowitzer Allgemeine Zeitung», журналіста Арнольда Шварца «Ревю одного журналіста».
Вулиця Ольги Кобилянської, 2.
Колишній готель “Belle Vue”, у кімнатах якого зараз знаходяться різні офіси.
Один з них – це Буковинський медіа-центр.
Учасники: Сергій Осачук, почесний консул Австрії у Чернівцях, кандидат історичних наук, перекладач, громадський діяч, засновник Медіа-центру «Belle Vue»; Лілія Шутяк, кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри журналістики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Модератор: Інга Кейван, PR-менеджер «Видавництва 21».
Книга вийшла у «Видавництві 21» у перекладі Сергія Осачука.
[gr_czernowitz]
Присутні на презентації: чернівчани, журналісти, редактори, літератори, коректори, студенти, історики, філологи і люди інших не гуманітарних професій…
Світло на пролітах, рухаючись напівгвинтовими сходами, включається в автоматичному режимі.
Новий зал Буковинського медіа-центру зараз інший, ніж цей банкетний зал. І це не театр. Який починається з вішалки. Чомусь у новому залі місця для одягу не передбачено.
Мені зразу стало цікавим, а як там, наприклад, у шапіто Madame Solange d’Atalide…
Але якщо бути більш точною (журналістів організатори закликали саме до репортажу), оперативність потрібна у будь-якому випадку. Але я не журналіст і вирішила спочатку прочитати книгу. Коли ми в студентські роки розбиралися в бібліотеках в складних доведеннях теорема Лейбниця, Бернуллі, Ейлера, Лагранжа, Коші, Вейєрштрасса, то студенти-журналісти, напевно, вивчали у цей час оригінали газет Bukowina. Landes- und Amts- Zeitung, Bukowiner Hausblätter, Bukowiner Zeitung, Czernowitzer Zeitung, Czernowitzer Presse, Bukowiner Nachrichten, Bukowiner Rundschau, Bukowiner Journal, Czernowitzer Allgemeine Zeitung, Bukowinaer Post, Bukowiner Bote, Bukowinaer Lloyd, Bukowiner Volksblatt, Bukowiner Landesbote, Bukowiner illustriertrte Kuкorte-Zeitung, польську газету Gazeta polska, румунські часописи Candela та Junimea Literară, літературний журнал Im Buchenland, часописи Буковинський календар, українські газети Буковина, Буковинські відомості…
«Ревю одного журналіста» – підсумок Арнольдом Шварцем 25-ти років його життєвого шляху, безпосередньо пов’язаного із журналістикою. Ця оповідь цікава не лише тим, що висвітлює стан чернівецької і загалом буковинської журналістики приблизно перших 30-ти років ХХ століття, становленням і розвитком нової модерної преси, а й показом життя журналістів, репортерів, історій почасти таких неймовірно-фантастичних або кумедних, що в них легше повірити як у художні, ніж як у реальні.
Видавництво «Книги – ХХІ»
«Журналіст – це моя професія, чудовою рисою якої було завжди писати безпосередньо під натхненням моменту. Ця книга не є роботою письменника – це лише праця щоденного журналіста, який з імпровізації спогадів прийняв швидке рішення створити цю книгу і це рішення негайно, змахом руки, реалізував у манері, притаманній нашій професії. Ця книжка була надиктована стенографістам протягом чотирьох днів. Велика робота керівного редактора щоденної газети не передбачає довге вагання і розмірковування про стиль, систему та обсяг. Події натискали, і робота над цією книжкою мусила бути виконана швидко. З цією згадкою не пов’язується прохання про вибачення – слово честі: цією книгою я хочу презентувати себе як щоденного журналіста», – Арнольд Шварц.
15 лютого 1928-го Арнольд Шварц надиктовував свою розповідь стенографістам і ця розповідь стала книгою “Ревю одного журналіста”.
90 років по тому у Чернівцях презентували переклад цієї книги українською.
Книга вийшла у «Видавництві 21» у перекладі Сергія Осачука.
Видання здійснено за сприяння Чернівецької міської ради в рамках програми підтримки книговидання імені бургомістра Антона Кохановського.
Німецький оригінал “25 Jahre. Revue eines Journalisten” Cергій Осачук випадково (як виявляється, це був подарунок долі) придбав у продавця книжок біля кінотеатру “Чернівці”.
Із книги, крізь призму професійного зростання Арнольда Шварца, можна також довідатися про те, якими були основні професійні принципи тогочасних журналістів, до яких тем посилювалася увага, про те, як ЗМІ поступово виходили на новий рівень стосунків, зв’язків з громадськістю, про перші журналістські розслідування, про появу вільної журналістики, про її вплив на суспільну думку.
Видавництво «Книги – ХХІ»
Czernowitzer Allgemeine Zeitung (CAZ) була однією з провідних німецькомовних щоденних газет у Чернівцях. Газета виходила шість днів на тиждень, спочатку як вечірнє, а від 1912-го – як ранкове видання. У 1937 році газета в Чернівцях мала тираж 3500. Директором видавництва став Фелікс Пікер. Адольф Нідерхоффер був головним редактором, а його представником був Фріц Альбрехт. Газета також мала власну редакцію в Бухаресті. Єврейськими редакторами були Філіп Менцель , Мендель Абрахам та Арнольд Шварц.
Згідно доповіді семінару Чернівецької прес-групи проекту оцифрування чернівецьких газет найбільший обсяг представляють газети “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” і “Czernowitzer Morgenblatt”. За даними дослідження вони охоплюють у період від 1918 до 1940 разом 136 томів і близько 100 000 сторінок.
Повернімося у шапіто Madame Solange d’Atalide. Ось як про французький цирк писали у Czernowitzer Allgemeine Zeitung, 28 серпня 1909 року.
Лише кілька днів!
Czernowitzer Allgemeine Zeitung, 29 серпня 1909 року. Сirkus Angelo
Cергій Осачук звернув увагу і на те, що сто років назад Арнольд Шварц порівнює журналістів того часу із священниками. Він ставить їх в один ряд. Журналіст повинен бути свідомий кожного написаного рядка, сказаного слова, зробленої публікації. Через те, що це все є зерна, які вони вкладають у грунт розвитку цього суспільства.
Відчуття високої відповідальності, саме воно було запорукою миру, конструктивної співпраці у Чернівцях…
І ще така історія, яка мені запам’яталася, що переповів Cергій Осачук.
Під час Першої світової війни російські окупаційні війська вивезли не тільки обладнання Чернівецького університету, але й друкарське обладнання. Альфред Шварц, повернувшись в Чернівці, почав збирати залишки друкарських машин, щоб знову відродити хоч якусь газету. Виявляється, вкрадене друкарське обладнання після Першої світової війни використовувалося урядом УНР для друку грошей. Про це відповів Альфреду Шварцу командуючий німецьких військ з Києва (може і сам генерал-полковник Герман фон Ейхгорн, голова Київського угруповання німецьких військ)…
У Києві стояли німецько-австрійських війська згідно Брестського миру і контролювали поставки харчування. Але врешті решт і війна завдала Німеччині величезних матеріальних втрат… Але це вже Версальський мирний договір…
Під час обговорення книги, питання були у журналістів, напевно, через спорідненість фаху. Можливо питання були і у не журналістів, але вони прозвучали подумки.
Думаю, що переказувати книгу немає сенсу.
Читайте, порівнюйте, мрійте і… отримуйте задоволення…
©Тетяна Спориніна, “Версії”,
фото автора
